Справедлива Україна

З огляду на ситуацію, в якій знаходиться наша партія, вся держава, гасло, винесене в заголовок статті, може стати при відповідних інтелектуальних і організаційних зусиллях тією ланкою, ухопившись за яку, можна подолати наявну кризу в суспільстві. Опоненти закинуть мені докір, а що ж тут нового? Новим тут мусить стати сучасний зміст поняття «справедливість», його глибоке усвідомлення людьми, робота в руслі концепції соціальної держави. На нашу думку, базою для підготовки і реалізації цього проекту могла б бути чинна програма Соціалістичної партії України. Саме життя, час вимагають її нового прочитання, нових динамічних стратегічних і тактичних кроків у її реалізації.

Виправданість такого підходу загальновідома з давніх часів. Древньогрецький філософ Арістотель у своїй праці «Політика» стверджував, що будь-яке суспільство не буде стабільним, якщо в ньому є невелика кількість багатіїв і надмірна кількість бідних. Завданням держави мудрець вважає встановлення справедливості.

Не посилатимуся на різних представників прогресивної гуманістичної думки, на наш історичний досвід, але зауважу, що теорія справедливості нині дедалі більше поширюється у світі. Один з найпопулярніших її прихильників на Заході Джон Ролз вважав основою конституційної демократії «справедливість, яка розуміється як чесність».

У світі, особливо в Європі, знайшло відгук і підтримку гасло нових лівих «соціальної держави». Його практичне втілення передбачає розподіл матеріальних та інших благ відповідно до принципів соціальної справедливості, забезпечуючи гідний рівень життя, вирівнювання неоднакових стартових умов людини.

Ймовірні шляхи розвитку

Людство, яке вступило в третє тисячоліття, нині стоїть перед вибором шляху розвитку. Варіантів, на наш погляд, є лише два.

Перший означає розвиток економіки при консервації нинішньої структури виробництва, розподілу і споживання. Він розрахований на те, щоб навічно розділити людство на т. з. «золотий мільярд» і експлуатовану ним периферію, встановити глобальне панування США та сімки провідних капіталістичних країн за допомогою «нового світового порядку».

Цікаво, що наступник Президента Росії Путіна Дмитро Медведєв у своїх передвиборчих виступах серед наріжних каменів національної ідеології називає свободу і справедливість, громадянську гідність, благополуччя і соціальну відповідальність держави. На жаль, керівництво нашої держави демонструє відхід від ідей справедливості. Зате в проекті нової Конституції, яку Президент планує схвалити через референдум, як свідчить «Дзеркало тижня», визначення «соціальна держава» взагалі зникає. Натомість ми дедалі більше чуємо від глави держави і його оточення про націоналізм і ліберальні цінності, про необхідність перейти на адресну допомогу і знищити соціальні гарантії, зруйнувати системну підтримку бідних. Не випадково в законі про бюджет 2008 року зупинено дію більше ста статей із низки законів щодо соціальних гарантій населення. І це при тому, що наша країна є яскравим прикладом «латинізації», коли сто найбагатших сімей володіють майже половиною національного доходу, тоді коли в Німеччині найбагатша сотня тримає в руках 2—3% ВВП! І це при тому, що наші олігархи просто «приватизували» майно, а німці століттями заробляли свої багатства. Майнове і соціальне розшарування в Україні досягли критичної межі. Праця українця оцінюється чи не найдешевше у світі. Різниця між 10% людей з найбільшою і найменшою платнею сягає 30 разів! Частка зарплати в структурі вартості товару опустилася до 8%. Згадаймо, як опоненти критикували СРСР за низьку платню, там її частка в собівартості була десь близько 12%. Але ж це явище було на тлі безплатної освіти і медицини, доступного житла, низьких цін на товари першої потреби, реалізованого права на відпочинок і т. д.

«Справедлива Україна» — план на найближчий період

У цих умовах Соціалістична партія України шукає нові підходи до своєї діяльності. Фінансові проблеми, складнощі перехідного періоду, відсутність досвіду роботи в поляризованому суспільстві бідних і багатих дещо дезорієнтували ліві сили в Україні. Чітко не визначившись із своєю соціальною базою (люди найманої праці, дрібні та середні підприємці, інтелігенція, пенсіонери, селяни і робітники, студентство), ми іноді невиправдано шукаємо підтримки у великого капіталу. Все це приводить до дезорієнтації виборців. Люди часто не розуміють, з ким ліві сили, скажімо, з власниками великих підприємств, шахтооб’єднань, мережі супермаркетів чи з їх найманими працівниками. Неготовність лівих до участі у виконавчій владі, кадровий голод, змушена співпраця з олігархічними партіями збила з пантелику багатьох наших виборців. Залучення до партійних списків підприємців без відповідної ідеологічної підготовки, відсутність контролю за своїми депутатами в місцевих радах призвели до конфліктів, спроб бізнесу прибрати до рук місцеві партійні осередки.

Негативно вплинуло на результати виборів до Верховної Ради і зациклення на парламентських формах діяльності, наростаючий відрив від реального життя, нерозуміння болю людей. Ми стали не помічати знедолених, миритися з бідністю, втратили зв’язок з людьми.

Усі ці обставини сприяли негативному ставленню до партії в суспільстві, спричинили програш на виборах, дезорієнтували партійців, вимагають активних дій, продуманих системних кроків.

З огляду на ситуацію, що склалася, СПУ приступила до розробки програми «Справедлива Україна», яка має бути планом на найближчий період. Уточнюється і проект закону «Про основні заходи зовнішньої і внутрішньої політики», які є частиною програми соціалістів. Тим більше що президентські чи парламентські вибори можуть бути не за горами. Програма потрібна чітка і зрозуміла більшості виборців, сприйматися ними своєю.

Працююча людина не може бути бідною

Серед пріоритетних розділів програми ми наголошуємо на реалізації програмних принципів СПУ — на подоланні відчуження людини від виробництва, держави, усунення кланово-олігархічного панування, подолання бідності, побудові народно-демократичної держави.

Основною нашою метою ми проголошуємо справедливість, скорочення відстані між владою і народом, вільне і солідарне суспільство, справедливий розподіл прибутків суспільства. Такі цінності базуються на соціально орієнтованій економіці, яка спирається на різні форми власності, державного регулювання ринкового господарства.

Серед основних розділів програми визначено боротьбу з існуючою нерівністю, ліквідацією бідності. Серед основних гасел — теза щодо неможливості такого явища в Україні, як «працюючий бідний». Мусимо чітко сказати про забезпечену старість і перспективну молодість. Розробляються кроки до справедливого розподілу багатств, зокрема, запровадження прогресивної шкали оподаткування. Скажімо, при доході до 1000 гривень на місяць податок не сплачується, при доході до 10000 гривень сплачується 10%, при доході до 50000 гривень — 13%, більше 50000 гривень — 20%, а із 100000 гривень і більше — 30% прибуткового податку.

Обов’язковою складовою програми стане податок на розкіш. Запроваджується замість мінімального прожиткового рівня соціальний стандарт проживання, який би передбачав не тільки витрати на їжу і одяг, а й на освіту, лікування, житло. На цій основі програма передбачає реформу оплати праці. До речі, законопроект про погодинну оплату праці, підвищення її частки в структурі собівартості до 30% соціалістами внесено в парламент. Слід передбачити жорстку відповідальність роботодавців за дотримання умов праці, особливо жінок і неповнолітніх, за приймання на роботу без оформлення трудових відносин, за оплату праці «поза відомістю».

Громадяни чекають відповіді від влади щодо проблем житла, бо майже 2 млн. сімей його не мають. Слід відновити будівництво соціального житла для бюджетників, створити будівельні ощадкаси, де людина могла б зібрати, скажімо, п’яту частину вартості житла, а на решту отримати безвідсотковий кредит. Особлива увага звертається на удосконалення форм молодіжного будівництва, житла для військових, учителів, лікарів та інше. І все це — під гарантією держави, без афер на зразок «Еліта-Центру».

Соціалісти чітко заявляють про пріоритетність інноваційного підходу до розвитку економіки, збільшення державного фінансування науки (нині вчетверо менше, ніж визначено законом), турботу за молодих вчених, зупинення «відпливу мізків».

До програми «Справедлива Україна» включено оновлений розділ «Промислової політики», розроблений фахівцями СПУ. Його, як і розділи «Сільське господарство», «Підтримка дрібного і середнього підприємства», розробляють, виходячи з умов перебування України в СОТ. Потрібно підтримувати підприємців через пільгове кредитування, особливо щодо інноваційної, високотехнологічної продукції. Нині її лише 4,5% від загального обсягу товарів. Ще раз у країні слід обговорити проблеми власності, державного контролю за стратегічними об’єктами.

Сучасного підходу потребує сільське господарство, злиденна доля українського села. Експеримент на селянах вочевидь затягнувся. Дров у багаття ринкової інквізиції для села підкине СОТ, тому СПУ захищає селян, є виразником їх інтересів. Держава повинна дбати за село, спрямовувати в сільське господарство не менше 10% бюджету. Ще раз наголошуємо на негативному ставленні до проблеми торгівлі землею сільськогосподарського призначення, на правовому забезпеченні та захисті інтересів селян та інших груп населення в умовах, коли частковий, але регульований державою оборот землі здійснюватиметься.

Розробки і нового осмислення набуває проблема екології, чистоти повітря і води, збереження української природи, подолання наслідків Чорнобиля.

Актуальними як ніколи є теми боротьби з корупцією, правопорушеннями, подолання алкоголізму і наркоманії. Треба заборонити платне навчання на юридичних факультетах, вивести із фінансової залежності від місцевої влади суддів. Обирати суддів на 10 років, а не пожиттєво. Конкретного слова і дій соціалістів чекає армія. Не можна військо робити територіальним: армія Сходу чи Заходу. Доцільно зберегти змішаний принцип її комплектації. Збільшити в кілька разів оплату праці військовим. Чітко висловитися за позаблоковий статус України, недопущення її до вступу в НАТО.

Ретельно в програмі розглядається тема реформування влади, ліквідації місцевих адміністрацій, передачі функцій з центру на місця. Другий етап політреформи —це запорука стабільності в державі.

Реформування влади, боротьба з корупцією, єдність прогресивних сил

Завершується програма розділами національної, мовної і зовнішньої політики. Ми підтримуємо вільний розвиток і функціонування всіх культур і мов народів, що мешкають в Україні. Слід вивести, зокрема, російську мову із статусу мови національної меншини, можливо, доцільно їй надати статус офіційної. За схемою, яка запропонована в законі соціалістів «Про порядок застосування мов в Україні» та керуючись Європейською хартією мов національних меншин.

Доцільно переглянути основи зовнішньої політики держави, вивести її з 10-літньої опіки націоналістичних сил, врешті-решт налагодити рівноправні, взаємовигідні стосунки з Росією. Доречним було б висловити в програмі наше ставлення до єдності лівих сил. Адже вже відомою є змова олігархічних сил про підвищення прохідного відсотка на виборах до всіх рад до 5—7%. Об’єднавши, наприклад, комуністів, радикальних лівих, у 1981 і 1988 роках лідер французьких соціалістів Франсуа Міттеран двічі вигравав вибори президента.

Чом не скористатися таким досвідом?

На часі є плідна співпраця з Соцінтерном, партіями і урядами, де ліві соціал-демократи та соціалісти є нині при владі чи в опозиції. Обов’язковими в програмі є розділи кадрової, регіональної політики. Те, що нині діється з кадрами, можна назвати двома висловами: з одного боку — кадровий Холокост (у перекладі з грец. — усеспалення), з другого — повна відсутність їх відтворення. Мусимо не заплющувати очі на наявні регіональні проблеми: доля шахтарів Донбасу, проблема питної води і зрошення на Півдні України, подолання чорнобильських наслідків, зсувів і підтоплень на Дніпропетровщині, Закарпатті тощо.

Сподіваюся, стаття викличе багато відгуків (критики в тому числі).

Але я переконаний, що Україна, як птах, не може впевнено набирати висоту з одним тільки правим крилом. Наявність потужного лівого крила збалансує наш розвиток, сприятиме формуванню демократичної, соціально-справедливої держави.

Станіслав НІКОЛАЄНКО,народний депутат чотирьох скликань,секретар Політради СПУ.