Серед законопроектів, які Президент рекомендував парламенту розглянути першочергово, — скасування депутатської недоторканності. Минулорічної передвиборчої кампанії майже всі політичні сили обіцяли позбутися у новому скликанні «цього ганебного явища». Однак теперішнє блокування трибуни, начебто пов’язане зі вступом нашої країни до НАТО, коаліція пояснює саме небажанням опозиції попрощатися зі своїми привілеями.

В’ячеслав Кириленко (НУ—НС) та Іван Кириленко (БЮТ) — автори проекту змін до закону про статус народного депутата. Вони пропонують виключити статтю 27 цього закону, яка складається із трьох частин і гарантує народним обранцям імунітет від арешту, затримання, притягнення до кримінальної відповідальності, обшуків тощо. Чинним документом припускається: ці пільги можуть бути зняті з окремої особи, якщо Верховна Рада дає на це згоду. Однак автори змін переконують: нині в нашій країні ми спостерігаємо «абсолютизацію недоторканності», яка унеможливила притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності і призвела до розквіту безкарності, політичної корупції, казнокрадства. Про це йдеться у пояснювальній записці до проекту закону. Також у ній наголошується, що стаття про недоторканність суперечить засадничому положенню Конституції, згідно з яким громадяни мають однакові права й свободи та є рівними перед законом.

У стінах парламенту народним обранцям необхідно гарантувати право на свободу висловлювань і голосувань, вважають автори законопроекту. Однак не варто ставити парламентаріїв над законом, наділяти необмеженими привілеями. Відтак скасувати гарантії депутатської недоторканності слід було б уже давно, але процес гальмувався через різні політичні міркування.

Законопроект уже розглянуто в Головному науково-експертному управлінні. У його висновку наголошується, що інститут депутатського імунітету, зокрема недоторканності, існує в сучасному конституційному законодавстві більшості зарубіжних країн. Тому фахівцям експертного управління «не зовсім зрозуміло, до яких саме міжнародних правових стандартів пропонується привести законодавство України». Вони запевняють, що зміст і обсяги імунітету суттєво відрізняються в окремих країнах світу залежно від рівня розвитку політичної системи та сталості демократичних і правових традицій. Тому у кожній країні існує власна модель цього інституту. Також ідеться про те, що сучасна світова конституційна доктрина трактує депутатську недоторканність не як особистий привілей, а як гарантію реалізації парламентського мандату. Це, зокрема, закріплено у рішенні Конституційного Суду від 26 червня 2003 року, в якому зазначено, що «депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом своїх повноважень». Таким чином, експертне управління не підтримує ідею повної відмови від інституту депутатської недоторканності.

Ускладнюється ситуація тим, що положення 27-ї статті закону про статус народного депутата майже дослівно відтворене в першій та третій частинах Конституції. Норми Основного Закону наділені найвищою юридичною силою і мають пряму дію, тож немає правового сенсу змінювати закон, йдеться у висновку головного експертного управління. Згідно з ним, як певне обмеження обсягу депутатської недоторканності, може розглядатися лише друга частина статті 27 закону про статус народного депутата, якою передбачено, «обшук... огляд особистих речей та багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата допускається лише у разі, коли Верховна Рада надає згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо». Саме це положення не дублюється у Конституції і може бути скасоване. Відтак, згідно з висновком, законопроект можна прийняти лише за основу, за умови обов’язкового врахування висловлених пропозицій і зауважень.

Складність полягає в тому, що для внесення змін у Конституцію знадобиться кілька сесій Верховної Ради і триста голосів народних депутатів. Хоча, з іншого боку, — мабуть, не кожен народний обранець зможе проголосувати проти скасування своєї недоторканності на очах у своїх виборців.