Коридорами загальноосвітніх шкіл ходять чутки про черговий предмет, який гучно називається «Толерантність». Щоправда, у прес-службі Міністерства освіти і науки про майбутнє (з 1 вересня 2008-го) нововведення нічого не знають. «Зі стін МОН інформація про це не виходила», — заспокоюють обізнані колеги.

Як з’ясувалося, вийшла вона з апартаментів ООН. Там нібито розробили програму, яку і мають намір (без «одобрямса» МОН?) реалізовувати на факультативних заняттях у ЗОШ країни.

Перша реакція моїх знайомих учителів із Броварів — повне несприйняття нав’язуваного «ноу-хау».

— Адже цей предмет заморських авторів, з досвіду знаємо, «толерантно» нав’язуватимуть, — обурюється Тетяна Миколаївна, вчитель із 38-річним стажем. — Так було і з релігійною етикою, на яку жодними пряниками дітей не заманиш. Та хіба в нинішній школі не вчать гарних манер, доброго ставлення до людей різних рас, народностей, віросповідань? Етика, естетика, природознавство, батьківське виховання — невже цього замало, щоб виростити толерантну людину?

А мало, виявляється, треба ще 40(!) факультативних уроків додати архізавантаженому чаду. Щоб воно, виснажене психічно й фізично, остаточно зненавиділо навчання й «храм» науки.

Зменшення навантаження за рахунок української мови, літератури й математики, яке має місце останніми роками — не полегшення дітям, а цинічна наруга над ними, їхнім правом краще знати рідну мову й відчиняти двері в світ електронних технологій.

Чужі дяді вважають, що на сорока уроках у формі тренінгів і рольових ігор діти навчаться розуміти й приймати чужу культуру, звичаї й релігію, толерантно ставитися до тих, хто має різні політичні погляди чи сексуальну орієнтацію.

Заняття, як удалося дізнатися, проводитимуть спеціально навчені педагоги й психологи. Вони, наприклад, зіграють із дітьми в рольову гру «Гавайська вечірка» (гавайці вважаються напрочуд гостинними). Одним учням нанесуть на шапочках букву «Х», що свідчитиме про їхню належність до ізгоїв. Решті запропонують поводитися з ними відповідно — ображати, не вступати першими в розмову, не торкатися. Потім представники нижчого класу поділяться своїми відчуттями, а «хазяї» життя — своїми.

Не так давно у скандально відомій «Печерській міжнародній школі» вчитель застосував так званий метод заглиблення в історію. Діти вживалися в образ Гітлера і нацистів зі всіма випливаючими наслідками. Що із цього вийшло — знають тепер не лише в Україні. Методичний прийом закордонного педагога Шинкенса названо неприйнятним і неприпустимим. Чи працює цей «новатор» у школі, чи ліцензована вона і які уроки винесли керівники, педагоги, автору невідомо. Цей заклад, схоже, береже інформацію про себе за залізною завісою мовчання.

Єдине, що гарантували зарубіжні наставники — «реалізувати низку заходів з підвищення обізнаності співробітників і викладачів про культурні особливості» України.

Хочеться вірити, батьки програми ООН знайомі зі звичаями і культурою українців, яких намагаються навчити толерантності.

Кажуть, доморощені геї вже висловили готовність брати участь у факультативних заняттях у ролі наочних посібників. Вони, тобто, представлятимуть мічені меншості, а діти — демонструватимуть толерантність. Імовірно, у школи потягнуться і рецидивісти з метою викликати в учнів з нестійкою психікою жаль і розуміння, поблажливість і прощення...

Запитання: чи потрібно школярів учити толерантності відносно збоченців і злочинців? Адже геями, як і вбивцями, не народжуються. Ними стають. ООН закликає терпимо ставитися до пороку. Що скаже МОН — дізнаємося. А яка ваша думка про урок толерантності, читачу?