У Донецьку так і не відкрилася анонсована виставка картин Романа Мініна, присвячена шахтарям.

Передбачалося, що у відкритті експозиції, розміщеної у фойє будівлі обласної ради та обласної держадміністрації, візьмуть участь керівники вугільних підприємств та представники обласної влади. Однак виставлені заздалегідь роботи шокували як чиновників, так і відвідувачів обласної держадміністрації.

«Більшість картин містять натяки на пиятику, горілку і подібні речі. Наприклад, день получки — обов’язково пляшка. Написи відповідні. Крім того, малюнки непрофесійні, примітивні», — обурювалася заступниця голови обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» Марія Олійник.

Щодо стилю художника можна посперечатися: дехто вважає такий примітивізм умисним засобом. А от сюжети картин і справді далекі від офіційних уявлень про славну шахтарську працю. Високі чиновники і вугільні «генерали» почувалися б ніяково поруч із гаслами «У забій чи в запій?» або написами з орфографічними помилками. Відчувається, що автор замахнувся відбити у фарбах різні сторони гірницького життя за принципом «із пісні слів не викинеш». Ось щасливому (чи не дуже?) батькові вручають новонароджену дитину, ось герой циклу картин працює на городі, ось — стоїть із вудкою («На відпочинку»), ось — забиває «козла» з товаришами, спускається в кліті під землю, рубає вугілля, розпиває бутильок після зміни. Традиційний метод зняття «стресу». Ось портрет замисленого Олексія Стаханова. На столі — пляшка коньяку, склянка, за спиною — портрет Сталіна.

Таку експозицію, можливо, оцінили б шанувальники сучасного мистецтва (чому б ні, якщо сушені мухи і коров’ячі голови в формаліні приводять в екстаз відвідувачів виставки в самісінькому центрі Києва?). Викликати шок і, відповідно, змусити замислитися — одне із завдань арт-модерну. А от в офіційних стінах такі експерименти виглядають чужорідними. Тому в обласній держадміністрації вирішили зняти скандальні роботи. Та й чи варто підтримувати кожен творчий порив без належної мистецької експертизи?