Наука перемагати, або перемога — разом з наукою

ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів» — провідне підприємство кольорової металургії України, один з найбільших виробників кольорового прокату в країнах СНД. Продукція заводу — мідна катанка, мідні й мідно-нікелеві труби, мідний, латунний і мідно-нікелевий прокат, фурми мартенівських печей — надходить на промислові підприємства України, Росії, Білорусі, Молдови, країн Балтії. Серед споживачів — ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ЗАТ «Норд», ВАТ «АЗМОЛ», «МАЗ», «АвтоВаз», ВАТ «Павловський автобус» та інші. Кольоровий прокат з маркою заводу відомий у США, Угорщині, Польщі, Німеччині, Словенії, Словаччині, Македонії, Туреччині, Сирії, Греції, Болгарії, Норвегії, Румунії та ін.

Результат здивував навіть іноземців

Єдині на території СНД, артемівські металурги освоїли технологію виробництва якісної міді з брухту. Проблема сировини для української кольорової металургії загострилася: чиста мідь коштувала дедалі дорожче, до того ж везти її доводилося через кілька кордонів. У 2002 році було змонтовано на замовлення заводу і з особливими технічними умовами нову 120-тонну піч італійської фірми «Соntіnuus-Properzy». Місяці кропіткої роботи потрібні були фахівцям, щоб розробити і ввести в експлуатацію комплекс обладнання стосовно умов ВАТ «АЗОЦМ». Поштовхом послужила іспанська технологія виробництва міді з брухту. Але про механічне запозичення фірмової технології не йдеться. Аналогічним шляхом: купівля обладнання і технології — спробували піти й інші споріднені підприємства СНД. Успіху вдалося досягти тільки Артемівському колмету. Чому?

Насамперед тому, що колектив виявився готовим зробити стрибок на кілька рівнів угору. Виробництво міді з брухту — складний і наукоємний процес, що потребує солідної бази. Як вилучити з брухту домішки, які впливають на властивості кінцевого продукту? В який момент плавки? Подібних завдань не розв’язував в Україні ніхто. Створюючи комплекс вогневого рафінування міді, артемівські металурги створили унікальну технологію. З’ясувалося, що навіть залишки домішок у концентрації десятитисячних часток відсотка можуть негативно вплинути на результат. Сьогодні лабораторія аналізує хімічний склад міді за двома десятками параметрів. Контроль за якістю — подвійний: і в цеху, і в центральній заводській лабораторії. Адже споживач повинен отримувати продукцію із заданими властивостями.

Успіхи колметівців здивували навіть іноземців: якщо європейці використовують відходи із вмістом міді до 96 відсотків, то в Артемівську цю цифру знижено до 92 відсотків! Нова установка дала друге життя заводу. Якщо раніш брухт кольорових металів ішов за кордон або застосовувався для виробництва литих вторинних сплавів, то тепер завод почав виготовляти високоякісну і конкурентоспроможну продукцію світового класу з низькосортного брухту і переробляти їх в Україні. Для одержання якісної продукції підприємство вкладає чималі кошти і планує подальше відновлення виробництва. Багато фахівців і вчених переконані, що робота, проведена колметівськими металургами, гідна Державної премії України в галузі науки і техніки.

Освоєння нової технології відбувалося просто в діючому цеху. Поряд розташований сучасний прокатний стан фірми Southwіre, на якому виготовляють катанку, що не поступається за якістю світовим аналогам. Повторюю, однією лише розробкою і виготовленням унікального нового обладнання проблема не вирішується: для одержання якісного прокату на цьому комплексі застосовується позапічна обробка рідкого металу. Весь процес, від плавки міді до упаковки катанки, відповідає європейським нормам.

Реконструкція, що зберігає природу

Щоб переконатися в масштабах реконструкції на Артемівському заводі кольорових металів, досить пройтися цехами. Півроку тому я знайомилася з комплексом вогневого рафінування міді, а сьогодні дивують темпи будівництва нової ковпакової відпалювальної печі. В одному з цехів підготовлено величезний фундамент: за словами фахівців, навіть на новорічні свята робота не припинялася. Обладнання, закуплене в Китаї, підвищить якість продукції і допоможе вилучити з технологічного ланцюжка екологічно шкідливу процедуру — травлення металу сірчаною кислотою. Монтаж перших партій обладнання днями вже розпочато.

Якщо говорити про екологію, то на підприємстві реалізовано технології, що зберігають природу: котел-утилізатор, який використовує тепло від печі для обігріву приміщень, могутні фільтри й очисні споруди. Завод, що поставив завдання випускати продукцію європейського рівня, так само по-европейському ставиться і до навколишнього середовища.

Минулого року завод випустив 50 тисяч тонн прокату. 2008-го на підприємстві передбачають збільшити обсяг виробництва на 8 відсотків, середню зарплату — на 17 відсотків, обсяг чистого прибутку — на 42 відсотки (за рахунок переорієнтації на випуск рентабельніших видів продукції у результаті модернізації обладнання).

Разом з тим на підприємстві занепокоєні дефіцитом брухту кольорових металів в Україні. І причина не в тому, що відходів немає, а в тому, що фірми, які збирають брухт, воліють відправляти його за кордон, як у вигляді брухту, так і у вигляді напівфабрикатів. На жаль, держава цьому не перешкоджає. А зі вступом України до СОТ вітчизняна кольорова металургія ризикує залишитися без сировини. «Сьогодні багато підприємств скаржаться на те, що не можуть знайти ринок збуту. А в нас ринок збуту — добре опрацьоване питання, — каже генеральний директор АЗОЦМ Юрій Савенков. — Нашу продукцію затребувано, і обсяги її виробництва ми могли б збільшити вдвічі, якби було достатньо сировини. Наприклад, Росія установила мито на вивезення кольорового брухту. Закуповуючи брухт у сусідів, ми платимо дорожче. А українська сировина відправляється за рубіж. Це не в інтересах вітчизняного виробника».

Керівництво заводу з особливою увагою підходить до питання збереження професіоналів, майстрів своєї справи. Підготувати класного фахівця за один день неможливо. «У підготовку кадрів ми вкладаємо величезні гроші, бо розуміємо: готувати їх, крім нас, нема кому, — пояснює Ю. Савенков. — Близько 300 наших працівників навчаються без відриву від виробництва. Щорічно штат поповнюють 30—40 молодих фахівців. У нас вітається наукова діяльність: наприклад, кандидат наук, який застосовує свої знання в роботі, отримує щомісячну надбавку в 5 тисяч гривень». Стрімке відновлення виробництва, нові сучасні вимоги відкривають перед працівниками широкі можливості для професійного росту.

Ключове для міста підприємство

Для міста Артемівська завод з обробки кольорових металів — ключове підприємство, що несе значне соціальне навантаження. Це не тільки робочі місця, перспектива професійного росту і регулярна зарплата (у 2007 році, порівняно з попереднім роком, її середній рівень зріс на 23 відсотки — до 1773 гривень). Це й велика соціальна сфера. При «Колметі» працює санаторій-профілакторій із сучасним фізіотерапевтичним і стоматологічним обладнанням. Піклуються про здоров’я працівників і членів їхніх родин постійно. Так, цьогоріч діти заводчан відпочиватимуть в оздоровчих таборах не тільки на Сіверському Дінці, а й на берегах Азовського моря.

Генеральний директор Юрій Савенков очолює Асоціацію керівників підприємств Артемівська. На виконання заходів у рамках соціального контракту торік підприємство направило додатково 1,3 мільйона гривень. Освітлення головної магістралі міста, ремонт палат у лікарнях і пологовому будинку, оснащення шкіл, дитячих садків, асфальтування доріг, установлення спортивних і дитячих майданчиків — це лише мала частина справ, виконаних колметівцями для рідного міста. Завод підтримує організацію ветеранів підприємства, яка налічує понад 1350 осіб. Гордість ветеранської організації — народний хор, у репертуарі якого — фольклор, сучасні твори і навіть пісні місцевих авторів. Коли на заводських заходах хор співає гімн підприємства «Пишаємося ми рідним своїм заводом», весь зал встає...

На підприємстві, якому виповнилося 53 роки, шанують героїв праці — колишніх і нинішніх. Торік на заводі з’явилася нова традиція — змагання між підрозділами на присвоєння кращим працівникам почесного звання «Лауреат премії Героїв Соціалістичної Праці Панаса Купріянова та Авеніра Коняєва». Переможці одержують нагрудні знаки і солідну грошову винагороду. Підсумки першого змагання були підведені напередодні професійного свята — Дня металурга. А наприкінці грудня минулого року названо нового лауреата премії. Ним став представник династії плавильників Сергій Дерев’янченко, чий батько, Олександр Васильович, свого часу був нагороджений на заводі орденом Леніна.

Олексій Рева, міський голова Артемівська:

— Про значення заводу для міста промовисто свідчать цифри. У 2007 році підприємство сплатило до Пенсійного фонду 25,2 мільйона гривень, або 12 відсотків від загальних надходжень по місту. До місцевого бюджету від заводу надійшло 8,6 мільйона гривень, плати за землю — 0,7 мільйона гривень, в обласний бюджет перераховано податку з доходів фізичних осіб 2,8 мільйона гривень. У державний бюджет підприємство сплатило майже 12 мільйонів гривень, з них 11,4 мільйона — податку на прибуток. Загалом до всіх рівнів міського бюджету завод сплатив 49,1 мільйона гривень. Кількість працюючих тут становить 17,5 відсотка від загальноміської, а обсяг виробництва — 47 відсотків.

Спортивне життя заводу

Однією із значних подій у соціальному і спортивному житті міста й заводу став ІІІ Міжнародний турнір з боксу, організований під егідою Артемівського заводу з обробки кольорових металів, що проходив 21—25 грудня 2007 року. Змагання зібрали 170 спортсменів із Росії, Білорусі, України. Причому українські команди представляли боксери із Львівської, Івано-Франківської, Волинської областей. У такий спосіб організатори турніру прагнули перебороти стереотипи «Схід — Захід». Юні спортсмени повезли додому не тільки дипломи і подарунки, а й незабутні враження від теплого прийому, привітності господарів та екскурсії по металургійному заводу, де ллється розпечена мідь. Можливо, що вже наступного року турнір буде включений до графіка Федерації боксу України й одержить новий статус. А головне — нове активне покоління буде вільно спілкуватися з друзями, незалежно від місця проживання.

«Наука перемагати». Ці слова великого полководця по-особливому звучать стосовно Артемівського заводу з обробки кольорових металів. Сьогодні перемоги на ринках збуту приходять тільки до того, хто використовує у виробництві новітні наукові розробки. І досвід артемівців, які вперше в СНД отримали якісну мідь з відходів, це підтверджує. Без солідної наукової бази такий успіх був би неможливий. Підприємство цінує внесок кожного з працівників і кожному дає можливість досягти більшого. Колектив заводу робить свій внесок в економічне зростання країни, запроваджує сучасні технології, сприяє розвитку рідного міста і навіть зближує Схід і Захід країни.

На знімку: на комплексі вогневого рафінування міді.

Фото надані Артемівським заводом з обробки кольорових металів.