Рівень безробіття в окремих районах Тернопільщини зашкалює. Судіть самі: в Гусятинському районі на одне вільне робоче місце претендують 269 осіб, Кременецькому — 270, Козівському — 289, Борщівському — 313. Попри те, що ситуація на місцевому ринку зайнятості останнім часом дещо поліпшилася, рівень сільського безробіття невпинно зростає. На обліку в обласній службі зайнятості перебуває майже 21 тисяча безробітних селян. Тернопільські села і так практично обезлюдніли: на заробітках нині — майже п’ята частина населення області. Якби не це, то рівень безробіття був би набагато вищим.
Оскільки сільські шукачі роботи нерідко не мають професії, місцеві центри зайнятості організовують для них професійне навчання. Торік із п’яти тисяч тих, хто пройшов навчання, 80 відсотків вдалося забезпечити працею. Свою справу завдяки одноразовій виплаті з безробіття започаткували 470 мешканців сіл. До підготовки кадрів для села підключили навчальні заклади. Зокрема, з ініціативи служби зайнятості навчально-практичний центр створено при Борщівському аграрному коледжі, де на сучасній техніці підготовлено 125 трактористів-машиністів. Уже два роки навчає робітників фермерського господарства Зборівський технічний коледж.
Однак гостроту проблеми сільського безробіття лише зусиллями служби зайнятості навіть у тісній співпраці з місцевою владою не зняти. Чимало проблем треба вирішувати на законодавчому рівні, вважає директор обласного центру зайнятості Борис Довжук. Скажімо, власники земельних паїв, які володіють засобами для отримання прибутку, набувають статусу безробітного, користуються соціальними виплатами як малозабезпечені сім’ї. Таких в області на початку року було 8 тисяч, майже половина з них передали свої паї в оренду.
З другого боку, в селах області в приватній власності понад 12 тисяч тракторів, 4,5 тисячі вантажних машин, але їх власники, які надають послуги односельцям, не зареєстровані приватними підприємцями. У Польщі, якщо господар володіє двома гектарами землі, він не може набувати статусу безробітного.
Звичайно, є й друга
«сторона медалі». Хто сьогодні погодиться працювати за 300 гривень у місяць? А саме за таку зарплату трудяться селяни в деяких сільгосппідприємствах Бучацького і Шумського районів. Загалом середньомісячна зарплата в галузях економіки області в 1,4 разу менша, ніж в середньому в Україні, а в сільському господарстві — в 1,6 разу менша її середньообласного рівня. Немає сумніву, що тут дається взнаки «тінь», яку ніхто не поспішає викорінювати. На думку учасників семінару, на якому обговорювали проблеми сільського безробіття на Тернопільщині, зі вступом до СОТ вони ще загостряться. Вже сьогодні на землі Тернопільщини приходить великий бізнес з прогресивною технікою і технологіями, з яким не можуть конкурувати дрібні власники землі, й де кількість робочих місць мінімальна. Невпинно зменшуються посіви цукрових буряків, де також було зайнято чимало селян. Лише через це торік вони недоотримали 100 мільйонів гривень, а з «приходом» тростинного цукру можливості заробити «на буряках» ще зменшаться. Загострюються демографічна ситуація: вже є школи, де в початкових класах по одному—два учні. Таке враження, що тернопільських селян інтенсивно витісняють з рідної землі. То чи варто дивуватися, що кращої долі вони шукають за морями-океанами?Тернопільська область.
