Нещодавно народні депутати прийняли в першому читанні два проекти змін до Податкового та Митного кодексів, які стосуються створення сприятливих умов для забезпечення виконання контрактів та договорів державного оборонного замовлення. Йдеться про звільнення від оподаткування ввізним митом імпортних матеріалів, вузлів, агрегатів устаткування та комплектувальних виробів, які потрапляють на нашу митну територію для виробництва продукції оборонного призначення. Що це дасть вітчизняним зброярам і чи не зможуть скористатися такими нововведеннями особи, не причетні до державного замовлення? Спробуємо розібратися у цих питаннях разом із людьми, які стоять біля витоків такої законодавчої ініціативи.

«Театр військових дій постійно змінюється разом з потребами армії» 

Іван Вінник, народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони, один із авторів законопроекту .

— Майже рік наша країна перебуває фактично у військовому стані. Чому лише зараз постало питання про звільнення товарів, необхідних для державного оборонного замовлення, від мита та податків?
— Наш військово-промисловий комплекс щільно пов’язаний із російським ВПК. Нині виникли суттєві проблеми через абсолютно правильне рішення не торгувати з країною-агресором, особливо в секторі безпеки та оборони. Тож нам бракує запасних частин для ремонту та виробництва вітчизняної техніки і створення нових зразків, у тому числі БТРів, танків та гармат. Вітчизняні машини особливо критикують за те, що вони зупиняються просто посеред поля бою, і ми втрачаємо героїв, які мусять покинути непрацюючу техніку. Приймаючи законопроект, який звільняє складові товарів оборонного призначення від мита, ПДВ та акцизів, стимулюємо «Укроборнпром», у тому числі, удосконалювати вітчизняні машини.
На закупівлю озброєння нині маємо державне замовлення на мільярди гривень. Але цього мало, тому уряд виділив ще шість мільйонів у вигляді державних гарантій. Це лише папір, який треба конвертувати в обігові кошти для підприємств, що виробляють зброю. Усвідомлюючи складність процедури, ми, як вищий законодавчий орган країни, зменшуємо навантаження на підприємства ВПК за рахунок скасування податків та акцизів на таку продукцію.
— У парламенті на даному етапі є декілька законопроектів, які стосуються саме державного оборонного замовлення. Можливо, час змінювати сам закон, адже його створювали за інших реалій?
— Справді, така потреба існує. Насамперед варто забезпечити конкурентну процедуру закупівель. Адже маємо не лише державних виробників зброї, а й приватних та іноземних. Сподіваюся, найближчим часом зможемо купувати необхідне за кордоном. Звісно, державне оборонне замовлення мусить ґрунтуватися на тих самих конкурентних засадах, що і тендерна закупівля, тобто шляхом витрачання грошей у найбільш ефективний спосіб, враховуючи співвідношення «ефективність-ціна». Варто також, мабуть, спростити процедуру затвердження державного замовлення. Цьогоріч його ухвалили лише нещодавно — вже в лютому, коли бюджет давно був сформований. Театр військових дій постійно змінюється, і потреби армії також міняються.
— У пояснювальних записках, які супроводжують ваші законопроекти, вказується, що вони не потребують додаткових витрат із бюджету. Але очевидно, що державна казна недоотримуватиме.
— Вочевидь. Але наші Збройні Сили стануть більш потужними. Як взагалі можна оцінити життя людини? Так. Щось перестане надходити в бюджет за окремими статтями, але ще раз нагадаю про передбачені урядом шість мільярдів гривень державних гарантій. Тобто потреби армії стосовно закупівлі нового озброєння з бюджету фінансуються лише на 50-60 відсотків. І суб’єкти господарювання мусять знайти шлях, як конвертувати державні гарантії в реальні гроші. Підприємства без обігових коштів навіть у секторі ВПК не працюватимуть ніколи.
— Чи проводилися якісь підрахунки? Про яку суму йдеться?
— Складно говорити про ефект для бюджету. Нині, наприклад, іде війна, і долар коштує 27 гривень (на момент спілкування із народним депутатом.— Авт.). Як це впливає на бюджет? Надзвичайно погано. На інвестиційний клімат? Він повністю знищений. Коли я доповідав цей законопроект у парламенті, то наголошував, що він забезпечить вищі і сталі надходження в бюджет у майбутньому. Бо якщо ми не зупинимо війну, ні про який економічний розвиток та інвестиційний клімат говорити не можна. Щоб забезпечити мир, нам потрібна озброєна до зубів армія. Спочатку треба зупинити війну. А нашого північного сусіда можна зупинити тільки мовою зброї і сили. І ми неодноразово могли в цьому переконатися. Нас підтримують міжнародні валютні інституції, Міжнародний валютний фонд, сподіваємося, нам дадуть летальну захисну зброю. Всі переймаються одним і тим самим питанням: як захистити найдорожче, що маємо — нашу країну. Вважаю, законопроект матиме тільки позитивний вплив на бюджет, якщо дозволить зупинити війну.
— Давайте уточнимо, про які саме складові товарів оборонного призначення йдеться.
— Броня, тепловізори, радіоелектронні вироби, кевларова тканина, особливо тривка гума для БТРів, двигуни, трансмісії, коробки передач, гармати, кулемети... Ми намагалися охопити якнайбільше коло всіх потреб «Укроборонпрому», з яким погоджували цей перелік. Вони були ініціаторами первинного списку, потім ми його опрацювали в податковому комітеті. Дещо викинули, щось додали і врешті отримали вичерпний перелік. Хоча, можливо, до другого читання внесуть ще якісь правки.
— Чи не відкриють запропоновані зміни лазівки для бажаючих виготовити у нас військове обладнання і продати його за кордон без сплати податків?
— Такий режим, як переробка на митній територій України, вже передбачений у Митному кодексі. Тобто, якщо кінцевий товар є предметом експорту, то складові можна завозити без оподаткування. Тому жодної шпаринки для зловживань ми не створюємо. Водночас передбачаємо досить потужний механізм контролю і скористатися пільгою можна лише за умови, якщо кінцевим споживачем цієї продукції є державний замовник. Якби виріб був дорожчим за рахунок сплачених мит, то державний замовник також витрачав би ці гроші з бюджету.
Йдеться здебільшого про стимулювання господарюючих суб’єктів для відходу від російської залежності. Це спонукатиме їх до залучення науково-дослідних управлінь для переробки моторних відсіків, трансмісій, коробок зчеплення на кшталт західних зразків. Ми даємо їм можливості, які накладають зобов’язання. Далі вимагатимемо підвищувати якість вітчизняного військового обладнання.

 «Держава працює на документах з 60-70-х років, і вони просто перестають бути актуальними»

Сергій Пінькас, перший заступник генерального директора «Укроборонпрому».

— Чи на часі зараз зміни, якими скасовуються податки та мито на товари, необхідні для оборонної промисловості?
— Маємо абсолютно просту і виважену позицію з приводу цього законопроекту. Усю свою незалежну історію Україна займалася експортом — щось кудись продавала, і гроші йшли в державу. Вперше у 2014 році ми спрацювали за імпортом, тобто завезли певну зброю. Отут і виникла складність. Всередині країни є замовник — Міністерство оборони. Воно перераховує гроші підприємству, яке працює за імпортом. Наприклад, «Укрспецекспорту». Гроші прийшли — ПДВ треба нарахувати. Нині ми маємо абсолютно прозору схему без посередників. Коли іноземець постачає свою продукцію, власником майна стає той самий «Укрспецекспорт». Завозить його на територію країни і знову має сплатити ПДВ, яке потім, можливо, і повернеться. Для прикладу, маємо таку ситуацію: із договору на 100 гривень — 20 відсотків треба оплатити податків один раз, 20 — другий, а рентабельність підприємства п’ять відсотків (бо, відповідно до постанови Кабміну, не може бути більше п’яти відсотків на здійснення операцій, в яких кінцевим споживачем є військове відомство). Держава, нібито отримуючи податки, повинна знаходити додаткові кошти, щоб профінансувати підприємство, аби воно могло заплатити ці податки. Якщо підприємство хоче завезти для потреб України військове обладнання, воно повинно мати окрему дуже велику суму, щоб це ПДВ при імпорті відшкодувати. А окремо є ще і певні митні збори.
Нині Україна — в умовах особливого стану. Важливо також розуміти, що йдеться про критичний імпорт. Ми спілкувалися із спеціалістами, які казали, що під цю тематику можна завозити все, що завгодно. Але ж є таке поняття, як «енд’юзер». Тобто чітко прописується, для кого з іноземної держави завозиться певне майно. Так от: зброю можна завезти під енд’юзера у вигляді виключно Міноборони, МВС чи СБУ — тобто певного силового блоку держави. Водночас позбавлення від необхідності сплачувати ПДВ на вході дозволить не включати додаткових нарахувань до кінцевої ціни і спростить оформлення митних та інших документів. Відтак, окрім грошей економитиметься ще й час. Тобто держава сама собі створює можливість оперативно регулювати це питання. Коли рано чи пізно особливий стан закінчиться, схема просто перестане працювати.
— Про які втрати для держави хоча б приблизно йдеться?
— Якщо говорити про гроші, які не надійдуть до бюджету, то імпорт минулого року становив близько мільярда гривень. Арифметичних 18 відсотків від цієї суми — це ті гроші, про які йдеться. Тобто 180-200 мільйонів. Говоримо про дані, які стосуються тільки «Укроборонпрому». Але наголошую: хоча ці гроші бюджет і недоотримає, вони і не включатимуться в ціну продукції. Не думаю, що це визначальний крок для формування бюджету. Це нормальне управлінське рішення, яке, підкреслюю, прив’язане до умов особливого періоду. Переможемо Росію — указом Президента скасовується особливий стан і працюємо далі, як працювали раніше.
— Чи не витіснятимемо ми так вітчизняних виробників?
— Мова не випадково йде про критичний імпорт. Якщо є можливість відремонтувати обладнання за допомогою вітчизняних складових, імпорт для цього ніхто не завозитиме. Говоримо про те, що в нас не виробляється і найближчим часом не вироблятиметься через певні причини. Раніше ми купували комплектуючі в Росії, бо в нас просто не було таких вузлів виробництва. Щоб нині замовити устаткування для такого виробництва, потрібні відразу гроші, плюс вісім місяців виготовлення верстатів, плюс налагодження і експериментальний запуск. Тобто не раніше, аніж за півроку можливий вихід якихось запасних частин. На цей період передбачається така процедура, як «імпортозаміна». Замість російського обладнання, ми використовуємо те, що виробляють у Східній Європі. Це тактичний крок. А стратегічний — це «імпортозаміщення». Тобто незалежно від того, з якої країни ми щось завозимо, нам треба виготовляти це в себе. Це «ідея фікс», мабуть, нездійсненна, але ми повинні до цього рухатися. Нині лише дві країни у світі мають замкнутий виробничий цикл. Навіть якщо вони перебуватимуть в ізоляції, то зможуть самі себе повністю забезпечити. Поки ми хочемо, аби те, що завозиться за критичним імпортом, працювало таким чином: перша партія — стовідсотково закупляється у виробника, друга — передбачає вузлове складання на якомусь нашому державному підприємстві (без розкриття певних секретів, але нашими руками), і на третьому етапі — створення спільних підприємств, де, в тому числі, передаватимуться певні технології. Така система дозволить поступово перейти від імпортних запчастин до вітчизняних.
— Як складається співпраця із профільним парламентським комітетом?
— На жаль, раніше у нас не було жодної співпраці з комітетом. У тому сенсі, що там люди обстоювали інші інтереси. Нині є розуміння: держава працює на документах з 60-70-х років, і вони просто перестають бути актуальними. У нас є спеціально створена юридична служба, яка розробила близько 40 законопроектів, які вже кілька років накопичувалися під сукном у народних депутатів. Тільки тепер з’явився комітет, який хоче нас чути. Ми вже доповіли про нашу роботу, про досягнення в 2014 році, парламентарії запевнили нас у своєму бажанні допомагати. Майже всі напрацьовані документи передаємо їм на опрацювання. І, враховуючи те, що нині вирішення навіть дрібних питань може дозволити нам системно крокувати вперед, така співпраця абсолютно нормальна.

ФАКТ

Суб’єктами державного оборонного замовлення є: Міністерство оборони, Національна гвардія, Прикордонна служба, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ.