Члени фракції «НУ—НС» Юрій Костенко, Ярослав Джоджик та Іван Заєць розробили законопроект, яким передбачено визнати вклади радянського Ощадбанку державним боргом Росії перед Україною. Актуальну ініціативу схвалила політрада блоку: колеги-нунсівці пропонують Верховній Раді ухвалити з цього питання відповідну постанову і зобов’язати уряд розпочати переговори з Москвою. Щоправда, для успішного розвитку подій, принаймні в сесійній залі українського парламенту, залишилося загітувати депутатів з БЮТу.

Пояснюючи важливість цього законодавчого доробку журналістам, голова УНП Юрій Костенко зауважив, що не в захваті від нинішньої «щедрості» лідерки блоку союзників по коаліції: «Те, що сьогодні робить уряд Тимошенко, — це перекладання коштів із однієї державної кишені до іншої. Ми почали виплачувати заощадження з державного бюджету, через це не можемо підвищити зарплати, соціальні виплати». Депутат переконаний, що справжнім боржником українських вкладників є «державна кишеня» сусідньої країни, адже саме «Російська Федерація проголосила себе повною правонаступницею колишнього СРСР у частині прийняття активів і боргів...». За обчисленням авторів законопроекту, Росія винна Україні майже сто мільярдів доларів: така сума зберігалася в Ощадбанку СРСР на рахунках українських громадян.

Усе це так. Але, здається, навіть ухвалення позитивного для вкладників рішення Верховною Радою — усім складом, до комуністів включно, — не позначиться на товщині гаманців. РФ, як відомо, відчуває себе «повною правонаступницею» лише в частині активів, а кому винна, всім «прощає». І це не авторський песимізм, а, на жаль, очевидний факт. Його, до речі, днями підтвердив російський міністр фінансів Олексій Кудрін: ніхто українцям нічого не збирається повертати, запевнив він, бо це б суперечило... «раніше досягнутим домовленостям». Начебто з цими «домовленостями» Україна погодилася, що Росія має «концентруватися на виплатах вкладникам Ощадбанку, які є російськими громадянами». Цікаво, які це спритні громадяни з нашого боку виявилися такими поблажливими до сусідів, що погодилися на більш ніж дивне «меценатство»?

Утім, може, й справді бідній від газового «переїдання» країні не вистачає заборгованої українським вкладникам суми для оздоровлення власного організму. Он п’ять років тому їй же забракло території. Настільки знамениті простори раптово звузилися, що захотілося «прироститися» нашою маленькою Тузлою. А тут усе-таки про сто мільярдів ідеться...