Жила-була звичайна сільська жінка. Попри суворий побут, не скаржилася, ще й співала при цьому. Але дуже їй хотілося... успіху. Тільки де ти такий товар візьмеш у селі, у якому кожен тебе змалку знає. Навіть із-за кордону не випишеш до села таку річ, як слава. Та жінка шукала стежину до мрії — і знайшла!
2001 року Люба Винниченко створила з приворотських артистів художній колектив. Розповідає про нього як про своє та чоловіка Володимира третє дитя. А двоє інших — син та донька — теж причетні до маминого задуму, який одразу охрестили
«Любов плюс...» У родині Винниченків ніхто без сцени та без пісні себе не уявляє. Щоправда, донька вийшла заміж та переїхала в село, далеке від Привороття, й тепер на репетиції не їздить, разом збираються поспівати на великі свята чи сімейні ювілеї. Зате син Микола — при мамі з татом. І в «Любові...». Навчається на 5 курсі музично-педагогічного факультету Кам’янець-Подільського національного університету, пише пісні. Отже, обрав у житті ниву культури.А Люба Винниченко на тій ниві вже понад 30 літ. Умови праці за шахтарські не легші. Бо доводиться добувати духовність із таких надр! Ще й в умовах
«мерзлоти»: сільський Будинок культури нормально не опалюється вже багато років. Як зіпсувався котел, ніяк не знаходяться гроші на його заміну. Люба вже себе картає: може, я просити не вмію? Та й «кошик», із якого фінансують культуру, півтора десятиліття світив дірявими боками. Торік ситуація трохи змінилася, кажуть районні керівники. Та щоб підняти культуру в 122 селах одразу — це ж скільки треба!Люба Винниченко каже, що таких музикантів, як у неї, ніде в окрузі немає. Навіть її власна доля так склалася, що вийшла заміж удруге. За музику. Сама вона більше займається режисурою, Володимир пише музику.
А вчитель історії Микола Борзишин пише вірші. В
«Любові...» творчі співавтори та виконавці — учителі, кухарі, медики.Спасибі Володимиру Хмелянчишину, колишньому директору СТОВ
«Приворотське», ніколи не відмовляв заправити допотопну літучку — машину техдопомоги. На ній і гастролюють Поділлям. Тепер у село прийшла відома фірма «Нібулон», артисти дуже сподіваються на підтримку її славнозвісного господаря Вадатурського. Утім, допомогти «Любові...» можуть і обласна та районна влада, сільська громада. Бо ж і костюмів належних нема, й апаратура на ладан дише, і в Будинку культури холодно на репетиції... А концерти дивитися хочуть усі!...Лише на прізвище Бугера в
«Любові» аж 5 учасників. Родичі? Ні! Сестри лиш Ірина й Тамара — педагоги. Людмила теж учитель, Наталя — бібліотекар, Олександр — військовий пенсіонер. Але вони на все життя стали родичами. Бо хто може бути рідніший за тих, з ким разом пізнали й труднощі, і успіх. Люба Винниченко вміє вдало розкласти «ношу» на кожного. Сестри Бугери та Людмила Білоус — тріо заспівувачів. Енергія сільського музики Анатолія Татарина запалює всіх. Віталій Львовський — з військових оркестрантів, Ніла Саноцька, вчителька молодших класів, — талановитий куплетист, рими у неї — мов іскри! Помічником костюмера вже другий рік Сергій Соломон. З кровних родичів у Люби в колективі сестра Ліля та її син Василь. Зараз хлопець навчається у Львові. Шкода, переїхав із Привороття Олександр Білюк, один із старійшин. А син Наталі Бугери Ігор в армії служить — листи йому всім гуртом пишуть. Бо ж як інакше?Не одній
«Любові...» завдяки живе на світі довготерпелива культура. Тільки б хтось допомагав літучку заправляти!На знімку:
«Любов плюс...»Фото автора.
