— Дуже рада познайомитися, я — Таня, — приязно і впевнено, по-чоловічому, подала руку симпатична брюнетка, одразу переконавши, що переді мною — неординарна жінка.

Так, цього разу жіноче свято вона зустрічатиме вдома, що буває нечасто.

— Торік, — розповідає Тетяна Олійник, капітан далекого плавання, — міжнародне жіноче свято розпочалося для мене о шостій ранку, коли заступила на капітанський місток, і справді по-міжнародному: вела теплохід від одного румунського порту до іншого. І лише вже увечері чоловіки мої дістали квіти, накрили дуже гарний стіл, влаштували мені свято.

— Чи не сумуєте без жіночого товариства?

— Звичайно, тому, тільки-но прибуваю додому, збираю своїх подруг, люблю з ними спілкуватися, але й роботу свою дуже люблю. Нині вже й син Орест біля мене, він — помічник капітана. Я так скажу: народила я одну дитину, але завжди вважаю, що в мене їх двоє. Ще в першому класі привів син додому свого ровесника і сказав: «Хочу, щоб він жив у нас!». Так наша сім’я збільшилася.

Пані Тетяна каже, що безмежній любові до моря вона завдячує своєму дню народження, бо він випав на День Військово-морського флоту, а ще — своїй бабусі.

— Вона була дружиною одесита, котрий мав багато знайомих моряків, і з двох років брала мене скрізь із собою, тож я «облазила» всі до єдиного одеські пароплави, — розповідає капітан.

Вчилася Тетяна Віталіївна легко й переможно: Київське технічне училище водників, училище морського судноводіння, Херсонське морехідне, Одеська національна академія. Десять років писала дисертацію. І наукова робота була дуже практичною, адже стосувалася вона безпеки морського судноплавства.

Екіпаж теплохода «Іван Сергієнко» налічує 16 осіб.

— Чи не пригнічує чоловіків те, що ними керує жінка?

— Я ж нікого не примушую зі мною працювати, це їхнє право, але завжди при зустрічі з начальством натякаю, що моїм хлопцям слід доплачувати за те, що працюють із жінкою, — посміхається пані Тетяна. — А взагалі — з кадрами багато проблем, на флот приходить молодь, яка, виявляється, вже й мови російської не знає, а судовий журнал треба писати хоча б російською, не кажучи про англійську. А ті фахівці, яких вже на місцях навчаємо, за першої ліпшої нагоди шукають, куди піти, щоб під іноземний прапор найнятися.

Кандидат технічних наук, заслужений працівник транспорту, нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради, почесний робітник «Укррічфлоту» — це ще не всі титули й регалії, які згадала на моє прохання Тетяна Віталіївна. Першого вересня цього року вона відзначатиме своєрідний ювілей — 30 років вірної служби на своєму місці. Тепер попереду — два місяці відпустки. Отож — скоріше додому, у свій старенький будиночок під Києвом, в якому вона, зрештою, здається, наведе порядок, бо вже запланувала ремонт. Там на неї чекає мама Людмила Володимирівна, а ще — стара кішка Фьокла, яку син, коли був малим, називав Свьоклою, тож через це тварина має ще й прізвисько: Бурячок.

А ще пані Тетяна кохається у квітах. І навіть у суворих умовах далеких плавань під її опікою й турботою на теплоході перебуває рівно сто вазонів із зеленими улюбленцями!

Херсон.

На фото автора: капітан далекого плавання Тетяна Олійник.