Аналіз практики застосування державними органами влади Конституції та законів України, віднесених до предмету відання Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони

Відповідно до статті 24 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони проаналізував практику застосування та ефективність контролю за дотриманням Конституції і законів України, віднесених до предмету відання комітету.

Розглянувши низку законопроектів, опрацювавши висновки на них Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України, комітетом відзначено факти виходу державних інституцій за межі конституційного та правового поля, що є на сьогодні головною перешкодою на шляху затвердження та зміцнення основ демократичної та правової держави, якою позиціонує себе Україна в Основному Законі.

Зокрема, за висновками Рахункової палати Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не узгоджується з окремими нормами Конституції України, Бюджетного кодексу України, інших законодавчих актів та рішеннями Конституційного Суду України.

Усупереч вимогам статей 22 та 48 Конституції України розділом ІІ закону зупинено дію положень більш як ста законів України, у тому числі знижено рівень оплати праці та соціального захисту окремих категорій працівників, введено обмеження в частині надання пільг, компенсацій, гарантій, пенсій, соціальних допомог, допомог сім’ям з дітьми, інших виплат окремим категоріям громадян, що звужує їх конституційне право на достатній життєвий рівень.

При цьому визначення розмірів, обсягів та порядків щодо соціальних гарантій і оплати праці, котрі раніше регламентувалися відповідними законодавчими актами, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Більшість із зазначених державних гарантій передбачено надавати в межах асигнувань на утримання бюджетних установ.

З 1 травня 2008 року переважна кількість соціальних допомог надаватиметься лише тій категорії населення, сукупний дохід сім’ї якої в розрахунку на одну особу не перевищуватиме величини доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, котра становить у поточному році 890 гривень. Отже, кількість одержувачів зазначених соціальних гарантій звужена.

З 1 січня 2008 року обмежено розмір пенсій окремим категоріям громадян, які виконують або виконували державні функції на посадах із спеціальним статусом, а саме: військовослужбовцям, науковим та науково-педагогічним працівникам, державним службовцям, працівникам органів прокуратури тощо.

Аналогічні норми, які містилися в законах про державний бюджет минулих років, рішеннями Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005, від 18.06.2007 р. № 4-рп/2007, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційними. Зазначеними рішеннями також наголошувалося на необхідності додержання положень Конституції України під час підготовки, прийняття та набуття чинності законом про державний бюджет України.

У проекті закону України «Про Кабінет Міністрів України» (реєстр. № 1312 від 10.01.2008 р.), внесеного Президентом України на розгляд Верховної Ради України, ряд положень не узгоджується з Конституцією чи іншими законами, рішенням Конституційного Суду України або потребує додаткового обґрунтування і обговорення. Характер пропонованих змін до чинного закону свідчить про намагання розширити повноваження Президента за рахунок обмеження прерогатив уряду і парламенту.

Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 18 проекту подання Прем’єр-міністра стосовно звільнення міністрів закордонних справ та оборони вносяться «за згодою Президента України». Про можливість звільнення цих міністрів за ініціативою Верховної Ради навіть не згадується.

Тим часом Конституційний Суд України у своєму висновку від 11 грудня 2007 року роз’яснив, що подання глави держави на відставку прем’єра, міністрів закордонних справ та оборони не вимагається, бо, «відповідно до Конституції України, повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, що робить неможливим прийняття законів, які встановлювали б його повноваження».

Якщо ж урахувати, що внесеним Президентом проектом закону «Про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачається, що «голова обласної державної адміністрації може за рішенням Президента України бути включеним до складу Ради національної безпеки і оборони», то можна стверджувати, що йдеться про намагання в такий спосіб порушити ст. 6 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», згідно з якою членами РНБОУ можуть бути лише керівники центральних органів виконавчої влади». (До речі, нещодавно членом ради затверджено президента НАНУ.)

Стало системою призначення на відповідальні державні посади виконуючими обов’язки, до того ж без обмеження термінів їх перебування на посадах у такому статусі, що дає змогу обходити встановлений Конституцією і законами порядок вирішення важливих кадрових питань.

Це особливо можна побачити на прикладі Служби безпеки України, яку вже більше року (з грудня 2006-го) тимчасово очолює «виконуючий обов’язки Голови СБУ», хоча керівник цієї служби, за Конституцією, призначається і звільняється з посади Верховною Радою за поданням Президента. Заступники Голови СБУ згідно із законом призначаються і звільняються Президентом за поданням Голови Служби безпеки. Але ж Голова СБУ не затверджений Верховною Радою, а тільки за останній рік змінилися сім його заступників, що може призвести до небезпечного зниження професіоналізму в діяльності цього надзвичайно важливого державного органу.

На порушення Закону України «Про Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», ч. 1 ст. 6 якого зазначає: «Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України», Президент своїм Указом №474/2007 від 25 травня 2007 року «Про приведення системи управління Внутрішніми військами у відповідність із Конституцією України» вивів Внутрішні війська МВС із підпорядкування міністра внутрішніх справ і підпорядкував їх безпосередньо собі. Внесений нещодавно Президентом України законопроект «Про Національну гвардію України» передбачає створення на базі Внутрішніх військ МВД Національної гвардії України із широкими повноваженнями та безпосередньо підпорядкованої главі держави.

Комітет з цього приводу прийняв відповідне рішення.

Небезпечною є пропозиція Президента про зміну правового статусу національних комісій із регулювання природних монополій, Державної прикордонної служби, Державної служби спецзв’язку та захисту інформації, центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. За змістом проекту закону, внесеного Президентом України, зазначені органи пропонується позбавити статусу центральних органів виконавчої влади, чим вони формально виводяться за межі системи органів виконавчої влади, що не узгоджується з ч. 1 ст. 6 Конституції України, яка закріплює цей принцип, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Водночас за главою держави пропонується зберегти повноваження щодо призначення на посади керівників зазначених органів та затвердження положень про ці органи. До внесення змін до Конституції України у 2004 році Основний Закон передбачав конституційно-правову основу для надання Президентові установчих та контрольних повноважень у сфері виконавчої влади. Чинна Конституція такої можливості не передбачає.

Президент України видав указ від 6 лютого нинішнього року «Про комплексну перевірку діяльності Міністерства оборони України та стану мобілізаційної готовності Збройних Сил України», яким доручено главі секретаріату Президента «затвердити персональний склад» інспекційної комісії з перевірки готовності та боєздатності Збройних Сил, «залучивши до нього працівників апарату РНБОУ». Фактично цим Президент порушив вимоги ч. 2 ст. 106 Конституції, згідно з якою «Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам».

Президент України своїм указом № 1294 від 27 грудня минулого року утворив Національну конституційну раду, на яку покладено «підготовку концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та проекту нової редакції Конституції України».

На думку фахівців, Президент цим указом перевищив свої конституційні повноваження, наділив Конституційну раду правом ухвалювати рішення, які «в разі потреби можуть бути запроваджені актами Президента».

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки» «порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України» віднесенні до загроз національним інтересам та національній безпеці України. Також ст. 8 цього Закону відносить «забезпечення неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади з метою зміцнення демократії, духовних та моральних підвалин суспільства, підвищення ефективності функціонування політичних інститутів влади» до одного з основних напрямів державної політики у сфері національної безпеки.

Систематичне порушення органами влади Конституції та законів України створює загрозу національній безпеці держави, сприяє падінню авторитету влади та зростанню правового нігілізму серед громадян.

Схвалено на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони 13 лютого 2008 року.