Вартість дизельного пального поповзла вгору разом із початком весняного засіву. Якщо нещодавно аграрії могли купити тонну солярки за 5300 гривень, то нині постачальники нафтопродуктів шокують сільгоспвиробників іншими цифрами — 6100 — 6500 гривень. Якщо згадати, що після здорожчання з початку року газу на 40 відсотків ціни на мінеральні добрива зросли щонайменше на 80 відсотків, можна собі уявити, скільки коштуватиме буханець, випечений із пшениці нового врожаю.

Напередодні польових робіт уряд постановою затвердив порядок використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для держпідтримки виробництва продукції рослинництва. Як уже повідомляв «Голос України», дотація на озимі культури (пшениця, жито) становить 100 гривень на гектар посівів, ярі — від 50 до 220 (залежно від культури). На цукрові буряки надаватимуть по 550, на льон-довгунець та коноплі на тресту — по 640 гривень на гектар.

Заявки приймають на озимі до 20 квітня, на ярі — до 20 липня. Згідно з ухваленим порядком, на держпідтримку можуть розраховувати лише ті аграрії, які застрахували щонайменше 20 відсотків посівних площ відповідних ярих культур. Головним розпорядником бюджетних коштів визначено Міністерство аграрної політики.

Треба сказати, дрібним виробникам такої допомоги документ не передбачає. Для решти сільгосппідприємств вона буде небезоплатною. Агровиробництва, які отримали держпідтримку, зобов’язані будуть продати «на організованому аграрному ринку» (читай — до державних засіків) не менш як 20 відсотків, тобто п’яту частину вирощеного продовольчого зерна пшениці та жита. Господарствам, які не виконають цю умову, доведеться повернути бюджету отриману суму. Такі новації покликані допомогти з формуванням держрезервів. Можливо, це й правильно, адже в попередні роки аграрії не несли жодної відповідальності за отримані від держави кошти. Гроші буквально йшли в землю, а керівники господарств хазяйнували за законом: «Кому я винен — усім прощаю». Враховуючи, що Аграрний фонд, на який робить ставку уряд у держзакупівлях, нинішнього року планує придбати 1 мільйон 186 тисяч тонн продовольчої пшениці, 55 тисяч жита — гарантоване поповнення резервів дотаційним зерном буде доречним.

Але питання ціни, за якою закуповуватимуть «обов’язкове» збіжжя до державних засіків, залишається відкритим. А саме від цього й залежить, чи спрацює механізм ефективно. Столичні чиновники запевняють, що оплата відповідатиме ринковій. Проте, якщо з’ясується, що закупівлі, як нерідко траплялося в попередні роки, проводитимуть за мінімальними цінами, схема навряд чи буде дієвою. Бо для аграрія дедалі важливішим є питання не дотації, а вигідної ціни продажу зібраного врожаю.