Що буде з вітчизняними корівками найближчим часом? У якому напрямі рухатися виробникам молокопродукції після вступу до СОТ? Чи припинять своє існування дрібні ферми, коли кордони стануть більш відкритими? На ці наболілі запитання намагалися дати відповідь представники тваринницької галузі Чернігівщини під час зібрання в обласному центрі.

Останнім часом область, хоч і посідає друге місце в Україні за кількістю поголів’я великої рогатої худоби, все-таки не може похвалитися наявністю потужних молочнотоварних комплексів. Лише в 51 господарстві мають по 300 і більше корів, 130 товариствах та кооперативах — по 100—300 тварин. А що менше поголів’я, то вища собівартість молока.

Щоправда, прогнози втішають: у країнах Азії розвивається ринок споживання сухого молока, сирів. Крім того, нині в Західній Європі вже відчувається дефіцит молокопродуктів, тож жевріє надія, що іноземні йогурти, масло та сири не заполонять український ринок... Водночас на фермах США, об’єднаної Європи вже стали звичними щорічні надої в понад десять тисяч літрів молока від корови! Перспектива ця зачепить і Україну. Щоправда, тваринницькі комплекси на тисячу-дві і більше голів молочного стада відбудувати самостійно місцеві сільгосппідприємства навряд чи зможуть. Адже «тисячник» для ефективної роботи потребує 10 мільйонів доларів інвестицій. Але, попри все, вони незабаром ставатимуть реальністю. У цьому зацікавлені передусім переробники. Як показує світовий досвід, будувати ферми на 500 голів просто не вигідно економічно. Так само збитково стає доїти на фермах за рік по 3000—3500 літрів продукції.

— Отих річних чотирьох тисяч літрів молока, які сьогодні маємо від корови, вже недостатньо, — сказав заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Микола Колесников. — Треба негайно долати рубіж у п’ять-шість тисяч літрів молока і вище. Інакше нас історія затопче!

На жаль, однієї команди, навіть «хорошої», тут недостатньо. У цьому запевнив виступ технолога з молочного скотарства корпорації «Агро-Союз» Юрія Чірака: в селі Майське Дніпропетровської області надоюють по 8650 літрів високоякісного молока від корови і продають без проблем кілограм продукції по 3,5 гривні. Хоч і слухали його практики, більшість із них, схоже, таке чули вперше.

Гроші йдуть від корови, зазначив спеціаліст. Тому на кожній фермі потрібно створити всі умови, щоб вона давала якомога більше молока. Навіть доїльні зали не вирішують питання якості. Окремі господарства витратили значні суми інвестицій в обладнання, а надої зменшилися — корови втратили продуктивність, деінде навіть захворіли. Бо тварини мають належно спочивати не на голому бетоні, достатньо пити води. Для великого молока потрібні не лише корми, а насамперед передові технології для отримання поживних трав тощо.

За словами Ю. Чірака, нинішня типова сільська ферма — це територія хаосу, оскільки дояркою керують усі, але ніхто ні за що конкретно не відповідає. Спеціалісти фактично виконують функцію констататорів-пояснювачів причин падіння надоїв, а не організаторів виробництва.

...Чи зможуть подолати нинішні невтішні реалії чернігівські виробники молока, покаже час. Але сідати їм за парти і вивчати світовий досвід в отриманні високих надоїв треба вже тепер.

Чернігівська область.