Оздоровниці Арабатки стоять порожні, а їхні захисники змушені мешкати в кошарах, наметах та пасажирських вагонах.
Один віддав усе, інші крихтою не поступилися
Для кожного з нас сьогодні настав час вибору — самому пожертвувати чимось заради країни чи сховатися в кущі й тихцем вичікувати, чим закінчиться війна. Та як не дивно, прості люди часто-густо готові до самопожертви, а від посадовців на службі державі цього не дочекаєшся.
От і на Херсонщині місцевий підприємець Микола Березовський безплатно (аби «комуналку» оплачували) передав під табір для українських армійців свою базу відпочинку на березі Азовського моря біля села Комісарівка Генічеського району області. Та база всіх не вмістила — вона за тридцять кілометрів від райцентру, а частини ЗСУ та прикордонники, котрі прикривають рубежі материкової України, розташовані ближче до окупованого Криму — біля сіл Чонгар та Салькове, на перешийку Арабатська стрілка.
До пізньої осені вони жили просто в наметах під пронизливими степовими вітрами, потім до Салькового притягли кілька пасажирських вагонів, і наші захисники вже кілька місяців мешкають у них, наче такі собі безплатні пасажири. А між тим на тій же Арабатській стрілці з осені до літа стоїть упорожні цілий пансіонат із газовим опаленням, котрий міг би прийняти бійців на відпочинок, і ще вільне місце лишилося б. І належить цей пансіонат відомому державному підприємству, яке вдає, ніби й не чує прохань допомогти оборонцям держави!
— На курортній Арабатці дитячих та дорослих оздоровниць сотні, однак узимку централізовано опалюється тільки одна. Це пансіонат «Сокіл», який належить дніпропетровському державному підприємству «Конструкторське бюро «Південне». Там капітальні цегляні будинки, що взимку обігріває газова котельня, але працівники бюро відвідують їх тільки влітку. Громадська рада Генічеського району запропонувала створити на базі пансіонату центр для тимчасового розселення військових і переселенців. Та директор «Соколу» В’ячеслав Жицький членів громадської ради на поріг не пустив — мовляв, тільки керівництво КБ «Південне» вирішує, дозволити захисникам України жити в теплі чи ні. Зверталися з цього приводу до керівництва КБ, та навіть відповіді на лист не отримали, — розповідає очільник громадської ради голова села Стрілкове на Арабатській стрілці Олександр Пономарьов.
Щоб «тимчасові» проблеми не стали постійними
Олександр Петрович навіть запросив до Арабатки телебачення, й уся Україна побачила сюжет про те, як армійці на тимчасовому кордоні з Кримом мешкають у вогких дірявих наметах і сплять на підлозі з піддонів, а поруч хизуються євроремонтом порожні котеджі «не для всіх». Та вийшло тільки гірше: офіцер 10-го батальйону територіальної оборони з Житомира, котрий зважився показати «на камеру» ті злощасні намети, отримав наганяй від командування. А голові Стрілкового тодішнє керівництво Генічеської райдержадміністрації також дорікнуло: не треба було «ганьбити район» і подавати на загальне обговорення інформацію про «тимчасові» труднощі. Нині у Генічеській РДА управлінська команда змінилася, є і сподівання, що труднощі з облаштуванням вимушених переселенців та військових нарешті залишаться в минулому. Принаймні хочеться вірити, що народна мудрість «нічого не буває постійнішим за тимчасове» цього разу залишиться за дужками. Звісно, йдеться про перспективу. Поки що проблеми не розв’язано.
— До Генічеська постійно прибувають вимушені переселенці з числа кримських татар — поруч, у Новоолексіївці, живе чимала їх громада. Є біженці зі сходу України, та й прикордонники, митники винаймають у райцентрі та навколишніх селах квартири і будинки. На двадцять тисяч жителів у Генічеську нині більше тисячі приїжджих, тому вільну квартиру чи хату з опаленням знайти важко. Та й ціни на харчі повзуть угору, — відверто зізнається новий перший заступник нового голови Генічеської РДА Херсонщини Олексій Сищенко.
Частинам ЗСУ, котрі дислокуються на межі материкової України й Криму, тутешні волонтери допомагають. Та скільки можна бути прохачами? Досвід «похідної зимівлі» в степах Приазов’я показує: настав час заповнити прогалини у вітчизняному законодавстві, що регулює оборонні питання. Так, закон дозволяє для потреб армії мобілізовувати не тільки громадян призовного віку, а й транспорт — за нарядами. Проте нерухомість для розміщення військовослужбовців чомусь мобілізувати на певний строк не можна, бо немає відповідного рядка у якомусь законі. Але чим, власне кажучи, відрізняється статус транспорту і нерухомості — адже те і те є майном. Якщо є поблизу вільне житло, то цілком логічно, що наші захисники повинні мати змогу бодай поспати тут у теплі в проміжках між виходами на завдання та на варту та поїсти гарячого за столом, а не в брудному окопі. І при цьому не вести зайві дискусії із господарниками, котрі забули про патріотизм і залишаються вірними єдиному кредо: «Своя сорочка до тіла ближча».
Херсонська область.
Перший заступник нового голови Генічеської РДА Херсонщини Олексій Сищенко.
Очільник громадської ради голова села Стрілкове на Арабатській стрілці Олександр Пономарьов.
До комфортного пансіонату «Сокіл» армійців та біженців так і не заселили.
Фото Сергія Ковальчука.
.jpg)
