Хлопчики й вчителі-чоловіки тут носять кіпи. У класах — не більше 8-10 учнів, яких на заняття й по домівках розвозить автобус. Їх смачно й безкоштовно годують: 80 відсотків учнів — діти з незаможних родин. Спеціальну школу «Хабад» з етнічним ухилом заснувала місцева єврейська громада.

Завдання закладу директор Віталій Бронштейн формулює так: «Ми не прагнемо з усіх зробити мудреців, головне, аби розумна дитина не стала дурнем». Приватний навчальний заклад цьогоріч відзначає 15-річчя. «Хабад» — це абревіатура слів «хохма», «біна» і «даат», котрі перекладаються як «мудрість», «розуміння» та «знання».

«Хабад» не ставить за мету лише релігійне виховання, але уроки традицій тут обов’язкові. Крім загальноосвітніх предметів, у школі вивчають мову, історію, культуру єврейського народу.

Дітей в заклад приймають винятково за національною ознакою, до вчителів таку вимогу не висувають.

П’ять років тому школа відмовилася від державного фінансування. Утримують її єврейська громада та закордонні благодійники. Торік ЗОШ пройшла атестацію і одержала «вищий рівень з відзнакою». А її директора удостоєно звання «Заслужений працівник освіти України». Віталій Бронштейн — людина без стереотипів, з нетрадиційним мисленням, з талантом не лише словесника, педагога, а й непересічного фотохудожника. Утім, останнім не звик хизуватися, і хоча захоплюється мистецтвом «писати світлом» ще з дитинства, багатющу колекцію фотознімків показує лише найближчим людям. А друзів радує несподіваними листівками з їхніми портретами та власними жартівливими віршами.

Охочий до оригінальностей. Приміром, на вході до його кабінету висить «стіннівка»: «З вами говорить директор...» Дуже офіційне фото: у широкополому капелюсі, окулярах, з серйозним виразом обличчя Віталій Абрамович нагадує дітям, що новорічні свята закінчилися й час серйозно братися за навчання.

— У нас створено всі умови для розвитку талановитої і не дуже дитини, — зазначає директор. — Ми ставимо за мету підтягти загальний рівень розвитку, і дати можливість виявити свої здібності. Ми прагнемо, щоб все працювало на дитину, щоб усі творили. Найбільший «нероба» в школі — це сам директор, — каже Віталій Абрамович. — У мене дві ролі: камертон, який повинен уловлювати й відображати «звучання», і коректор, який тут же має все підправити, «настроїти» і пильно стежити, аби, крім нього, не було жодного нероби.

Ми вчимо дітей, що гроші — це засіб, за допомогою якого можна розв’язати багато проблем, і головне, зробити масу добрих справ, — продовжує директор. — Євреї вчать любити ближнього. І з дитинства знають, що найбільша цінність — добре ім’я людини.

Херсонська область.

На знімку: у шкільній бібліотеці.

Фото автора.