Чи допоможе адаптуватися наша держава вітчизняним аграріям до СОТівських правил гри — питання. І цього року Кабмін планує надавати сільгоспвиробникам бюджетні дотації. Очікується, урядом буде затверджено порядок використання бюджетних коштів на програми державної підтримки агропромислового комплексу. У переліку, який планують розглянути, програм значиться багато — це і підтримка фермерських господарств, і компенсація ставок для кредитування, страхування, виплати дотацій у рослинництві та тваринництві.

Мають намір дотувати за рахунок бюджетних коштів вирощування свиней з розрахунку 1,4 гривні за кілограм живої ваги. Не дотуватимуть вирощування свиноматок і кабанів. Також пропонується встановити розмір бюджетної дотації на вирощування молодняку великої рогатої худоби — 1,9 грн./кг, свійської птиці (для юридичних осіб) — гусей, індиків, качок, курчат-бройлерів — 0,65 грн./кг. При цьому мінімальна вага молодняку ВРХ повинна бути не менш як 390, свиней —95—130 кілограмів.

Планується встановити дотації в розмірі 3000 гривень за кожну куплену (або вирощену) корову молочного напряму — для юридичних осіб у разі придбання (або вирощування) понад 25 корів. Тут треба зазначити, що логічніше було б надавати пільгові кредити, адже часто незворотну підтримку спрямовують для окремих «обраних».

На пшеницю, жито, тритікале, горох, просо, гречку, овес планується підтримка по 100 гривень на гектар посівів. На сою — від 50 до 80 гривень залежно від репродукції насіння. Рис — 220 гривень, льон-довгунець і коноплю на тресту — 640 гривень за гектар. Уперше пропонується дотувати вирощування цукрових буряків — 550 гривень за гектар посівів.

З ноу-хау нинішнього року: планується, що сільгоспвиробники «платитимуть» за держпідтримку. У разі, якщо господарство отримуватиме дотацію на свої посіви, воно зобов’язане продавати врожай до Аграрного фонду. Така пропозиція видається цілком логічною, адже сіяти сільгоспкультури стало вигідно. А досі ці гроші йшли в землю, наче в пісок, аграрії за них державі нічого не були винні. Можна полічити: торік майже мільярд державних гривень пішло на підтримку продукції рослинництва. За ці кошти країна могла б отримати мільйон тонн пшениці, якщо рахувати за ціною 1000 гривень за тонну. Водночас торік Аграрному фонду було доручено сформувати резерв у 710 тисяч тонн продовольчого зерна врожаю-2007. Але навіть з урахуванням перехідних запасів фонд із завданням не впорався. Хоча й платив за збіжжя досить пристойно. Так, жито 3-го класу наприкінці року купував за 1070 гривень, пшеницю 3-го класу брав майже по 1400 гривень.

Утім, Володимир Клименко, президент Української зернової асоціації вважає, що за нинішніх цін дотації на зернові, можливо, взагалі не потрібні. Бо так уже склалося, що під час розподілу коштів «обов’язково щось липне до рук».

Українське зерно, наголошує В. Клименко, висококонкурентне і має свого споживача в багатьох країнах. Так, у 2005/2006 маркетинговому році Україна експортувала зерно до 80 країн. А членство її в СОТ дасть доступ експортерам зерна до ринків тих країн, «з якими вони не могли домовитися і які мотивували це тим, що Україна не є членом СОТ». На зерновий ринок СОТ впливатиме лише позитивно, впевнений В. Клименко, мовляв, не треба боятися, «що на Україну хлине імпортне дешеве зерно, оскільки дешевого зерна у світі немає».

І все-таки, незважаючи на те, що дотаційні кошти часто осідають невідомо де, держава має їх сплачувати, щоб скорегувати посівні площі, отримати в такий спосіб потрібні для країни культури. Адже якщо не зацікавити аграріїв гривнею, є ризик, що значні площі буде засіяно, приміром, кукурудзою. Королева ланів дає мало не вдвічі більший урожай, ніж ранні зернові, а коштує майже так само.

Надаватимуть цьогоріч бюджетну підтримку сільгосппідприємствам—юридичним особам (окрім тих, які визнано банкрутами або проти яких порушено справу про банкрутство), чия заборгованість перед державним чи місцевими бюджетами та Пенсійним фондом не перевищує півроку. Звісно, виписані застереження не перекривають шлях до зловживань. Так, у солодкій галузі за розподіл дотаційних грошей «під себе» мають можливість активно взятися цукрозаводи. Аргументи такі: вони — замовники буряків, отже, чи не їм вирішувати, кого із сільгоспвиробників підтримувати. Зважаючи на те, що майже всі цукроварні мають підконтрольні бурякосіючі господарства, не важко спрогнозувати, куди потечуть дотації.

Нарікають керівники рядових господарств і на бюрократичні перепони: доки отримаєш ту дотацію, то вже не знаєш, хто її заробляв — чи господарство, чи казначейство, чи ще хтось третій. Чи не тому торік невикористаними в загальнодержавному масштабі залишилися 196,3 млн. гривень із передбачених на розвиток агросектору 7,3 млрд. гривень.