«Якщо людина не крокує в ногу зі своїми супутниками, можливо, їй вчуваються звуки іншого маршу», — писав Генрі Торо.

Сеpед відпoвідей фіналіcтів кoнкуpcу «Найкращі шкoли Рocії 2004» на запитання «Яка шкoла є найкpащoю?» мені ocoбливo запала в душу така: «Шкoла, яка НЕ шкoла». Я теж упpoдoвж дванадцяти років роботи директором гімназії, почувши звуки іншого маршу, «йшов не в ногу», разом із своїми колегами тpанcфopмуючи тpадиційне шкільне cеpедoвище з тим, щoб вибудувати власну версію «меташкoли». Переконаний, що сьогодні те саме має робити кожен педагог, якщо він справді хоче добра нашим дітям.

Американський вчений Джордж Ленард більш як 10 років тому зробив висновок: «Школа, якою вона постає нині перед нами, вичерпала себе. Будь-яка спроба поліпшити — а, по суті, утримати — сучасну систему освіти лише відсуває її передсмертні корчі, незмірно збільшуючи фінансові та соціальні витрати...».

Тоді він поставив і конкретне завдання: «Ми повинні змінити нашу національну освітню мету: треба не модернізувати школу, а споруджувати щось поза нею — назвемо це меташколою». Упродовж минулого десятиліття американська освітня спільнота усвідомила, що робити, аби розв’язати головну проблему на шляху до реалізації цього завдання. Знову процитуємо Джорджа Ленарда: «Треба допомогти нашим учителям створити засноване на взаємодії освітнє середовище, розвиток сучасної «електронної технології», здатної «сполучити учнів з цілим всесвітом інформації», «розчинити стіни класів» з тим, щоб зрештою досягнути якісно іншого стану освіти, при якому «замкнена в тугу шкарлупу модель освіти залишиться лише згадкою, а школою стане цілий світ».

Сьогодні можна констатувати, що замість традиційної школи вони спромоглися-таки створити принципово нову модель організації освітнього середовища, яка може бути зародком справжньої меташколи ХХІ століття.

Чому сьогодні йдеться про меташколу?

По-перше, нині вичерпались можливості розвитку шкільної освіти на базі, яка досі домінує і у середовищі освітянських «генералів», і серед широкого педагогічного загалу.

По-друге, в інформаційну епоху змінилось уявлення про те, що є освітою.

Системи освіти, які використовують метазнання для організації навчального процесу, орієнтованого на індивіда, є формою «матеріалізації» метазнань. Учителеві нового тисячоліття вкрай необхідне глибинне розуміння будь-якого явища шляхом розвитку метазнання про процеси, які лежать у його основі, саме для того, щоб мати можливість допомогти його пізнати дітям. По суті, йдеться про необхідність напрацювання педагогічних технологій метазнання. Звичайно, це стане можливим, якщо місце педагога-ремісника займе педагог-творець. Передові педагоги-практики це вже зрозуміли.

Віктор ГРОМОВИЙ, голова Координаційної ради Асоціації лідерів освіти України, заслужений учитель України.

Кіровоград.