Повідомлення про те, що унікальна за фактажем, глибиною аналізу, ілюстративним рядом книга у понад півтисячі сторінок
«Еволюція влади» — авторства наших професійних оглядачів, коштує всього 20 гривень, а передплата триває до 15 березня, ми транслюємо на радіо ДТРК «Крим». Та наші сподівання сповістити якомога більшу кількість жителів півострова про вихід у світ безперечно цінного для багатьох грунтовного видання, на жаль, не справдилися. А все тому, що, виявляється, інформацію нашу почує... жалюгідна кількість радіослухачів, бо проводове державне радіо на півострові агонізує, і вже давно.Власкор Національного радіо в автономії, заслужений журналіст України Анатолій Полонський скрушно зауважив з цього приводу:
— Надто багато кримчан, котрим не байдужа доля нашої країни, позбавлені на півострові можливості чути важливу державницьку інформацію. Ситуацію, яка склалася у системі державного радіомовлення у Криму, без перебільшення можна назвати катастрофічною. А ще п`ятнадцять років тому на півострові було близько мільйона радіоточок. Тепер їх там (без Севастополя) менше 130 тисяч.
Украй тривожна ситуація склалася в Сімферополі. У місті з населенням 380 тисяч душ залишилося всього ледь 16 тисяч радіоточок. Не кращі справи і в інших містах, селищах та селах автономії. А в Сімферопольському районі проводове радіо вже не працює ніде — не почуєш його в жодному селі. Фактично зруйнована мережа проводового державного радіомовлення у Чорноморському, Роздольненському, Первомайському, Ленінському районах. А практика засвідчує: якщо в будинку чи квартирі відсутня радіоточка, то радіо (зважте — державне) тут уже не слухають. Проблему значно ускладнює відсутність у Криму, та й загалом в Україні, підприємств, які випускали б проводові радіоприймачі. Хоча опитування засвідчують, що попит на них, особливо у літніх людей, досить великий.
— Не буває такого дня, щоб на державне радіо
«Крим» не надходили телефонні дзвінки від цієї категорії слухачів, — зауважує Анатолій Полонський. — А для незрячих, старих, малозабезпечених, самотніх, прикутих до ліжка важкою хворобою людей проводове радіо — єдине джерело одержання різнобічної інформації, єдина розрада. Ті, кого доля позбавила здоров`я, можливості займатися улюбленою справою, спілкуватися з друзями, тепер уже не мають змоги слухати радіо.Однак у кримській філії
«Укртелекому» розуміти цього не хочуть. У її керівництва аргумент один: «Якщо держава вважає, що проводове радіо потрібне, то нехай вона його і фінансує — як належить. Адже зараз від нього для зв`язківців — одні збитки».Якщо місцеві стратеги й надалі залишатимуться такими байдужими до цієї проблеми, то центральна апаратна Сімферопольського радіовузла вже невдовзі буде демонтована.
«Такий намір є, — каже Анатолій Іванович, — усі інші служби з будинку радіовузла вже виведено». Його приміщення, розташоване у центрі міста, планують передати під прибутковий офіс...На недавній технічній раді філії
«Укртелекому» проводовому радіо було дано «відмашку» — ситуацію пущено на самоплив, тобто чекають, коли залишене без догляду державне радіо (атрибут державності!) сконає. Замість недавніх 42 монтерів, які відповідали у Сімферополі за технічний стан проводової радіомережі, тепер їх залишилося всього три, та й ті можуть у будь-яку хвилину звільнитися... «Навантаження велике, аж ніяк не співмірне з зарплатою, — пояснюють вони, — а відновлювати проводову мережу нічим — катастрофічно бракує матеріалів». Тож заявки населення на ремонт проводової радіомережі вже давно не виконуються. Люди стомлюються чекати, й відмовляються від державного проводового радіо в Сімферополі аж по тисячі(!) абонентів щомісяця.Але ж, скаже дехто, держава має не лише проводове, а й ефірне радіо. Не тіште себе надією! Слухати в Криму радіопередачі з Києва не можуть навіть власники багатохвильових приймачів (тих, які працюють від електромережі). Довгі хвилі Крим не приймає вже дуже давно, а останнім часом не чути Києва і на середніх хвилях. Ось така створилася, вважайте, глобальна блокада інформації, думки й пісні з материкової України. Щоправда, у січні цього року на середніх хвилях де-не-де
«прорізався» голос каналу «Культура». Але такий кволий та немічний, що його ледве чути, а серед атмосферних перешкод «голос Батьківщини» (точніше сказати — шепіт) зникає зовсім.Сигнал же основного — першого каналу Національного радіо на середніх хвилях до Криму не доходить зовсім. Почути голос нашої держави на півострові можна лише на ультракороткій хвилі 4,54 метра. Однак у більшості сучасних радіоприймачів цей діапазон відсутній. А старі (радянського виробництва) великогабаритні приймачі залишилися в минулому столітті, вже майже всі вийшли з ладу і не працюють навіть у найпозабутіших селах.
Ось так, автономія вже стала
«незалежною й відрубною від України», точніше кажучи — поки що від її державного інформаційного простору...Лише в Севастополі — окремому регіоні з особливим статусом — ситуація у радіомовленні докорінно відрізняється від прикрої загальнокримської. За інформацією головного редактора Севастопольського міського радіомовлення Світлани Цепальової, сьогодні у місті-герої працює 154 тисячі радіоточок (порівняйте зі скромними сімферопольськими шістнадцятьма тисячами й загальнопівострівною цифрою — 130 тисяч). Причому, якщо в інших населених пунктах автономії спостерігається стрімке і дедалі бурхливіше зникнення квартирних радіоточок, то в Севастополі проводова мережа невпинно розширюється. За останні чотири роки кількість абонентів тут збільшилася на 84 тисячі. Розширенню проводової радіомережі тут сприяє, зокрема, і те, що у разі, коли новоспоруджений будинок не радіофіковано, державна комісія відмовляється підписувати акт про введення його в експлуатацію.
Схоже, що ситуація у проводовому радіомовленні залежить не тільки від державного фінансування, а й від ставлення до нього місцевої влади,
«Укртелекому» та його філій у регіонах. І, звісно, від самої країни, голос якої мають право і потребу чути всі її жителі.
