Інтерв’ю з головою Ради Організації ветеранів України Іваном Олександровичем Герасимовим

— Іване Олександровичу, очолювана вами Організація ветеранів України активно бореться за права людей старшого покоління: право на гідне пенсійне забезпечення, житло, медичне обслуговування, право на працю і заслужений відпочинок. Останніми роками — і за це вам особлива дяка — ветеранські організації України, розуміючи загрозу екологічної катастрофи, що наростає, будівельного та автомобільного буму, котрий захлиснув великі міста України, вирубки лісів, загибелі річок, активно долучилися до боротьби за саме право на життя. У цьому зв’язку як в Організації ветеранів України ставляться до майбутнього Євро-2012?

— Серед ветеранів чимало вболівальників футболу. Ми співпереживаємо і перемогам, і поразкам нашої команди. Вважаю за необхідне по достоїнству оцінити зусилля всіх, хто забезпечив перемогу України під час вибору господаря чемпіонату, й особливо Федерацію футболу. Водночас ця подія виходить далеко за рамки звичайних спортивних заходів. Ветерани глибоко стурбовані — ми відчуваємо це з численних звернень, — що Євро-2012 може бути використано не на користь, а на шкоду. Що я маю на увазі конкретно? Насамперед створення спортивно-готельної інфраструктури може призвести до знищення й тих невеликих зелених зон: парків, скверів, спортивних майданчиків, яких і без того дедалі менше в найбільших містах України.

Ось переді мною звернення майже 300 ветеранів, що об’єдналися заради порятунку від забудови Черепанової гори, на схилах якої розташований Національний спортивний комплекс «Олімпійський». Чому саме ветерани так переймаються проблемами екології? Тому що ми, проживши життя, добре розуміємо, що справжні цінності не в високих посадах, шикарних автомобілях і рахунку в банку, а в тім, щоб зберегти свіже повітря, чисту воду, щоб здоровенький онук весело біг по зеленій травичці назустріч дідусеві.

Ми повинні думати про це зараз, тому що завтра буде пізно... Чотири роки ці люди всіма силами борються за те, щоб зберегти Черепанову гору — цей унікальний заповідник у самому центрі Києва, не менш цінний для екології міста, ніж парк імені Т. Шевченка або Ботанічний сад імені Академіка Фоміна.

— З огляду на трагічні події, що сталися за останній час — вибух на шахті імені Засядька, екологічна катастрофа в Чорному морі, — чи не вважаєте ви, що сама планета попереджає людину про те, що вона перевищила свої повноваження на Землі?

— Ви зачепили дуже важливу проблему єднання людини і природи. У роки війни я не раз у цьому переконувався. Сама Земля допомагала нашим воїнам вигнати ворога, а ми відповідаємо їй грубою невдячністю. Мало хто пам’ятає, що коли генерал Де Голль приїжджав на початку 60-х років у Київ, він із захватом сказав про Київ: «Я багато бачив парків у містах, але вперше бачу місто в парку». На жаль, від цих слів залишилися лише спогади.

Будівельний бум, хвиля бетону знищили кращі паркові зони в місті. Почалася забудова Дніпровських схилів, на які не смів підняти руку жоден архітектор за радянської влади, знищено історичні урочища Гончарі й Кожум’яки. Під виглядом реконструкції та облагородження руйнується природний комплекс Феофанії. Немає жодної районної ветеранської організації в Києві, звідки ми не одержували б листів і дзвінків про знищення зелених зон, скверів, дитячих і спортивних майданчиків, і це стосується не тільки Києва, а й інших великих міст України. Вважаю, що влада — Президент, Прем’єр-міністр, міські голови (особливо Києва!) — повинна терміново зупинити знищення міської зелені, наповзаючий на Україну містомор. Як відомо, Президент країни В. Ющенко в березні минулого року видав указ № 208, відповідно до якого Київській міській державній адміністрації (КМДА) доручено заборонити будівництво висотних житлових і громадських будинків в історичній частині Києва, вжити заходів із збереження парків, скверів, дитячих і спортивних майданчиків. Ветерани щиро пораділи такому рішенню Президента. І раптом у серпні він скасовує цей указ?! Що зовсім незрозуміло. Гадаю, Президент як ніхто інший має розуміти: Київ, природу України потрібно вивести із зони невтримної наживи й політичної гри, врятувати від знищення заради наших дітей та онуків.

— Чи не вважаєте ви, що настав час кожну зелену зону Києва захистити, як заповідник, щоб зупинити знищення легень столиці?

— Безумовно. Я читав, що це вдалося зробити в Голосієві, але, як відомо, на це пішло майже 20 років. За темпів забудови, що склалися, вже через рік-два від зеленого Києва нічого не залишиться. Потрібні укази Президента прямої дії. Рада Організації ветеранів України уважно вивчила розроблені Національним еколого-культурним центром документи стосовно Черепанової гори. Ми вважаємо, що Президент просто зобов’язаний видати указ про створення тут заповідника. Треба проводити реконструкцію НСК «Олімпійський», готуючись до чемпіонату Європи-2012 з урахуванням цього найважливішого природоохоронного пріоритету.

До речі, з пропозицією зустрітися й обговорити ці питання я двічі звертався до Григорія Суркіса в червні і серпні минулого року. Просив прийняти делегацію ветеранів, у тому числі відомих спортсменів, екологів та юристів, щоб обговорити питання реконструкції НСК «Олімпійський». Однак про нас, мабуть, забули. До голосу громадськості Федерація футболу не дослухалася. Для чого ж ми збираємося проводити Євро-2012? Занапастити Київ чи перетворити столицю на центр здорового, культурного і спортивного життя? Невже влада разом із громадськістю не в змозі зробити так, щоб у планах будівництва або реконструкції кожної спортивної установи напередодні Євро-2012 був знайдений розумний компроміс між інтересами інвесторів, з одного боку, і людей — з другого. Адже саме так чинять в Європі.

— Стало відомо, що проект реконструкції НСК «Олімпійський» і Черепанової гори доручено готувати німецькій фірмі «Хохтиф». Чи готові ви, Іване Олександровичу, підтримати звернення до керівництва цієї фірми, до громадськості Німеччини, а також до канцлера пані Ангели Меркель через посла Німеччини в Україні пана Рейнгарда Шеферса із проханням урахувати інтереси киян під час підготовки проекту реконструкції?

— Як соромно! Ми повинні просити іноземців подбати про нашу рідну природу... Що ж, я готовий звернутися до них. Але не тільки тому, що розраховую на їхню допомогу. Я все ще сподіваюся, що голос українського народу, голос найбільш незахищеної його частини — ветеранів у змозі почути і наш Президент, і наша Верховна Рада, і Черновецький і Суркіс, я розраховую на їхню порядність і духовність...

— Велике спасибі, Іване Олександровичу, за підтримку. Бажаємо вам здоров’я і наснаги у вашій дуже важливій для України, шляхетній діяльності.

Бесідував Володимир БРИЗГУНОВ.