Віднедавна у нашому лексиконі з’явилося і дуже швидко прижилося дивне слово:
«лохотрон». Перша частина його звучить так: «лох» — абревіатура, що російською мовою означає «лицо, обманутое хулиганом». Постає питання: чому, часто чудово розуміючи, що нас обманюють чи розігрують, ми дозволяємо так чинити з собою?Опишу ситуацію, що трапилася зі мною. Знічев’я клацаючи пультом від телевізора, зупинилася на одному з каналів, де дівчина дуже енергійно закликала глядачів до гри в слова. У таблицю з чотирьох клітинок потрібно було вписати сім слів за однієї умови: щоб не повторювалися букви в клітинках. Переможцю пропонувалося, здається, десять тисяч гривень. Окрім телефону, за яким потрібно було дзвонити, у куточку було вказано і номер для повідомлень. Не довго думаючи, я відправила повідомленням два потрібні слова. Відповідь не забарилася: мені дякували за слова, при цьому вказавши, що реєстрація коштує шість гривень. Оскільки слів було два, то й двічі відбулася реєстрація. На рівному місці за лічені хвилини, не виходячи за поріг квартири, я позбулася дванадцяти гривень. Якщо припустити, скільки легковірних додзвонюються або відправляють повідомлення, то...
Далі слово надамо Івану Лічману з Херсона:
«В цьому телеобмані і я брав участь, — пише Іван Євстафійович. — За час передачі телефонував шість разів, щоразу мені казали: «Дякуємо за дзвінок».Жодної реєстрації почерговості дзвінків не велося. Зате я заплатив 38 гривень. Прошу надрукувати мого листа, щоб люди не вірили в
«Грошові хвилини» і не дзвонили».На жаль, подібних листів у нашій пошті чималенько. Бажаючих надурити довірливих теж вистачає. Ось витяг з листа Б. Сергєєва зі Ставищенського району Київської області:
«Мені надійшло повідомлення, що на мій номер телефону випав виграш — домашній кінотеатр. Але оператор поставив умову: щоб отримати приз, я повинен протягом години внести на його рахунок 300 гривень. Так я і зробив. Мені повідомили, що вже до вечора «приз» буде в мене. До вечора я не отримав нічого, другого дня — також, але на мої дзвінки ще відповідали і просили почекати. На третій день оператор... мовчав». Шановні читачі, ви вже здогадалися, що володар щасливого номера й досі чекає свого призу, а так званий «оператор» тепер відповідає: «Абонент не може прийняти ваш дзвінок».А ось ще один лист з Севастополя від Є. Веремєєвої, яка в одній з кримських газет вичитала, що
«Естер Лей фірма Д. М. С.» з Києва хоче допомогти тим, хто цього потребує». Сума, яку пропонувала фірма, солідна — 50 тисяч гривень. Авторка листа розповідає, що написала на вказану адресу до Києва, їй надійшла відповідь, в якій детально розповідалося про тих, кому вже пощастило, навіть вказали прізвища і адреси. Їй теж пообіцяли кошти, але за умови, що вона... купить товару на 115 гривень у товаристві «Пост-Шопінг». Жінка гроші вислала, але замість призу отримала ще одну пропозицію на придбання товару, цього разу на 147 гривень. «Що мені робити? Приз не висилають, гроші не повертають», — розпачливо запитує наша читачка.Можна продовжувати цитувати листи, наводити приклади, як легко потрапляють довірливі співвітчизники на гачок аферистів. Адже за кілька останніх місяців до редакції надійшло близько півсотні листів на схожу тему. Звісно, якщо є попит, то пропозиція не забариться... Дуже прикро, що, зазвичай, у пастку
«виграшів» потрапляють ті, в кого й так обмаль грошей — це малоімущі пенсіонери, інваліди.І все-таки розповім ще один випадок, який трапився з нашим читачем з Полтавської області.
«Ваша газета не раз друкувала листи ошуканих людей, які завдяки оборудкам спритників позбавлялися власних грошей та потрапляли в двозначні ситуації, — пише Станіслав Бойко. — Це сталося й зі мною». Далі автор листа розповідає, як ще в січні 2005 року він уклав договір з одним із ЗАТ системи «Автоплан» на придбання автомобіля ВАЗ-2107 за ціною 22 тисячі 400 гривень. Згідно з договором протягом січня-лютого наступного, 2006-го, він мав отримати автомобіль. За цей час зобов’язувався сплатити названу суму з невеликими відсотками на адміністративні витрати.Умови, продиктовані товариством, влаштовували покупця, бо він мав стабільний заробіток, міг сплачувати щомісячні внески, але не мав можливості відразу сплатити повну суму вартості автомобіля. Отже, до лютого він справно сплачував внески, а в серпні (зауважте: в серпні!) 2006 року, коли вже було сплачено авансом 23130,41 гривні, почав настійливо вимагати автомобіль.
Представник
«Автоплану» заспокоїв пана Станіслава, що обіцяний автомобіль ось-ось отримає, але треба ще підписати деякі папери. Оскільки майбутній власник автомобіля, на його думку, уже повністю сплатив вартість покупки, то не дуже придивлявся до того, що підписує. А шкода, бо, як з’ясувалося пізніше, чоловік мав сплатити загалом 47738,84 грн...Це лише кілька фактів, про які нам час від часу повідомляють читачі. Як бачимо, лохотрон живе і процвітає, ігри на великі гроші тривають, і єдине, що ми можемо зробити, це застерегти вас, шановні читачі
«Голосу України», щоб ви не велися на подібні витівки. Не вірте тим, хто обіцяє великі виграші за невеликі вкладення ваших кревних. Ніхто за «просто так» гроші не дає. Ну добре, скажете ви, хай там різні законспіровані фірми, сумнівні газетки, але як не вірити українським телеканалам, які так спритно дурять своїх шанувальників?А ніхто не змушував, приміром, мене відправляти повідомлення до
«Грошових хвилин», просто захопив азарт гри — ось моє слово! Почуйте мене! То хто винен? Отож бо...
