Міністр охорони здоров’я України Василь Князевич:«Треба міняти ставлення до лікарів...»

Міністр охорони здоров’я України Василь Князевич наполягає на впроваджені страхової медицини і вважає, що перша невідкладна допомога має бути безплатною і якісною. Про своє бачення реформування галузі охорони здоров’я, перші свої кроки на цьому етапі та результат, якого очікує, Василь Князевич розповідає в інтерв’ю «Голосу України».

— Що насамперед треба міняти у галузі? Які ваші перші кроки?

— Ми хочемо почати з села. Запровадити амбулаторії, які працюватимуть за принципом сімейного лікаря. Кожна з них обслуговуватиме до півтори тисячі людей. Залежно від місцевості, — велике село чи кілька маленьких, — необхідно забезпечити роботу кількох лікарів, які підміняли б один одного.

Найбільша проблема в тому, що колишню систему Семашка стандартизованої і раціональної медичної допомоги розвалили. Натомість нові стандарти так і не запропонували. Людина має знати, що у сільському медпункті вона може розраховувати на першу допомогу: там виміряють тиск, дадуть пігулки від головного болю тощо. Більш кваліфіковану допомогу надасть районна лікарня і так далі.

— Про заохочення сільських лікарів — що їм обіцяєте?

— По-перше, житло. Нормальне, але службове. Забезпечимо машиною. Медичною валізкою, де є все для надання невідкладної допомоги. Пропонуємо виплачувати сільському лікареві щонайменше 2 500 грн., разом із надбавками сума може доходити і до 5 тис. грн. МОЗ даватиме лікареві ліцензію на роботу, а громада укладатиме з ним щорічно угоду на надання послуг і обслуговування. Зараз замовником цих послуг є держава. У подальшому конкурс на лікарську посаду оголошуватиме громада. Вона пропонуватиме певні умови роботи, житло, оплату. Якщо лікар погоджується, з ним підписують контракт. Якщо він за своєю фаховою підготовкою не влаштовує громаду, контракт розривають.

Для реалізації запланованого потрібно більш як мільярд гривень. Якщо все буде добре, нова модель сільської медицини запрацює десь через п’ять років.

— Чи підвищуватимуть оклади решті медичних працівників, крім сільських лікарів?

— Як міністр я буду доводити і лобіювати підвищення заробітних плат медичним працівникам, працювати на авторитет лікаря. Треба міняти ставлення до лікарів у суспільстві.

— Нещодавно уряд визначив напрямки діяльності вашого міністерства. З чого будете починати?

— Перший пріоритетний напрямок — прийняття закону про медичне соціальне страхування. Це питання вже набило оскому. Врешті-решт має з’явитися зв’язуюча ланка між лікарем і пацієнтом, за допомогою якої лікар буде забезпечений гідною платнею, а пацієнт —гарантованою якістю медичних послуг. Є багато підходів до реалізації цієї програми. Зараз головне — визначитися з механізмом впровадження страхової медицини.

— Коли можливе це впровадження?

— Спочатку треба прийняти відповідний закон, стандартизувати надання медичної допомоги: як, ким, в яких умовах вона здійснюється і скільки коштує. А впровадження того закону може розтягнутися на кілька років.

— В Україні багато бідних людей. Чи підходить нам модель страхової медицини?

— Ми маємо надавати допомогу всім: і бідним, і безпритульним. Треба гарантувати кожному громадянину певний рівень медичної допомоги. Хочу заспокоїти: за справжніх бідних до фондів сплачуватиме держава, скажімо, Міністерство соціальної політики. Головне — якнайшвидше розробити стандарти надання меддопомоги для кожної людини.

— Які медичні послуги мають надаватися на безоплатних засадах?

— Зараз є напівзрозуміла модель відносин медицини й громади. Певні подвійні стандарти. Але нічого безплатного не буває. Є просто різні джерела фінансування. Треба визначитися, хто має платити: держбюджет, тобто ми, платники податків, роботодавець, фонди...

Але невідкладна допомога має бути безплатна. Проте ми дещо змінимо правила гри: викликав «швидку» без потреби — плати моральні та фінансові збитки за такий виклик. Щоб це стало нормою, будемо проводити роз’яснювальну роботу серед населення.

— В Україні вже створено Центр раку. Чи планується подальший розвиток таких науково-медичних центрів?

— Безумовно. Уряд планує створити такі центри. Точніше, відновити їх, модернізувати. Наприклад, серцево-судинної медицини (найбільша смертність у нас саме від цих хвороб). Ми просимо науковців: працюйте у тих закладах, щоб була користь медичній системі. У партнери кличемо і приватних підприємців, якщо вони володіють високими технологіями. Я — за розвиток науки, але тільки справжньої. Не треба її імітувати. Не треба на базі тих високоспеціалізованих центрів робити банальні операції апендициту. Це не їхнє завдання, не їхній профіль.

Свого часу всі спеціалізовані інститути — кардіохірургії, наприклад, інші центри — стали власністю Академії наук України. МОЗ утратило контроль над ними. Ці центри перейшли на незалежне фінансування. Я вважаю, що така високовартісна спеціалізована допомога повинна контролюватися державою і саме вона має визначати, які послуги надаються тими центрами. Буде інша модель, буде по-іншому. А зараз спеціалізована допомога має бути безплатною для людей. Бо пересічна людина не може сама її оплатити.

— Що вас самого не влаштовує у медичній галузі? Чого ви намагаєтеся добитися на цій посаді?

— По-перше, хотів би, щоб кожна людина, незалежно від статків і суспільного становища, відчувала себе у безпеці і знала, що їй обов’язково допоможуть, якщо, не дай Боже, вона зомліє на вулиці. Первинна невідкладна допомога має прибути вчасно, не питаючи у хворого, хто він, скільки може заплатити і таке інше. Це — найважливіше, чого я хотів би добитися.

Друге моє бажання, щоб медики в Україні були елітою нації. Щоб виріс їх рейтинг серед громади.

Третє. Я хочу, потрапивши до лікарні, не лежати як приречений кролик і не чекати у жахливих умовах десь у коридорі. А опинитися відразу у цивілізованому медичному закладі з відповідним ставленням до пацієнта. І на це має розраховувати кожен українець.

А ще хотів би, щоб медичні працівники були власниками своїх лікарень. Узяли їх в оренду, а держава контролювала б той процес. Тоді буде і здорова конкуренція.

Я хочу збудувати певну схему, концепцію, де чітко було б окреслено, чого ми хочемо досягти, яка мета перетворень медичної галузі. Знайти розуміння суспільства з того приводу. Треба зробити єдину програму, за якою працювали б і мої наступники. Має бути послідовність у діях урядів.

Розмовляла Ольга ВАУЛІНА.