Щастя десь за горизонтом

До рук кореспондента «Голосу України» потрапив маленький папірець із виділеним жирним шрифтом написом «Заміж за іноземця»

«Марина, 28 років, модельної зовнішності. Познайомлюсь для листування, серйозних стосунків, одруження з чоловіком від 25 до 50 років. Вимоги: іноземець, з власним будинком, автівкою, матеріально забезпечений».

Щодня на вулицях столиці роздають десятки, а може, й сотні тисяч різноманітних листівок. З-поміж купи запропонованих «рефератів» та «дипломних» часом трапляються і цікаві пропозиції. Так до рук журналіста «Голосу України» потрапив маленький рожевий папірець з виділеним жирним шрифтом написом «Заміж за іноземця!», з контактним телефоном та схемою проїзду. І ще коротенький припис, мовляв, «ми знайомимо вас зі справжніми джентльменами». Напередодні Дня святого Валентина ця листівка не могла не зацікавити. Телефонуємо. На іншому кінці дроту слухавку підіймає дівчина і піднесеним тоном починає перелічувати всі переваги агентства: «Ми працюємо вже не перший рік і за цей час допомогли облаштувати життя багатьом красуням». Відповіддю на запитання про вік потенційних наречених стала непевна фраза: «Різний вік, але всі найкращі». Мовляв, приходьте і тоді побалакаємо. І нагадування про необхідність принести паспорт та свої найкращі фото.

Агентство розташоване в самому центрі столиці. Всі посміхаються і дуже позитивно налаштовані. Одразу починаються переповідки щасливих сімейних історій, розповіді про дітей, машини і величезні будинки. Перевірили в паспорті сторіночку зі «Спеціальними помітками» — чи, часом, не перебуваю у шлюбі, й дали заповнювати анкету. Запитання вражали своєю конкретикою і детальністю. Наприклад, «який колір білизни улюблений» і ще кільканадцять подібного штибу. Після фрази «Описуйте себе якомога смачніше» я відчула себе морозивом, і терпець урвався. Так я і не познайомилася із справжнім джентльменом.

А тим, кому нервів вистачило, сьогодні пропонується у різних агентствах кілька способів спілкування з «Хайнсами». Перший — ведення особистого листування з німецькими, італійськими та ще бозна-якими підданими. Другий — безпосередні зустрічі з іноземцями, що нині перебувають в Україні. І третій — найцікавіший. Із заморськими принцами замість тебе листуються співробітники агентства, а ти лише кілька разів на місяць забігаєш забрати надіслані тобі подарунки.

— Був період, — каже Анна, студентка, яка півтора роки працювала в подібному агентстві, — коли я листувалася за п’ятьох одночасно. Головне — не переплутати своїх героїнь.

Працювати пішла, щоби вдосконалити свою англійську, та й платили непогано. Втім, ані подарунки, ані можливість виїзду за кордон не змусили дівчину і самій спробувати знайти щастя. «Ніколи не вийду заміж за іноземця! Адже вони собі не дружину шукають, а сексуальну домробітницю. Якщо ти виставиш фото в окулярах і светрику із закритим горлом — тобі ніхто не напише. Листуються з тими, хто виставляє світлини у стилі ню», — переконує Анна. — До того ж, усі вони — давно вже не хлопчики!»

А ось Марину це не зупиняє. 28-річна красуня переконана, що все залежить від випадку. Кілька років тому її подруга знайшла свого чоловіка в подібній компанії. Він — звичайний німець, не олігарх і без великого будинку. Але, мовляв, добрий і чуйний. Зараз вони виховують спільну дитину. Подрузі дівчина заздрить. Буцімто, пощастило — вирвалася з цього пекла, України. Марина переконана, що тут навіть з коханим «болото» і жодних перспектив на майбутнє.

І хоча цей День святого Валентина дівчина зустрічає на самоті, утім, сподівається, що це ненадовго. Щодня, наче Ассоль, мріє побачити від свого Грея повідомлення. Однак поки що трапляються тільки «старі пеньки». А наші українські хлопці на «таких» дівчат не ображаються. Мовляв, вони не кохання шукають, а банківські рахунки. Так і ходять країною самотні хлопці та дівчата і ніяк не звернуть один на одного увагу, все шукають щастя десь за горизонтом. Може, хоч у День святого Валентина це зміниться. Зі святом усіх!