Японців підкорили, а до своїх не достукалися

Щоб не затягувати інтригу, винесену в підзаголовок, одразу все пояснимо. Стриманість японців не дозволяє їм голосно висловлювати емоції. «Браво!» і «Біс!» у тамтешніх концертних залах не кричать, навіть якщо виступ музикантів дуже сподобався. Попереджені про це, Олена і Дмитро не розраховували зірвати в японської публіки шквал оплесків. І коли почули у залі голосне «браво!», навіть розгубилися: чи немає тут каверзи? Але луганські солісти справді підкорили японського слухача!

На гастролі до Японії молодих музикантів запросив Курт Шмід — австрійський диригент, який вже кілька років керує Луганським симфонічним оркестром. За цей час маестро допоміг колективу не тільки вийти на європейську сцену, а й бути визнаним вишуканою публікою зарубіжжя. Симфонічний оркестр побував на гастролях у багатьох країнах, йому аплодували в найпрестижніших концертних залах. Унікальність Курта Шміда, як особистості і музиканта, ще й у тому, що він дуже активно допомагає молодим талантам Донбасу. Ростить покоління українських артистів, якими пишатиметься наша країна. Олена Босенко і Дмитро Шепеленко саме з талановитих учнів австрійського маестро. Власне, поїздка до Японії вже зробила їх знаменитими. Дмитра, наприклад, уже після першого виступу запросили попрацювати в театрі Японії. «Я бачу вас у ролі Дон Жуана в музичній виставі!», — сказав луганському баритонові професор Фукуоко і запропонував підписати контракт на рік.

В Японію Олена та Дмитро поїхали як солісти австрійського симфонічного оркестру «Галла Штраус», що привіз у Країну східного сонця популярні твори австрійських композиторів. Переважно музику з оперет. Арія містера Ікса в виконанні Дмитра, пісня Джудітт, яку співала Олена, інші твори і зірвали оплески японської публіки. Виступати перед нею було непросто. По-перше, позначалася різниця в часі майже на десять годин, по-друге, трохи напружувала специфічність поведінки залу. Японці бояться вірусних захворювань (у них знижений імунітет), і на концерти європейців вони приходили в марлевих пов’язках. Зали величезні — до чотирьох тисяч слухачів, але акустика чудова, можна виступати без мікрофона. Спочатку і це бентежило, але Олена і Дмитро освоїлися.

Симпатій японців додалося, коли в невеликих аудиторіях Олена з Дмитром виконували українські пісні. Особливо сподобалася «Місяць на небі». У гастрольних афішах було сказано, що солісти австрійського оркестру представляють Луганщину! Японцям було цікаво довідатися, що артисти, які їм сподобалися, родом із України, малознайомої країни, багатої на такі таланти. От тільки Україна, на жаль, ці таланти не підтримує і не береже. Якби не австрійський маестро, молоді луганські солісти могли б тільки мріяти про таке міжнародне визнання. Перед поїздкою до Японії співаки кілька днів працювали з оркестром в Австрії. Збори на гастролі в дві країни були клопіткими і витратними. Довелося влізти в борги, щоб заплатити за візи і квитки. На концертну сукню для Олени гроші збирали всі родичі. 2008 року у Братиславі відбудеться міжнародний конкурс молодих виконавців, і Олена дуже хоче в ньому взяти участь. Але фінансові проблеми можуть перешкодити дівчині гідно представити тут камерне мистецтво України. Абсурдна ситуація: японців підкорили, а до вітчизняних чиновників достукатися не можемо.

Луганськ.

Фото автора.