Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності приступив до напрацювання низки законопроектів, які вдосконалять кримінальне право, діяльність правоохоронних органів та порядок виконання судових рішень. Про них кореспондент
«Голосу України» розмовляє з головою комітету Віктором ШВЕЦЕМ.— Верховна Рада шостого скликання працює недавно — кілька місяців. Чи встигли члени Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності вже розглянути якісь законопроекти?
— Комітет — це конституційний орган. Без попереднього розгляду в комітеті жоден законопроект у Верховній Раді не можна приймати. Нині існує низка законопроектів, конче необхідних нашому суспільству, тих, які на нього впливають, формують його.
У Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності зібралися фахівці у галузі правоохоронної діяльності. У нас — близько десятка генералів, два колишні генеральні прокурори. Буквально з перших днів нам вдалося активно організувати свою роботу, створити шість підкомітетів з кожного напряму діяльності. Нині всі внутрішні і процедурні питання завершено. Важливо, що нам не заважає конфронтація на політичному рівні: якщо й виникають якісь проблеми, їх швидко вдається розв’язати, перейшовши на професійну мову. Це дуже просто, якщо є певний рівень компетентності. У наших лавах він, безперечно, існує.
Тож у стінах комітету нині йде організована, планомірна робота, спрямована на те, щоб максимально ефективно готувати до розгляду в Верховній Раді відповідні законопроекти. Уже відбулося чотири засідання комітету, на яких розглянуто цілу низку документів. Зокрема, ми рекомендували прийняти в парламенті у другому читанні проекти законів стосовно протидії насильству в сім’ї, відповідальності за використання дитини для жебракування, розбещення неповнолітніх та посилення відповідальності за злочини проти сім’ї та дітей. Тут плануємо внести чимало новацій. Приміром, батьків, які змушують дитину жебракувати (якщо буде ухвалено наш законопроект), за рішенням суду можна буде позбавити батьківських прав (тобто вводиться новий вид додаткового покарання — позбавлення батьківських прав).
Нині в комітеті розглядають чимало законопроектів, які допоможуть змінити наше суспільство на краще. Насамперед — це зміни в кримінально-процесуальному законодавстві, в законах про прокуратуру та міліцію... Щоб досконало розглянути ці питання, ми створили дві робочі групи, залучили в якості консультантів найкращих фахівців країни. Думаю, робота триватиме ще десь півтора-два місяці. Протягом цього часу редакція законів ще може змінюватися, але вже достеменно відомо, що це будуть революційні закони, які змінять нашу уяву не лише про міліцію та прокуратуру, а й про досудове слідство і таку важливу сферу, як оперативно-розшукову діяльність, через які, на мою думку, нині чи не найчастіше порушуються права громадян. Але за будь-яких обставин для всіх нас важливо, щоб панував конституційний принцип невідворотності покарань і кожен злочин був розкритий, а винні мусять нести покарання.
— На останньому засіданні комітету ви розглянули важливі законопроекти, пов’язані з безпекою дорожнього руху. Президент Віктор Ющенко визначив їх як невідкладні для розгляду в парламенті. Відтоді засоби масової інформації рясніють повідомленнями про те, що незабаром за перевищення швидкості доведеться викласти понад дві тисячі гривень...
— І це ще дуже лояльне покарання. Щодня в Україні реєструється 20—30 тисяч випадків порушень правил дорожнього руху. Уявіть собі, що до двох тисяч із них скоюють водії у нетверезому стані! Кожен день на автошляхах гинуть люди, не кажучи вже про тих, хто отримує травми. Окрім того, що ми плануємо підвищити штрафи, які нині часто доволі символічні, законопроектом передбачено інші види покарань. Як-от: адміністративний арешт, позбавлення права керування автотранспортним засобом, в тому числі довічне. Такі рішення прийматиме виключно суд. За тяжкі порушення буде введено новий вид стягнень — громадські роботи, які відпрацьовуватимуться особисто. Якщо ж порушник спробує ухилятися від виконання цих робіт, йому світитиме адміністративний арешт (за десять годин громадських робіт — один день арешту). Також ми пропонуємо ввести в дію систему нарахування штрафних балів за систематичні порушення. Якщо їхня сума сягне 30 — спритника позбавлятимуть права керування транспортним засобом.
Працівники ДАІ отримають право в окремих випадках затримувати автомобіль правопорушника. Але, водночас, вони посиленіше відповідатимуть за незаконну видачу талонів технічного огляду. Громадяни також отримають можливість оскаржувати дії працівників ДАІ в суді. Плануємо вдосконалити систему громадського контролю за людьми у формі. Запропоновані нами зміни передбачають посилення відповідальності й з боку правоохоронців, у тому числі навіть кримінальну. Адже від того, як вони ставляться до виконання своїх службових обов’язків, значною мірою залежить безпека руху на наших автошляхах.
— Вікторе Дмитровичу, ви багато говорили про необхідність змін у сфері кримінальної юстиції та органах правопорядку. Чим саме вона продиктована?
— Реформ у країні, яка розвивається, — не уникнути. Галузь охорони порядку Україні фактично дісталася в спадок з радянських часів. Приміром, Кримінальний кодекс незалежної України діє з 2001 року, але він концептуально не відрізняється від кодексу 1960-го. Або що стосується чинного Кримінально-процесуального кодексу: він прийнятий ще у 1961-му, і природно, що його постійне
«латання» не дає очікуваних змін. Так, досудове розслідування досі поділяється на дізнання та слідство, як це й було раніше. Та відмінності між ними не стосуються змісту розслідування: і органи дізнання, і слідства можуть порушити кримінальну справу, здійснювати слідчі дії, збирати та закріплювати докази...Спроби ухвалити новий кримінально-процесуальний кодекс робили й раніше. Однак без зміни концепції кримінального судочинства, реформування досудових стадій кримінального процесу створення нових стандартів діяльності органів кримінальної юстиції є лише спробами законсервувати наявну модель, яка багато в чому не відповідає принципу верховенства права та міжнародним зобов’язанням нашої країни. Реформи, які пропонували раніше, полягали лише у зміні органів, які мали здійснювати процесуальну діяльність, але це не вирішувало наявних проблем. Нині говоримо про комплексне реформування. Воно охопить кримінальне право, кримінальний процес, органи системи кримінальної юстиції та органи правопорядку й порядок виконання судових рішень у справах про кримінальні правопорушення.
Звісно, завдання ці — не-прості. Адже недаремно серед стародавніх китайських проклять одне з найстрашніших —
«щоб ти жив у епоху змін». Проте завдяки змінам, які роблять наше життя іншим, змінюємося і ми. Тож я сказав би, що реформи нашому суспільству конче необхідні.— Мабуть, неможливо втілювати в життя такі концептуальні реформи без розв’язання
«кадрового питання». Бо ні для кого не таємниця, що останнім часом багато фахівців йдуть з органів внутрішніх справ.— Справді, кадри вирішують усе. Зрозуміло, що за відсутності професійно підготовленого, сучасно мислячого, матеріально забезпеченого правоохоронця навіть найдосконаліші закони будуть мертвими. Свого часу Максим Горький казав: навіть маленька людина, коли вона хоче працювати, — непереможна сила. А тому завдання уряду і парламенту — допомогти цій людині, створити належні умови для праці, пенсійного та соціально-правового захисту.
Не треба далеко ходити за прикладом. У листопаді минулого року Кабінет Міністрів ухвалив постанову, яка регламентує нову структуру та умови грошового забезпечення співробітників органів внутрішніх справ. Усе було б добре, але вона не виконується. Соціальний захист працівників міліції забезпечений статтею 22 закону про міліцію. Та з року в рік закріплені за працівниками пільги та права обмежуються Державним бюджетом, тож прописані на папері дотації практично зависають у повітрі. Проект держбюджету на цей рік, підготовлений попереднім урядом, забезпечував потреби МВС на рівні 38,8 відсотка. Наш комітет відстоював позицію повного фінансування, але його вдалося збільшити лише до 40 відсотків. Не кращі справи й з органами прокуратури: попередній Кабінет Міністрів пропонував забезпечити їх фінансування на 39 відсотків, нинішній — на 46. Лише державний департамент з питань виконання покарань згідно з кошторисом отримає 50 відсотків коштів на свої потреби. Однак уряд Юлії Тимошенко усіляко підтримує наші напрацювання. У цьому плані в нас повне порозуміння, тому сподіваємося, що ситуація з фінансуванням поліпшиться.
Існують і певні проблеми в пенсійному законодавстві. Погодьтеся, не зовсім правильно, коли люди все життя працювали майже однаково, а потім один отримує півтори тисячі гривень, а інший — 15 тисяч. Як зазвичай, гостра проблема — забезпечення працівників силових структур житлом. Торік це питання розглядали на парламентських слуханнях, а також на дні уряду. Та справа з місця так і не зрушила, ані урядова постанова, ані депутатські рекомендації не виконуються — черги на житло, як росли, так і ростуть. Чи захоче молодь за таких обставин йти до лав правоохоронних органів? Але є й інший бік проблеми — нині особливо бракує кваліфікованих молодих фахівців. Хоча в структурі МВС діє розгалужена мережа відомчих навчальних закладів, в 90-х вони були кинуті практично на самостійне виживання. Тепер у них готують кого завгодно: від психологів до водіїв, але не кваліфікованих правоохоронців. Ситуація ускладнюється й фаховою підготовкою самих педагогів, їхнім небажанням відмовлятися від комерціалізації навчання. Тож галузь відомчої освіти також потребує негайних реформ. Торік ми провели виїзне засідання на цю тему, комітет ухвалив відповідне рішення, тож на часі питання про його виконання різними міністерствами та відомствами.
— Якщо запропоновані вашим комітетом реформи вдасться втілити в життя, чи відчують на собі зміни громадяни нашої країни?
— Коли кожен з нас відчує, що живе в правовій країні, ми зможемо сказати, що наші реформи вдалися. Насамперед хочу сказати, що вони торкнуться не лише Кримінально-процесуального кодексу та Міністерства внутрішніх справ. Зміни стосуватимуться фактично усіх правових органів. І це ще не все. Ми маємо на меті змінити форми й методи їхньої діяльності, провести конституційну реорганізацію. Як наслідок — будуть розмежовані сфери політичного та фахового керівництва, розроблено та впроваджено професійні стандарти службової діяльності співробітників органів правопорядку. Сподіваємося на співпрацю з громадськістю в демілітаризації системи органів правопорядку. Мається на увазі, що зменшиться кількість посад, які зможуть обіймати військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу.
— Сьогодні на часі питання про Генеральну прокуратуру. Що, на вашу думку, слід змінити, щоб поліпшити роботу цього органу?
— До нас щодня звертається чимало громадян зі скаргами. Адже, окрім законодавчої функції, комітет Верховної Ради виконує і контролюючу. Здебільшого люди незадоволені роботою міліції, податкової, митної служб... Але чимало є зауважень і до роботи органів прокуратури. На мій погляд, наше першочергове завдання — зробити все можливе, щоб прокуратура стала максимально незалежною. Вона не має входити до будь-якої гілки влади, а повинна бути понад ними. Це орган, покликаний мати особливий авторитет та компетентність і чітко виконувати всі записані в Конституції функції. Можливо, пізніше, коли завершиться становлення громадянського суспільства в нашій країні, коло її функцій вдасться звузити, але поки що говорити про це рано. Органи прокуратури не мають бути інструментом політичних
«розбірок». Прокуратура, як і всі правоохоронні органи, повинна бути максимально деполітизована.До того ж, є й такий нюанс — у прокуратурі майже все залежить від Генерального прокурора. Як на мене, нині абсолютно справедливо порушують питання про те, що прокуратура не повною мірою відповідає вимогам часу, недостатньо здійснюється прокурорський нагляд, погано розслідують кримінальні справи... Але яким шляхом піде реформування цього органу, нині ще не відомо. Фактично їх є два: вдосконалити закон, який приймався у 1991 році, або прийняти абсолютно новий документ, який, щоправда, доведеться гармонізувати з положеннями Конституції, аби його положення не вступали в суперечності. Особисто моя позиція така: місце і роль оновленої прокуратури будуть визначені новою редакцією Основного Закону. А нині треба максимально підкорегувати законодавство, яке регламентує діяльність органів прокуратури. Така сама ситуація, до речі, й із реформуванням МВС.
— Нині багато говорять про боротьбу з корупцією. Чи працює над цим питанням ваш комітет?
— У Верховній Раді зареєстровано декілька законопроектів, спрямованих на посилення боротьби із корупцією. Є проект про створення антикорупційного бюро України. І хоча це — одна з нагальних проблем у нашій країні, у вітчизняному кримінальному законодавстві навіть немає визначення такого поняття, як
«корупція», а відтак, немає кримінальної відповідальності за вчинення дій, які підпадають під ознаки «корупції». Чинний закон про боротьбу з корупцією давно застарів, неефективний і потребує нової редакції, яка відповідала б вимогам часу. Хочу наголосити, що боротьба з корупцією залежить не лише від прийнятих законів, а ще й від політичної волі влади. Знаю, що уряд Юлії Тимошенко зацікавлений у системному подоланні корупції. І вже це вселяє надію на те, що, нарешті, ми перейдемо від розмов про необхідність боротьби з корупцією до безпосередньо боротьби з цим ганебним явищем.— Дякую за розмову.
