Місяць розпочався з кризових явищ на фондових і фінансових ринках світу, що породило певну турбулентність на нашому ринку цінних паперів. Більш як 1,3 мільйона вкладників колишнього Ощадбанку СРСР за два тижні встигли одержати в Ощадбанку свою тисячу гривень знецінених заощаджень. Також Президент країни додав оптимізму тим, хто ще не зневірився у можливостях держави будувати доступне житло. Прем’єр-міністр таки ошелешила американців пропозицією спільними зусиллями збудувати газогін, альтернативний «Набукко». Усе це разом спричиняє відчуття реактивного, невідомого, потужного астероїда, з котрим одні пов’язують кінець світу, а інші — добрий знак.

На що вплинула активність зірок

«І що нам від тієї Америки, коли вона так далеко?» — перепитує мене сивий сусід. «Та, мабуть, як усім іншим», — відказую. Якщо згадати, що в поточних цінах її частка у світовому валовому продукті зашкалює за 25 відсотків, то не рахуватися з цим не можна. Але я поділяю інтуїтивний ентузіазм старого — в Україні січневі катаклізми у світі негативно не відіб’ються, а в разі якщо кошти портфельних інвесторів почнуть перетікати з розвинених ринків на ті, що розвиваються, то це на краще. Мій сусід заперечує Джорджу Соросу, бо вважає, що до катастрофічного уповільнення економічного зростання у США не дійде, як і було після того, коли японці почали масово скуповувати акції американських банків. Зараз на місці японців — суверенні фонди арабських експортерів нафти, що свідчить про певний зсув капіталу на Схід, але рано відспівувати найпотужнішу в світі економіку. Міжнародні експерти прогнозують зростання ВВП у США на рівні 1,5—1,9 відсотка, а в Конгресі, де роботу не блокують за надуманими причинами, як у нашому парламенті, вже схвалили антикризовий пакет заходів. Зрештою, мабуть, цієї само думки дотримуються і ті іноземці, які звітного місяця завершили всі процедури з купівлі Укрсоцбанку. Тим паче, не варто плакатися нам — базові галузі промисловості, за попередніми даними, в січні неабияк приросли, завдяки сприятливим цінам, а сільське господарство, завдяки подорожчанню продовольства, додасть уже невдовзі.

Наш недооцінений фондовий ринок січень тільки порадував, бо в його турбулентності побачили можливості для формування інвестиційного портфеля після стабілізації становища. Втім, я швидко забуваю про сусіда, розуміючи, що без певних ускладнень таки не обійдеться. Через подорожчання зовнішніх запозичень наші банки будуть вимушені підняти ставки за довгостроковими кредитами. Тут прислужаться і постанова Нацбанку стосовно жорсткіших вимог з адекватності капіталу, і суворіший контроль за якістю кредитних портфелів. І це на часі. За 11 місяців минулого року обсяг довгострокових депозитів зріс на 49 відсотків, тоді як кредитів — на 74, коли так піде й далі, то це потягне за собою проблеми з платоспроможністю. На той момент вимоги банків до підприємств і організацій за кредитами в іноземній валюті зросли на 40 відсотків більше, ніж у гривнях, що, природно, посилює залежність від курсових коливань. Вражаючі масштаби споживчого кредитування набувають ознак небезпечної фобії. Чогось подібного на кшталт іпотечної кризи у США, звісно, не станеться — нема іпотечних сертифікатів та похідних інструментів, на ринку тільки іпотечні облігації Укргазбанку. Але позичати беззастережно, незважаючи на ризики дефолту, ми вже вміємо краще за інших. Валові борги вже сягнули критичного рівня. А співвідношення проблемних кредитів до їх загальної кількості найгірше — в Ощадбанку. На цьому тлі заяви Прем’єр-міністра стосовно оптимізації іпотечної програми під 3—4 відсотки річних на 25—30 років або вказівку Президента країни накинути півмільярда гривень на виконання держпрограми з будівництва доступного житла банкіри сприймали, ніби повідомлення про зближення Землі з метеоритом. Але хто заперечить, що активність зірок на наших теренах зумовлюють першочергові проблеми — навіть УЄФА квапить з підготовкою до Євро-2012. Справді, і що нам від американського клопоту, коли так багато свого?!

Нефанерне світило

«Мене вже не обходять проблемні кредити Ощадбанку», — запевняє мене сусід. Він щойно одержав свою тисячу знецінених заощаджень, і я його розумію. Вони зараз непокоять хіба що експертів, які усвідомлюють важливість успіху цього непересічного урядового проекту.

І тому що його довірили фінансовій установі, балансуючій на межі першої десятки найбільших банків, і тому що він може стимулювати інфляційні процеси в країні, й, зрештою, тому що це зірковий проект для будь-якого претендента в Президенти. Але дебет з кредитом Ощадбанку небезпечно ігнорувати ще й тому, що від нього залежить формально довіра до банківської системи, а неформально — до держави взагалі. Адже борги повертаються грішми, заробленими платниками податків, у доволі суперечливий спосіб. Тому, якщо порівнювати, то цей проект — нефанерне світило. Як на мене, саме претензії до балансів Ощадбанку, які захопили Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко у Брюсселі, спонукали уряд провести чергове засідання в закритому режимі. Юлія Тимошенко попросила не політизувати хід цього проекту. Поки що для цього немає підстав, його початок, попри стартовий ажіотаж вкладників, виявися вдалим і з огляду на обсяги стерилізації грошей Нацбанком — інфляційно безпечним. Нацбанк спромігся скоротити більш як на 2 відсотки грошову масу, стерилізувавши близько 3 мільярдів гривень — і унеможливив тим самим тиск на споживчий ринок і, власне, на гривню. Однак це тільки початок. Магнетизм соціальних ініціатив уряду до такої міри потужний (на останньому засіданні уряду затвердили безпрецедентно високий бюджет Пенсійного фонду), що, того й дивись, стерилізація стане не винятком, а правилом. Кінця світу не буде, бо зрештою, за словами голови ради Нацбанку Петра Порошенка, інфляцію можна зробити і 6, і 7 відсотків (Президент країни просить до 10), але запитання в іншому: як втримати при цьому високу динаміку економічного зростання, від якої, власне, залежить добробут кожного українця, аж до мого сусіда?