Шахтарський Павлоград називають столицею Західно-Донбаського вугільного басейну. Тут видобувають понад 15 відсотків загальноукраїнського видобутку кам’яного енергетичного та коксівного чорного золота на 10 шахтах. Колись місто славилося і своїми ракетниками, хіміками та машинобудівниками, щоправда, в надто секретному «реєстрі». Якими є щоденні будні понад 110-тисячної територіальної громади промислового центру сьогодні, ми дізнавалися в міського голови Володимира Кукліна (на знімку), який, до речі, є кандидатом технічних наук, професійним господарником (колись очолював шахту імені Героїв Космосу).

Його впевнену перемогу на виборах спостерігачі та журналісти пояснили тим, що передвиборне гасло кандидата на посаду міського голови було несподівано приземленим: «Місту потрібні надійні дахи і підвали». Павлоградці зрозуміли його «шахтарську руку» й тепер охоче розповідають про зміни в територіальній громаді.

— З’явилася відповідальність у міських службах, — каже Валентина Міхаєва, голова правління об’єднання співвласників багатоквартирних будинків з вулиці Степового фронту. — Якщо це комунальна служба, то вона не лише «жме» мешканців за вчасні проплати, а й створює для них умови нормального одержання комунальних послуг.

А Світлана Марченко, в якої чималий досвід управлінської роботи, виявила особисте бажання бути уповноваженою міського голови й представляти його у своєму мікрорайоні імені 40 років Жовтня, де переважно живуть шахтарські родини. Так і виник громадський напрям, який у міськраді називають інститутом уповноважених міського голови.

— Уповноважені в кожному з чотирьох мікрорайонів міста діють на громадських засадах, але в них є свої посадові обов’язки — вивчати громадську думку, оперативно реагувати на звернення, пропозиції та скарги городян, — пояснює заступник міського голови Микола Волошин. За його словами, уповноважених знають, їм довіряють, вони відкриті й доступні, бо самі є авторитетними громадянами міста.

У Павлограді встигли переконатися: громадський інститут уповноважених сприяє ширшому контакту влади і громадянина, швидшому розв’язанню гострих проблем, та й людям не доводиться їздити на прийоми, марнувати свої час і здоров’я.

Функціонування цього громадського інституту, зізнався Володимир Куклін, «піддивилися» в бердянських колег. Уповноважені зустрічаються з людьми на прийомах у ЖЕКах, акумулюють соціальні та побутові негаразди, щопонеділка обов’язково присутні на планівках у міській раді й подають свої висновки щодо актуальності розв’язання тих чи інших (на думку громади) першочергових робіт у мікрорайоні.

— У Павлограді із 560 багатоквартирних будинків 492 потребували ремонту дахів, — акцентує Володимир Юрійович. — За півтора року нам удалося віднайти в міському бюджеті фінансові ресурси, і капітально з високою якістю та гарантійним терміном відремонтувати майже п’ятдесят дахів.

Загалом про реформу житлово-комунального господарства міський голова говорить як про початок стратегічного «наступу». У занедбаності цієї важливої галузі винуватити своїх попередників не став, бо це не його шахтарський принцип, адже сяк-так десятиріччями діяла формальна система місцевого самоврядування. Після узагальнення досвіду комунальників інших міст почали організовувати об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.

— За рік, що минув, у місті створено 27 об’єднань співвласників. Будинкові громади відчувають себе господарем на «території» не лише свого багатоквартирного помешкання, а й дахів і підвалів, навколишніх доріжок, квітникових клумб, дитячих майданчиків, — ділиться міський голова. — У них і тепло, і вода, і під’їзди з вазонами квітів, теплі й зачинені на кодові замки, жодного розбитого скла. Мені довелося бути на відзначенні річниці такого об’єднання в 40-квартирному п’ятиповерховому будинку на вулиці Підгірній, 2, що в мікрорайоні Шахтобудівників. Мешканці всім будинком святкували народження колективної «власності» й говорили, що в підвалі тепер можна весілля справляти.

Щоб знайти ефективні рішення, павлоградці експериментують. Створено два приватні ЖЕКи, яким передали всю комунальну структуру в управління. Найперше, що відчули, стверджує Володимир Куклін, це збирання комунальних платежів, що одразу зросло, й заборгованість не стала нездоланною проблемою.

— Наведу такий факт: якщо раніше на всілякі «латання» поривів у водоканалізаційних мережах ми щорічно витрачали приблизно 15 тисяч гривень на потреби всього міста, то лише один приватний ЖЕК щомісячно вкладає по 12—15 тисяч гривень у заміну внутрішньобудинкових водо- і тепломереж, облаштування підвалів, — наголошує міський голова. — Між іншим, стара жеківська проблема — затоплення підвалів каналізаційною водою — тут виявилася підконтрольною.

— Якщо зазирнути в давнину, то Павлоград стояв на перехресті багатьох важливих шляхів зі сходу на захід і з півночі на південь, — показує нам історичні свідчення Володимир Куклін. Тут чекають на свого інвестора. А оскільки третина населення — молоді люди, то це свідчить про серйозну перспективу в найближчому майбутньому.

Павлоград.