У гімназії № 315 чимало талановитих учителів, з якими щоразу знову й знову хочеться поринути у світ знань. Але нашому 8-а, вважаю, особливо пощастило. Учителька української мови й літератури Тетяна Володимирівна Топіха (на знімку) дуже хороший педагог і класний керівник. Завдяки їй, клас — велика родина, колектив, де справді
«один за всіх і всі за одного». Його можна порівняти з механізмом, де все злагоджено працює. А Тетяна Володимирівна в ньому — з’єднувальна ланка, може організувати і похід до театру, і поїздку за кордон.Згадую подорож до Угорщини. Купальні, музеї, замки... Знаючи нашу непосидючість, улюбленій вчительці довелося докласти чимало зусиль, щоб кількість школярів, які виїхали з України, відповідала числу тих, хто повернувся на Батьківщину...
А які цікаві у нас уроки української літератури! Стараннями нашої Тетяни Володимирівни ми всі на них — учасники подій, змальованих у книжках: пливемо на козацьких чайках зі славними отаманами, шукаємо кращого життя з Остапом і Соломією, співпереживаємо поетам в їхніх почуттях і прагненнях.
З нагоди 8 Березня хочеться побажати Тетяні Володимирівні, як і всім вчителям, щастя, міцного здоров’я і гарних учнів.
Згодом, коли ми закінчимо школу, у нас у всіх будуть різні професії. Хтось із моїх однокласників стане агрономом, хтось — менеджером, ученим або навіть міністром. Будуть і ті, хто піде шляхом Тетяни Володимирівни, візьмуться сіяти розумне, добре, вічне. І нехай це пролунає банально, не сумніваюся, що всі двадцять шість її нинішніх учнів виростуть гідними людьми. Тоді не раз зі словами подяки згадуватимемо такого КЛАСного керівника.
Гадаю, під цими рядками, не роздумуючи, підпишеться весь 8-а.
Тетяна ДРУЖЕНКО,учениця 8-а класу.
Київ.
