Курс на бардак

Народ остаточно заплутався в курсах валют. Пересічному громадянинові не під силу розібратися у всіх хитросплетеннях з обміном долара, євро тощо. Та що там народ — людина з вищою економічною освітою ногу зломить у спробах вникнути в логіку політики НБУ на валютному ринку. А просто не треба шукати ніяких закономірностей. Те, що відбувається нині у фінансовій сфері, можна йменувати як завгодно. Анархією, вакханалією, свавіллям!.. Політикою назвати не можна. Іноді здається: якби в нас не було Нацбанку, напевно, порядку було б більше.

У країні розплодилася купа валютних курсів. Є вочевидь занижений офіційний від НБУ в 15—16 гривень за долар. Але нехай Валерія Гонтарева, яка керує національною банківською системою країни, покаже те місце, де народ може купити за такою ціною американську валюту. Банки орієнтуються на вказівки НБУ й, щоб уникнути обвинувачень у спекуляціях, не наважуються сильно залазити за зазначену межу. У багатьох фінансових установах воліють вишукувати сірі схеми обміну. Інакше кажучи, намагаються займатися спекуляціями на законних підставах. Якщо взяти розрахунки по карткових операціях, то там банки фактично використовують тіньовий курс. Коли громадянин розплачується за товар у валюті по гривневій картці, то з його рахунка, приміром, Ощадбанк списує по 19,9 грн./дол. (станом на 27 січня). Якщо доларовою карткою в гривнях — курс для нього вже становить 18 грн./дол.

А в обмінниках валюту, як і раніше, вдень із свічкою не знайдеш. Там, було, з’явився долар за більш наближеним до життя курсом — у 20 гривень. Але їх одразу обвинуватили в спекуляціях і пригрозили закриттям. Така, так звана, політика Нацбанку призвела до процвітання чорного ринку. Середньо-статистичному громадянинові нічого іншого не залишається, як купувати там долари і євро за завищеним курсом. Тож, якщо повернутися до логіки й закономірностей — бардак комусь дуже навіть вигідний. 

Наскільки довго триватиме доларове свавілля і чи побачить прогрес у банківському секторі України місія Міжнародного валютного фонду, яка прибула до Києва, — не зрозуміло. Але рано чи пізно наводити лад у фінансовій сфері, робити її прозорою доведеться. Валютний курс має бути один і повинен відповідати дійсності. Щоби будь-який громадянин, коли йому це необхідно, офіційно, а не з-під поли міг купити долар. Та й немає сьогодні в Нацбанку золотовалютних резервів, щоб підтримувати гривню на належному рівні. Як і потреби в цьому немає. Час виборів минув. Тож єдиний шлях побороти спекуляцію — відпустити валютний курс у вільне плавання. Нехай навіть є загроза, що долар зросте до 40 гривень. Народ одразу побіжить його здавати, і курс повернеться на реальні 20—22 гривні. І тоді нам не доведеться шастати по чорних ринках у пошуках долара, переплачувати й збагачувати валютних спекулянтів.