Останні рішення уряду стосовно виплати ощадвкладень та змін у пенсійне забезпечення внесли серйозні корективи в політичні уподобання пересічних хмельничан. Учорашні активні прихильники Партії регіонів сьогодні більш прискіпливому аналізу піддають її дії. Черги біля ощадкас дуже часто перетворюються на невеличкі мітингові майданчики, де все впевненіше набувають перемогу прибічники бютівців.

Бютівська колода з козирями

У тому, що Хмельниччина є активним прихильником саме цієї політичної сили, можна не сумніватись. Адже на останніх виборах упевнену більшість здобула саме вона. Та й, починаючи з обласної ради, в багатьох органах самоврядування бютівські фракції — найчисельніші. До того ж і у Верховній Раді область представлена винятково депутатами від БЮТ. До трьох її представників, котрі вже не вперше входять до складу парламенту, після призначення нового Кабміну долучився ще один однопартієць — Василь Кравчук. Але навіть ця більшість не давала такої впевненості у своїх силах, як останні урядові ініціативи. БЮТ, без сумніву, почувається на коні.

Серйозним козирем БЮТ тривалий час в області залишався хмельницький міський голова Сергій Мельник. Хоча сам він на цій посаді ніколи не намагався підкреслювати свою партійність, навпаки, доклав усіх зусиль, щоб для конструктивної роботи в раді об’єднати всі політичні сили, проте БЮТ завжди з гордістю демонстрував, як ефективно може працювати її представник. Свого часу, коли розгорілась війна за комунальні тарифи, він одним із перших у державі знайшов можливість знизити їх. Підтвердженням того, що це була не популістська акція, стало й те, що було знайдено додаткові кошти для збільшення субсидій, а також постійні фінансові дотації багатьох комунальних служб.

Ще одним кроком, котрий додав авторитету і міському голові, і бютівцям, стало запровадження земельних аукціонів. У місті зник підкилимний шахрайський розподіл землі. Натомість кошти, які принесли такі аукціони, серйозно поповнили бюджет.

Характеризуючи політичну ситуацію, можна було б не зупинятись на економічних кроках. Однак саме останні або приносять партії славу, або демонструють її неспроможність.

На жаль, «Нашій Україні», представники якої теж доволі широко представлені у владних структурах краю, так і не вдалось продемонструвати подібної сили і впевненості.

Три «нашоукраїнці» — один гетьман

Навпаки, сталися несподівані кадрові перестановки «нашоукраїнців», коли один член партії Іван Гавчук змінив на посту голови ОДА іншого — Олександра Буханевича. А від цього під загрозою опинилась подальша політична доля ще одного гравця з цієї партії — голови облради Івана Гладуна, що принесло серйозну інтригу в політичне життя області.

Формально до екс-голови Олександра Буханевича ніяких претензій не було. Молодий очільник краю впевнено звітував на всіх зустрічах про досягнення області. Всі показники, в тому числі і ціла низка соціальних, справді зросли. Однак сказати, що відбулось це завдяки старанням керманича краю, було б значним перебільшенням. Хмельниччина не страждала від активного господарського керівництва.

У політичному плані область теж мала вигляд прогнозований. Ні для кого не було секретом, що між головами облради й ОДА існують більш ніж просто доброзичливі стосунки.

Свого часу Гладун зробив далекоглядний хід, поступившись кріслом голови ОДА своєму ж ставленику. Тоді призначення 28-річного Буханевича на цю посаду було зрозуміло далеко не всім. Здебільшого висувалась така версія: старший колега зуміє спрямувати свого протеже в потрібне русло. Зрештою, так і сталося. Навіть неозброєним оком можна було побачити, що керівництво областю здійснювалось, наче з тіні, з кабінету голови облради. Швидко стало зрозуміло, хто в домі господар, а звідси — і хто розпоряджається всім «домашнім майном».

Подейкують, саме це стало однією з вагомих причин зміни голови ОДА. Додають до цього ще й те, що відверто «помаранчева» область, на чолі якої стояли представники «Нашої України», так і не довела своєї відданості саме цій політичній силі на останніх виборах, коли перемогу з великим відривом здобули бютівці. Союзники союзниками, а майбутні президентські вибори — нарізно. Отож зрозуміло: Президенту в цій ситуації потрібні в області надійніші кадри.

Відомий вислів, що там, де два українці — один обов’язково гетьман, у цьому контексті дещо змінився: там, де є три «нашоукраїнці», лише один має бути справжнім керівником області. Отож до «помаранчевого» кольору краю додали густішої фарби, призначивши нового керівника — Івана Гавчука.

Кадрова чистка чи чистота кадрів?

У тому, що Іван Гавчук значно сильніша за свого молодого попередника фігура, уже не сумніваються. Він не тільки не грає під дудку голови обласної ради, а впевнено веде свою «партію». Хоча з першого дня на посаді заявив, що не збирається займатись тотальною чисткою кадрів, підбором нових осіб тільки за партійним принципом, проте до аналізу того, хто і як виконує свої обов’язки на державних посадах, поставився серйозно. Насамперед попередив усіх: навколо імені чиновника не повинно бути жодних компрометуючих чуток. Якщо з’являться хоча б натяки на хабарництво, корупцію, незаконну приватизацію, то держслужбовцю не варто очікувати запрошень для розмов у вищих кабінетах, краще самому подумати, чи має він право займати посаду.

Після такого попередження звільнилось місце одного з районних очільників. Його скандальна історія тягнулась вже декілька місяців, відтоді, коли голова РДА смертельно травмував у ДТП двох жінок. Поки громадськість гула, що влада і правоохоронна система прикривають держслужбовця, ОДА і пальцем не поворухнула, щоб захистити честь свого мундира, виявивши справжню «принциповість» у ставленні до своїх кадрів. Перший, хто це зробив, став новий голова ОДА.

А здавалося б, традиційний звіт про роботу керівника управління у справах сім’ї та молоді на черговій колегії ОДА ще раз продемонстрував, що багатьом недбальцям доведеться розпрощатись із своїми робочими кабінетами. Одразу після колегії, почувши оцінку колег, керівник управління написав заяву про звільнення. Однак уже наступний день приніс несподівані зміни.

На сесії облради екс-начальник управління заявив депутатам, що заяву про звільнення змушений був написати під тиском, а тому відкликає її. Тут-таки прозвучало і звернення народного депутата Лева Бірюка про те, що новий голова ОДА розпочав політику утиску стосовно голів Ярмолинецької та Кам’янець-Подільської райдержадміністрацій. У залі запахло скандалом.

Хто затискає вам пальці обценьками?

Саме таке запитання поставив досвідчений депутат Іван Рудик своєму молодому колезі після емоційної розповіді про те, як була написана і відкликана заява.

Депутати швидко зрозуміли: мова йде не так про амбіції звільненого посадовця, як про те, хто найближчим часом домінуватиме на політичному олімпі області, коли за тих само кольорів відбувається зміна лідера.

У своєму виступі той-таки Рудик, представник Блоку Костенка—Плюща, відверто сказав про те, що свого часу кадри розставлялись Гладуняком, як шахові фігури: і за особистими проханнями, і за дзвінками з вищих кабінетів. При цьому до уваги не брались ні професійні, ні моральні якості новопризначених.

Можна було б по-різному сприймати таке твердження, якби не позиція самого голови ради, котрий раптом почав виправдовуватись. Мовляв, на посаді голови ОДА в нього не було великого бажання проводити кадрові зміни, проте їх диктував Майдан, і він змушений був виконати це замовлення.

Таке одкровення багатьох здивувало. І через те, що свого часу Гладуняк казав про те, що в нього немає партійного підходу під час добору кадрів — лише професійний. І через те, що серйозна частина його призначенців так і не зуміла проявити справді високого професіоналізму. Не міг чи не хотів цього помічати і його ставленик Олександр Буханевич. А ще й «кадри з Майдану» не додали авторитету ні владі загалом, ні «Нашій Україні» зокрема.

«Ніякі не партійні, а власні інтереси почали домінувати на сесії, — справедливо зауважив депутат від Блоку Литвина Василь Шуляк. — Замість того, щоб підтримати новопризначеного голову ОДА, допомогти йому в роботі, працювати всім разом, дехто намагається вставляти палиці в колеса. Усе це нагадує політичну змову, а не бажання знайти істину заради області і людей, що в ній живуть».

У цих словах прозвучала позиція не лише окремого депутата, а й настрої литвинівців. Хоча Хмельниччина відіграла чималу роль у тому, щоб цей блок увійшов до Верховної Ради, давши другий результат по країні під час останніх виборів, проте на місцевому рівні партійний осередок так і не продемонстрував ні потужних лідерів, ні яскравих ідей.

Більшість депутатського загалу в облраді вже зрозуміла, перегрупування яких сил і на чию користь відбувається. Було б перебільшенням говорити про партійні розколи. Йдеться про особисте лідерство, котре найчастіше домінує над будь-якими партійним інтересами.

Парадоксально, але область не демонструє протистояння між помаранчевими та синьо-білими кольорами. Останнім так і не вдалося добитись прихильності подолян. І раніше регіонали не відігравали помітної ролі в політичному житті місцевих рад. А тепер, після відставки їхнього уряду, вони взагалі опинились у тіні.

Утвердження нового голови ОДА в краї повинно не просто збалансувати сили між політичним союзом бютівців та «нашоукраїнців», а додати впевненості у завтрашньому дні Президенту. Тут новому голові ОДА доведеться непросто. Якими повинні бути соціальні ініціативи і практичні справи місцевої влади, щоб перевершити новації теперішнього уряду, залишається лише здогадуватись.

Іван Гавчук уже декілька разів повторив, що ні знайомих, ні друзів він не розставлятиме на керівні посади. Те, що не зробив це в перші ж тижні після свого призначення, як це відбувалось раніше, видається багатообіцяючим. Утім, час покаже щирість цих намірів. Поки ж політико-господарська верхівка краю завмерла в очікуванні.

Натомість пересічні хмельничани мало уваги звертають на всі ці баталії, інтригуючі сюжети і підкилимні ігри. Їх менш за все турбує «колір» лідера, його політичне минуле чи кадрові уподобання. Вони просто хочуть відчути на собі турботу влади. І у справжньому виграші буде той, хто не декларативно, а справді на ділі подбає про людей.

Хмельницький.