Райцентри просять тепла

Вони самі пішли на такий крок після того, як зрозуміли, що тепло від котельні — на вагу золота. «Піонерами» стали мешканці міста Жмеринки. «Перехід на індивідуальне опалення нагадував ланцюгову реакцію, — каже начальник обласного управління житлово-комунального господарства Роман Аксельрод. — Варто було це зробити у кількох квартирах, як інформація про те, що тепер платити доведеться значно менше, ніж при централізованому опаленні, пішла гуляти містом». За словами співрозмовника, у Жмеринці значна частина людей працює на залізниці, вони отримують непогану зарплату, тому змогли «урвати» з сімейного бюджету кошти для переобладнання теплопостачання. Сума немала, в середньому для трикімнатної квартири вона становить п'ять тисяч гривень. Незважаючи на це, протягом трьох років місто залізничників повністю перейшло на індивідуальне опалення природним газом.

Схожа ситуація у місті Калинівка. З п’яти тисяч квартир лише незначна кількість залишилася без індивідуального опалення. «Як правило, в них живуть одинокі люди, або взагалі ніхто не проживає, господарі виїхали на заробітки», — каже міський голова Калинівки Віталій Кучинський. Для обігрівання квартир одиноких громадян, стверджує керівник міста, придбали за кошти бюджету масляні електрокаміни, їм також виділили по 500 гривень допомоги на плату за електрику.

Індивідуальні котли тут також встановлені у всіх семи дитсадках, школах, інших бюджетних установах. Так само опалюється приміщення міськради. Із трьох централізованих котелень не залишилося жодної. Відпала необхідність в утриманні теплопостачальної організації. Її ліквідували.

— Якщо раніше в нас нараховувалося 2960 споживачів централізованого опалення, то нині їх уп’ятеро менше, — каже міський голова Хмільника Володимир Мельничук. — Тим самим ми розбалансували систему подачі тепла. Адже котельні, як і раніше, працюють на повну потужність. Щоб хоч трохи компенсувати затрати, у Хмільнику з грудня 2007 року підвищили тарифи на теплову енергію.

Названі райцентри мають природний газ. У шести районах області про таке паливо лише мріють. Селище Муровані Курилівці і місто Ямпіль — в їх числі. Знайомі у цих населених пунктах уже третю зиму гріються лише від електрокаміна. Відтоді, як відмовилися від подачі тепла з котелень (тепер уже котельні не працюють). Ні тіло, ні душу, кажуть, зігріти не вдається. Температура плюс 15—16 градусів для них — це Сахара. І то така «спека» може бути лише в спальні. Інші кімнати взагалі не обігріваються. Перед тим, як лягти в ліжко, кип’ятять воду, наливають у пластикові пляшки, кладуть під ковдру і так гріються до ранку. Як миються? «А скільки там тої зими...»

— Моє селище нагадує мені картинки зі старих книжок або фільмів, — каже селищний голова Мурованих Курилівців Ганна Цибульська. — Пам’ятаєте зображення старих пароплавів із трубами і чорним-чорним шлейфом диму? На такий пароплав схожі нині мої рідні Муровані Курилівці. У селищі сто будинків. У кожному рятуються від холоду по-своєму: хто встановив котел, хто буржуйку, а хтось вимурував грубку. «Дивлюся на ці порохові бочки і молю Бога, щоб уберіг нас від біди», — каже керівник селища. «Природного газу нам повік не бачити. Тому на наші настійні прохання обласна влада відгукнулася в такий спосіб: селище обрано експериментальним у переведенні на опалення будинків електрикою, — додає співрозмовниця. — За програмою «Енергозбереження» нам виділено 500 тисяч гривень». На жаль, через складнощі з тендерами кошти поки що так і не вдалося отримати. Однак, запевнила селищний голова, фахівці вже працюють над втіленням задуманого. «Люди вірять, що ми з ними розрахуємося, і вже розпочали роботи з будівництва трансформаторних підстанцій. Їх має бути три. Від них проведуть електрокабелі до кожного будинку. Все це буде за рахунок коштів держбюджету. А вже роботи у самому будинку, тобто у квартирах мешканців, — за їхні кошти». На перший погляд, зручність від опалення будинків електрикою очевидна, продовжує співрозмовниця, однак задоволення це все одно не з дешевих. Не в усіх жителів знайдуться кошти на придбання котла. Навіть якщо стягнуться на його встановлення, плата за користування електрикою багатьом виявиться не по кишені.

Селищний голова наводить як приклад свою квартиру. За електрокотел дніпропетровського виробництва заплатили 1,5 тисячі гривень. Ще 500 гривень витратили на деталі й устаткування, необхідні для встановлення котла. Недешево коштує виготовлення технічної документації й отримання дозволів. Плюс оплата за роботу. Загалом на все пішло шість тисяч гривень. Взимку за місяць за електрику доводиться платити 400-500 гривень. Це за опалення 3-кімнатної квартири площею 78 квадратних метрів і користування електроприладами — бойлером, телевізором, мікрохвильовою піччю.

— Це немалі кошти для багатьох із моїх земляків, — додає пані Цибульська. — У нас їх просто ніде заробити. Працює лише завод мінеральної води «Регіна» й один цех колишнього військового заводу «Анод». Нема можливості допомогти людям навіть придбати і встановити котли за бюджетні гроші. Наш бюджет — це бюджет проїдання. Його загальна сума становить півтора мільйона на рік — хіба це гроші?.. У деяких багатоповерхівках Ямполя, навіть у центрі міста, мешканці встановили буржуйки, які топлять вугіллям і дровами. «Вугілля тримаю у підвалі, дрова — там само, а ті, що на розпал — складаю на балконі. Трубу вивів на вулицю. Димить на верхні поверхи, а що робити?»