Його ім’ям названо цілий район

Кожен мешканець Токмака Запорізької області точно знає, де розташований житловий масив Ахрамєєвка. Проте навряд чи молодь скаже, звідки з’явилася ця назва. А літні люди знають напевно. Так називати цей район стали на честь Василя Ахрамєєва — колишнього генерального директора найбільшого в місті заводу виробничого об’єднання «Південдизельмаш».

24 лютого Василь Никифорович відзначає 80-річний ювілей. Та він, як і раніше, енергійний і небайдужий, сидіти без діла не звик. Справа, гідна цієї людини —до речі, почесного громадянина Токмака, заслуженого машинобудівника України, кавалера ордена Леніна і двох орденів Трудового Червоного Прапора, — знайшлася у 2000 році, коли тодішній керівник Запорізької обласної партійної організації ВО «Батьківщина», а нинішній народний депутат Валерій Гацько запропонував йому очолити парторганізацію у Токмаці. Тоді партійців на обліку було 17 осіб, за сім років чисельність зросла до 1300, а якщо взяти до уваги, що в місті налічується 34 тисячі мешканців, то висновок напрошується однозначний: Ахрамєєва, як і раніше, шанують земляки.

Довгий шлях до людської шани

Але щоб заслужити народну повагу, треба пройти довгий шлях — і Василь Ахрамєєв пройшов його з гідністю. Змалку знав ціну шматку хліба, пам’ятав, як гудуть руки від селянської роботи. Коли сім’я, втративши двох дітей під час голодомору, перебралася з Сумщини на Кіровоградщину, восьмирічному Василеві довелося і корівок пасти, і за бджолами доглядати, і орати та сіяти. Студентом Харківського політехнічного інституту став у важкому 1947-му, а, одержавши освіту на енергобудівному факультеті, працював на воєнному заводі у Свердловську, легко долаючи одну сходинку по одній — аж до начальника найбільшого на підприємстві цеху.

Проте рідна Україна манила додому — і Василь Никифорович таки повернувся. Працював на керівних посадах у Раднаргоспі у Запоріжжі, а коли у 1965-му. Токмацький завод імені Кірова опинився у критичному стані, протягом семи років не виконував план, саме йому керівництво запропонувало піднімати підприємство з колін. І це Ахрамєєву вдалося зробити блискуче — під його керівництвом завод став провідним у своїй галузі і основним місцем роботи переважної кількості токмачан. І саме для них завод звів той самий житловий район, який і назвали Аxрамєєвкою. Це вже у роки незалежності завод став катастрофічно втрачати своє добре ім’я, а зараз від нього й узагалі мало що залишилося — такі після Ахрамєєва були горе-керівники, що порізали на брухт і залізничну колію, і теплотрасу, і комунікації. Болить душа у Василя Никифоровича через ту наругу, а земляки з тугою згадують, яким Хазяїном заводу був він свого часу.

Чужої біди не буває

Василь Никифорович уже давно на пенсії. Але йому, як депутату міськради, й сьогодні до всього є діло: чи то тарифи на комунальні послуги, чи розвиток культури або будівництво водопроводу. І коли у людей горе, йдуть до нього — знають: допоможе. Самотнім людям похилого віку допомагають заготовити паливо на зиму, тих хто опиняється у важкому матеріальному стані, обов’язково підтримають.

Василю Никифоровичу завдяки природженій мудрості, комунікабельності і багатому життєвому досвіду вдалося налагодити співпрацю з підприємцями, а серед них багато чуйних людей, готових прийти на допомогу.

Тісний зв’язок у Василя Ахрамєєва і з народними депутатами від БЮТ. Частий гість у Токмаці — Зоя Шишкіна. Спільними зусиллями вони допомогли не одній людині. Дивовижні картини самобутньої художниці Олександри Ткаченко відомі і за межами України, а малює вона за допомогою ніг, оскільки руки не слухаються з дитинства. Завдяки ініціативності Зої Леонідівни і Василя Никифоровича у маленькому Сашиному будиночку з’явилося газове опалення. А голова Запорізької обласної парторганізації ВО «Батьківщина» народний депутат Валерій Крайній без Василя Ахрамєєва не уявляє свого партійного активу: якщо за справу береться Ахрамєєв, значить, справа буде виконана.

Пізнати сенс життя

А ще він пише книжки. Про свій край, про своє життя. Не так документальні, як книжки-роздуми. Остання так і називається — «Рікою життя». Йому є що залишити після себе нащадкам. Але і здаватися віку Василь Никифорович не збирається. Його рідко можна застати вдома — вільного часу і сьогодні не буває. З покійною дружиною прожили 50 щасливих років, а коли її не стало, то і всі хатні клопоти лягли на його плечі. Навіть у Харків до сина та двох онучок рідко вибирається, бо все ніколи.

А вісімдесят років — це не так і багато. Вісімдесят — це навіть чудово! Є життєвий досвід, є енергія, плани і мрії. А значить, є і сенс життя. Василь Ахрамєєв для себе його знайшов.

На знімку: зліва направо В. Ахрамєєв, депутат Токмацької міської ради (БЮТ), З. Шишкіна, народний депутат України (БЮТ), В. Чорний, депутат Запорізької обласної ради (БЮТ).