Про актуальну тему енергозбереження розмовляємо з членом колегії Міністерства житлово-комунального господарства України, керівником «Рівнеоблводоканалу» Володимиром ХОМКОМ (на знімку).

— Володимире Євгеновичу, очолюваному вами підприємству, яке забезпечує водою не лише Рівне, а й ще до двох десятків довколишніх населених пунктів, вдалося зекономити торік 7 мільйонів кіловат-годин електроенергії.

— Це справді так. Якщо у 2006 році наше підприємство споживало 47,8 мільйона кіловат-годин електроенергії, то в 2007-ому — на 7 мільйонів менше. Тобто, на заощадженій електроенергії наш водоканал може працювати півтора місяці.

— Завдяки чому така економія?

— Коли три роки тому я очолив водоканал, разом з фахівцями поставили за мету отримати реальні прибутки. А для цього потрібно було: по-перше, встановити реальний тариф, який відображав би усі наші витрати і давав нам можливість розширеного виробництва; по-друге, домогтися стовідсоткових зборів платежів; по-трете, максимально знизити будь-які витрати, і в першу чергу електроенергії, за яку щомісяця сплачуємо від 1,1 мільйона до 1,4 мільйона гривень. У собівартості наших послуг — це третина (до речі, це досить непоганий показник, бо є водоканали, де він сягає двох третин). Це при тому, що Рівне ми забезпечуємо артезіанською водою з великих глибин (деякі свердловини глибиною до 600 метрів), транспортуємо на великі відстані.

Звичайно, економія електроенергії взялася не просто так. Це передбачалось нашими інженерними розрахунками і заходами. Так, ми замінили всі насоси, які працюють на водопровідних насосних станціях другого підйому і артезіанські на сучасні, з найвищим коефіцієнтом корисної дії. Всі насосні агрегати на мережі з перемінним режимом працюють із так званим перетворювачем частоти (ПЧТ), який дозволяє міняти режими роботи насосів без зменшення ККД. Колись ми і мріяти про таке не могли. Бо це дуже дороге імпортне обладнання.

Воду з артезіанських свердловин ми піднімаємо тільки вночі, використовуючи при цьому багатотарифний режим оплати за електроенергію. Вона в чотири рази дешевша, ніж денна. Ми беремо воду в основному з Горбаківського водозабору. На велике наше щастя, там залишився на нашому балансі трансформатор потужністю 35 кіловольт, що дає нам можливість купувати електроенергію на 20 з лишком відсотків дешевше.

— Виходить, що ці всі складові плюс суттєве зменшення витоків і дало вам можливість зекономити стільки електроенергії?

— Це справді так. Але і я, і спеціалісти водоканалу розуміють, що резерву по заміні насосів уже не залишилось. Але є дуже суттєвий резерв — це зменшення втрат води. Ми придбали сучасну імпортну лабораторію, яка дозволяє нам вночі, коли немає руху транспорту, шукати навіть ті витоки, які неможливо візуально відстежити на поверхні. Коли ми більш ніж півроку тому запустили цю лабораторію, у нас самих відкрились очі на стан водомереж. Ми ніколи не думали, що у центрі міста знайдемо шість чи сім поривів — там де взагалі ніколи не було плями на поверхні. Так ось зараз ми поділили місто на квартали, і ця лабораторія досліджує мережу, передає дані на центральний комп’ютер і нам показує ділянки, де є підозри на витоки. Ось так ми знайшли до двох десятків прихованих витоків під теплотрасами, каналізацією.

Завдяки цій економії плюс додатковим заробіткам у 2,5 мільйона гривень (а ми створили свою проектну групу, яка торік виготовила більше півтисячі проектів; маємо свою невеличку будівельну організацію, яка виконує замовлення щодо приєднання до водопроводу і каналізації) торік ми придбали чотири спеціалізовані автомобілі, підняли заробітну плату працівникам (середня зарплата по водоканалу — 1300 гривень — Авт.).

Розмову записала Олександра ЮРКОВА.

Рівне.