Хліб у «тіні»

Однак якщо хтось думає, що місцеве населення мало не голодує, то дуже помиляється. Паляниць, булок, короваїв та іншої здоби в магазинах на всі смаки. То що ж відбувається? Хліб дедалі більше ховається в «тінь», кажуть фахівці галузі. Звісно, причини для цього є. І про те далі. Хліб в Україні завжди був чимось більшим, ніж просто продукт харчування. Якщо впав з рук окраєць, вчили кожного з нас у дитинстві, підніми його і поцілуй, бо то праця багатьох людей. Наживатися на хлібі вважалося гріхом. Та ті, для кого на першому плані — гроші, давно переступили через моральні бар’єри.

Минулий рік на Тернопільщині був вдатний: зібрано більш як мільйон тонн зерна, з них понад 500 тисяч тонн продовольчого. Рентабельність хлібних культур у сільгосппідприємствах, особливо потужних, висока — сто і більше відсотків. Де сьогодні цей врожай, сказати важко. До Держрезерву область продала лише 25 тисяч тонн пшениці. Для порівняння: Закарпаття, де можливості для землеробства значно гірші, — 40 тисяч тонн. Не таємниця, що аграрії, які мають де зберігати збіжжя, притримують його, щоб у переднівок продати дорожче. Нині зерно в області — одне з найдорожчих в Україні. Станом на 18 січня цього року порівняно з відповідним періодом минулого ціна на пшеницю четвертого класу зросла: у Дніпропетровській області — на 110 відсотків, Хмельницькій — 158, Львівській — 163, Івано-Франківській — 169, Тернопільській — 247, тобто майже у два з половиною разу.

— Ми рятуємося зерном з південних областей, — каже головний спеціаліст обласного управління агропромислового розвитку Микола Білорус. — Не лише тому, що воно якісніше, а ще й дешевше. І через Держрезерв область щомісяця отримує 1,6 тисячі тонн борошна. У перерахунку на зерно це приблизно 2,5 тисячі тонн. Його віддаємо підприємствам, які правлять бал на ринку хліба. До речі, дехто від дешевшого борошна всіляко відхрещується, бо за цим стоїть контроль. Однак саме завдяки такій інтервенції протягом минулорічних вересня, жовтня, листопада і грудня вдалося тримати ціни на хліб. Підвищення були, але незначні. Тепер ситуація інша. Ціна на борошно зросла і на підприємствах Держрезерву: з 1350 гривень за тонну до 1600. Швидше за все, вона на цьому не зупиниться. Деякі сорти хліба вже нині коштують п’ять гривень за кілограм. Немає сумніву, що здорожчання триватиме й далі.

— Якщо ситуація не зміниться, — доповнює заступник начальника головного управління економіки облдержадміністрації Василь Гоць, — то невдовзі дешевше буде возити паляниці з Польщі.

На думку Василя Івановича, «тіньовий» хліб починається з «тіньового» борошна. Концентрація в одних руках виробництва борошна і хлібопечення створює ідеальні умови для того, щоб уникнути оподаткування. Тому кожен хлібозавод намагається мати власний млин.

Крайній — споживач

У черзі до каси бабуся, котра стоїть переді мною, довго длубається в кишенях, але так і не знаходить 30 копійок. Стільки їй не вистачає, щоб заплатити за буханець. Прошу продавця взяти з мене ці копійки. Старенька знічено виправдовується, що все точно полічила: скільки треба на молоко, скільки на хліб, але нова ціна заскочила її зненацька.

Наприкінці січня ціни підвищив один із найбільших виробників продукту № 1 — товариство «Надзбруччяхліб». До цього до такої само акції вдалося ТОВ «Тернопільхлібпром». За ними потяглися й дрібніші пекарні. Буханці не лише дорожчають, а й худнуть, швидко «цвітуть». Третину продукції тернопільських пекарень органи контролю за якістю з різних причин бракують: через недоважування, надмірну вологість, неналежне маркування тощо. Практично жоден виробник не обходиться без застосування розпушувачів і різних поліпшувачів. Більш-менш натуральну продукцію випускає хіба що «Тернопільхлібпром», де ще зберегли напрацьовані технології і кадри.

За всіх об’єктивних причин (здорожчання борошна, енергоносіїв, інгредієнтів, підвищення мінімальної зарплати тощо) хліб не має бути таким дорогим, вважає Микола Білорус. В області енергозатрати на тонну хліба втричі більші, ніж в середньому в Україні. Навіть води більше витрачають місцеві пекарі. Але ніхто їх не питає, чому виробництво таке затратне. Чи просто підганяють показники, щоб завуалювати «лівий» товар? Обман, каже Микола Андрійович, починається ще на етапі вирощування зерна. Великі сільгоспвиробники отримують від держави чималу дотацію, але вирощеною продукцією розпоряджаються на свій розсуд, безсоромно наганяючи ціни. Далі ті, хто виробляє борошно, своє мусять «накрутити». Потім пекарі одне печуть, інше показують. Торгівля також не відмовиться від навару: накладні ввечері вилучають, виручкою діляться. От і маємо те, що маємо. Реалізувати продукт № 1 за доступними, економічно обґрунтованими цінами, схоже, нікому не цікаво. Правила гри на ринку хліба, що склалися в державі, вигідні всім її гравцям, окрім споживачів.

«Краще я поділюся з ким треба...»

— Показувати весь спечений хліб, — сказав «не для преси» знайомий власник пекарні, — невигідно, податками обкладуть так, що нічого не захочеш. Краще я поділюся з ким треба. І за дешевшим борошном з Держрезерву не ганяюся. Не стільки того борошна, скільки потім клопоту із звітами.

Колись він був директором хлібозаводу, потім з напарником приватизували його, згодом розділили бізнес і перейшли з юридичних у фізичні особи. З обрахунками легше, і «лівак» не так випирає. До речі, в системі хлібопечення області кількість юридичних осіб зменшується, фізичних — зростає. Мабуть, з тих само мотивів.

— Спрощена система оподаткування нічого доброго не дає, — каже перший заступник голови облдержадміністрації, кандидат економічних наук Андрій Фліссак. — «Тіньовий» хліб виробляється переважно на невеликих підприємствах, які звітують раз на рік. Вважаю, що дію закону про ціни та ціноутворення слід поширити і на фізичних осіб. Але при цьому система оподаткування має бути не такою громіздкою і обтяжливою. Німецькі експортери (А. Фліссак декілька років працював у торгово-економічній місії Посольства України в Німеччині) щомісяця подають звіти про експортно-імпортні операції, незалежно від того, працюють на підприємстві 5 осіб чи 50 тисяч, зате є чітка картина і можна впливати на ситуацію. На мою думку, слід захищати не вітчизняного виробника, а споживача — через пенсію, зарплату. Ціни на зерно у нас наближаються до світових, а рівень зарплати дуже відстає.

Європейцеві, щоб заробити на буханець хліба, потрібно працювати 4 хвилини на день, українцеві — 72. Не варто придумувати ніяких соціальних сортів хліба, вважає Микола Білорус, і так з того сенсу мало. Якби пекарі приблизно п’яту частину хліба (з борошна Держрезерву) випікали за економічно виправданими цінами, то споживач відчув би полегшення. А якщо є попит на дорожчу продукцію, то хай задовольняють його без будь-яких обмежень і мають від того прибутки.

Не можна сказати, що нове керівництво області, яке прийшло восени, не бачить проблем на ринку хліба. Щоб зменшити кількість посередників, отже, і рівень цін, обласна адміністрація ініціює укладання прямих договорів між виробниками сільськогосподарської продукції, переробними підприємствами і торгівлею. Зростають вимоги до якості продукції. Планується задіяти до боротьби з «тіньовим» сектором органи прокуратури. Районні адміністрації і ради сьогодні працюють над зведенням балансу матеріальних ресурсів, наступний крок — баланс фінансових ресурсів. Це хоч якась інформація для подальших кроків.

А загалом, владних механізмів у місцевої влади не так багато. Треба змінювати законодавство, зокрема податкове, ламати «тіньові» схеми на ринку хліба, в торгівлі, має бути прозорою і прогнозованою політика уряду. Вже давно область ініціює запровадження спеціальної накладної на продовольчі товари, де б фіксувалася фактична ціна виробника, від якої мали б «танцювати» всі інші. Проект документа підготовлено ще попереднім складом Кабміну, але він так і не пройшов через Верховну Раду. Не завадило б поширити дію Закону «Про ціни і ціноутворення» на суб’єктів господарювання — фізичних осіб, у руках яких на Тернопільщині зосереджено значні обсяги виробництва і реалізації продукції. Тільки спільними зусиллями центральної і місцевої влади можна змінити ситуацію на ринку хліба. Про загрозливі масштаби «тіньової» економіки, необхідність внесення змін до податкового законодавства йшлося не нещодавній зустрічі Президента України з представниками бізнесу. Чи будуть якісь зрушення? Поки що все залишається на своїх місцях: одні підраховують мільйонні бариші (чимало хлібних магнатів засідають нині в парламенті), інші лічать копійки на буханець хліба.

Тернопільська область.