Свого часу на кошти колгоспів, внески колгоспників будувалися місцеві міжгосподарські оздровниці. У них відпочивали, лікувалися, оздоровлювалися селяни. За останні 17 років усі чернігівські колгоспи канули, як то кажуть, у Лету, більшість із них по кілька разів реорганізовувалися то в кооперативи, то в ТОВи, то в приватні підприємства. У 2000 році було 585 правонаступників колективних господарств, а в 2002 році — вже 777. Сьогодні, може, їх іще більше, адже нині в області налічується разом 1172 сільгосппідприємства...

То чиї тоді оздоровниці? Зокрема санаторії «Десна», «Остреч»?

Хоч як це дивно, але господарює у них, призначає і звільняє директорів Чернігівський обласний союз сільськогосподарських підприємств. Виявляється, він, як філія Всеукраїнського союзу сільгосппідприємств, є правонаступником обласної Всеукраїнської ради колективних сільгосппідприємств, а остання, у свою чергу, — обласної ради колгоспників УРСР.

Нічого у цьому, так би мовити, поганого нема. Але є один невеличкий нюанс. Чернігівський обласний союз сільськогосподарських підприємств, на жаль, сьогодні не представляє інтереси 1172 суб’єктів сільського господарювання.

— У нашої організації чотири засновники, а маємо десь до 50 членів, — повідомив Володимир Яременко. Він є головою Чернігівського обласного союзу сільськогосподарських підприємств. Керівник громадської організації додав: — Але на наші зібрання, буває, приходить 150 — 200 керівників. Проблема ще у тому, що не всі хочуть платити внески.

Чи є у зв’язку з цим справедливим «успадкування» невеликою кількістю спілчан-«союзників» великого майнового комплексу санаторіїв?

У регіональному відділенні Фонду державного майна України засумнівалися у цьому. Створена ним комісія у грудні 2006 р. визначила державну частку майна, наприклад, у санаторії «Десна» у розмірі 73,57 відсотка, що зафіксовано у відповідному акті. Справді, в оздоровчий заклад протягом десятиліть було вкладено не один мільйон із держбюджету на його розбудову, медичне оснащення.

Зокрема, лише в 2004 р. санаторію було виділено 450 тисяч гривень на будівництво свердловини для добування мінеральної води. У 1995 р. з Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи заклад отримав 23 мільярди карбованців, у 1998 р. — 282 тисячі гривень, у 1999 р. — 262 тисячі гривень.

За поданням Чернігівської облдержадміністрації 15-а сесія обласної ради 25 грудня 2007 р. проголосувала за рішення «прийняти у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області цілісний майновий комплекс санаторію «Десна», розташований на території Ладинської сільської ради».

— Ми маємо захистити майно громадян, прийнявши його на свій баланс, — зазначив при цьому депутат Володимир Приходько. — А потім хай із нами судяться. Я закликаю вас залишити нашим дітям у спадок хоч щось від того, що залишилося з 90-х років.

Нині згадане питання також вивчається у Господарському суді Чернігівської області. Його ухвалою ще від 27 липня 2007 р. призначена судова економічна (бухгалтерська) експертиза, оскільки відповідач, Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств, вважає, що «визначений позивачем розмір частки держави у майні санаторію є завищеним».

...Тих, хто працює в санаторії «Десна», звичайно, мало цікавить питання власності. Їм потрібна наповненість відпочивальниками корпусів, зарплата, упевненість у завтрашньому дні. Ситуація в санаторії восени була критична. Через те, що тендери не виграли, оздоровчий заклад був заповнений влітку на 20 відсотків. А отже, не заробив на функціонування майнового комплексу у зимові місяці. Подібна ситуація з тендерами і на цей рік. Головний лікар закладу Олександр Панченко перед своєю відставкою написав звернення у райраду, райдержадміністрацію та інші вищестоящі установи.

«З вересня санаторій стає неплатоспроможним зі сплати податків, — зазначено у зверненні. — Без заробітної плати охоронцям та часткового освітлення приміщень на території підприємства його охороняти ніхто не буде, а без охорони все буде пограбовано і зруйновано (...). Також санаторій має на своєму балансі 3 житлові будинки, в яких мешкає 102 людини. Водопостачання і каналізація цих будинків прив’язані до санаторію. Як жити цим людям без роботи, води, каналізації?».

На загальних зборах Чернігівського обласного союзу сільгосппідприємств 10 жовтня 2007 р. О. Панченко повідомив, що «для підтримання поточної діяльності з урахуванням опалення, електроенергії, оплати праці, податків, зборів, обов’язкових платежів потрібно 55 тисяч гривень на місяць». Тоді ж «несподівано» і вирішилася проблема з інвестором.

Незважаючи на судовий розгляд питання про майновий комплекс, він розпочав енергійну діяльність у санаторії. Відновлено роботу котельні, подано тепло у корпуси, замінено старі вікна на пластикові. Вирішилося і питання забезпечення роботою більш як 100 працівників, вони отримують щомісяця зарплату.

Звичайно, такий позитив співробітники санаторію лише вітають. Адже майновий комплекс без охорони, без тепла міг за кілька місяців перетворитися на руїну, подолання наслідків якої потребувало б мільйонних асигнувань.

Але як тепер називати дії інвесторів — рейдерськими чи рятувальними?

— Говорити про рейдерство (такі звинувачення на адресу інвестора є у висловлюваннях високопосадовців, у пресі. — Авт.) у цьому випадку неправильно, — каже В. Яременко. — Суд, і тільки суд може визначити проблему власності.

Заступник голови обласної ради Василь Ковальов вважає, що у вищезгаданих діях все-таки «проглядається захоплення відповідними структурами цього санаторію». При цьому він додав, що це питання буде ретельно вивчати комісія з представників виконавчої влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів і контролюючих служб.

Одне слово, рано ставити у цій історії крапку. Потуги Всеукраїнського союзу сільгосппідприємств позмагатися з чернігівською владою, регіональним відділенням ФДМУ за майновий комплекс поки що дають позитивний результат. Попри недавню критичну ситуацію у санаторії, нині з’явилася надія, що цей заклад все-таки працюватиме на користь громади, матиме непогану перспективу. Розташування його за 100 кілометрів від Києва у мальовничому куточку Десни в нинішніх умовах робить його привабливим для солідних інвестицій. Особливо приватних. Адже «багато няньок» — купа проблем. Держава ж на торгах повинна продати свою частку санаторію з вигодою для суспільства найефективнішому інвестору.

Чернігівська область.