Тиждень, що минає, породив чимало запитань про майбутній розвиток подій на політичній арені.
Передусім з боку Президента пролунала критика деяких ініціатив уряду. В швейцарському Давосі, де глава держави перебував на Всесвітньому економічному форумі, Віктор Ющенко засумнівався у доцільності одночасної приватизації шести обленерго. Він навіть зауважив, що це — плата декому для того, щоб певні політичні сили правильно голосували в парламенті. Згодом гострій критиці була піддана урядова ініціатива щодо зведення у майбутньому дешевого житла. Паралельно працівники секретаріату глави держави висловили стурбованість ситуацією в Ощадбанку і поставили питання про заміну його керівника.
У свою чергу, прем’єр Юлія Тимошенко в Брюсселі заявила, що підтримає кандидатуру Віктора Ющенка на наступних президентських виборах у тому разі, коли зникнуть внутрішньокоаліційні суперечності, а уряду дадуть можливість втілювати у життя заплановані ініціативи. З другого боку, в інтерв’ю одній з іноземних телекомпаній запропонувала увійти до коаліції Партії регіонів, але на певних умовах. Щоправда, уже на батьківщині Юлія Володимирівна спробувала відхреститися від власних слів і акцентувала увагу на тому, що мова йшла про співпрацю уряду і Партії регіонів як опозицією. Проте опозиціонери почули її правильно і у своїй заяві підкреслили, що вони готові до співпраці під час формування широкої коаліції. Водночас Партія регіонів згодна розпочати консультації лише на власних умовах.
Усе це дало підстави політикам і аналітикам заговорити про наявні суперечності у складі нинішньої коаліції, а також про загострення відносин між Президентом і прем’єром, а відтак про ймовірні дочасні парламентські перегони. Однак за Основним Законом їх не можна проводити раніше, ніж через рік. А тому, на мою думку, помиляються ті, хто прогнозує саме такий розвиток подій. Ще одні не виключають можливостей одночасного проведення і парламентських, і президентських виборів. Що знову ж таки викликає значні сумніви, оскільки відсутні правові підстави для такого кроку.
Власне, хоч би як там було, це свідчить про те, що, хоча до виборів глави держави залишається ще без малого два роки, але дехто з політиків уже приміряється до головного крісла на Банковій. Відтак великі маневри, які розпочалися цього тижня, ще не можуть свідчити про початок політичної кризи. Понад те, не виключаю, що глава держави і керівник уряду погоджують свої кроки і на внутрішній арені, й на зовнішній, вирішуючи кілька важливих завдань.
