Приватну колекцію — в користування музею

Зброя завжди посідала особливе місце в матеріальній культурі, втілюючи технічні здобутки та естетичні цінності своєї епохи. Наша історія — не виняток, адже козаки були воїнами. Недарма у пісні співається, що для козака «шабля й люлька — вся родина...».

Але озброєння часів козаччини і досі мало вивчене, вважає директор Національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко. Про це він сказав на презентації виставки зброї ХVІ—ХІХ століть у Музеї історії запорозького козацтва. В основі експозиції — одна з небагатьох в Україні колекцій оригінальних зразків бойового спорядження, яку люб’язно надав відомий запорізький бізнесмен Олександр Черняк.

Вогнепальна зброя представлена пістолями та мисливським штуцером, які «походять» із Західної Європи, Балкан і Туреччини. На виставці є кілька типів шабель, турецькі ятагани, російська та французька шпаги, індійський меч, мисливські ножі-хиршфангери, а також шоломи, кольчуги та щити.

Допомогу в збиранні цієї колекції та в експертизі озброєння Олександрові Черняку надають наукові співробітники Національного заповідника «Хортиця». Ось чому родина колекціонера вирішила представити раритетні експонати на загальний огляд. Виставка зброї діятиме півроку, після чого господар передасть її в користування Музею історії запорозького козацтва і постійно поповнюватиме новими експонатами. Ознайомитися з ними зможуть і кияни, коли в столиці проходитимуть дні Запорізької області.

Микола МАНЬКО.

ТернопІль

«Своя музика»

Вийшов у світ перший номер всеукраїнського глянцевого музичного журналу «Своя музика». Редакція його розташована в Тернополі, друкується він у Вінниці, а розповсюдження має всеукраїнське. У редколегії — відомі музиканти, критики. За словами одного з фундаторів видання, композитора і співака Олександра Смика, на його сторінках мова йтиме про справді творчих людей, їхні досягнення, подаватиметься інформація про студії звукозапису, нові диски з українськими піснями. Видавці запевняють, що «жовтої» хроніки тут не буде. «Своя музика» виходитиме щомісяця.

Любов ЛЕВИЦЬКА.

Київ

Поет — прикраса для монет?

Минулого тижня в інформаційній агенції «Укрінформ» відбулася прес-конференція, що мала дещо пишну назву «Палімпсест української культури, або Код майбутнього».

Із яким надбанням зустрічає країна ювілей свого героя? Видано лиш один том його творів (із запланованого семитомника) та ще два готові до видання. На полицях книгарень вже не знайдеш його збірок. У шкільних бібліотеках ще зберігаються рідкісні примірники, які давно постаріли і розсипаються в руках школярів. Щоправда, в Києві можна почути слово Стуса в театрі (вистави «Палімпсест» у Театральному центрі імені Курбаса та «Іду за край» у Російській драмі).

Присутній на конференції Дмитро Стус, редактор часопису «Київська Русь», повідомив про намір Національного банку України випускати двогривневу монету із портретом Василя Стуса, на пошті з’являться конверти із його зображенням. Якщо школяр чи студент не знайде в книгарні чи бібліотеці віршів поета, то бодай роздивиться нову монетку. Та чи повне уявлення про творчість Стуса це дасть нашій душі й пам’яті?

Олександра ЧЕРНЯХІВСЬКА.

ВІнниця

Тут жили Достоєвські

На Вінниччині встановлять пам’ятний знак родини Достоєвських. Його проект розробили директор архіву з райцентру Липовець Олександр Роговий та доктор наук, член правління Російської академії наук Микола Богданов.

Знак встановлять у селі Війтівці Липовецького району на Вінниччині. Тут, на території зруйнованої у 30-ті роки минулого століття церкви, поховані четверо з роду Достоєвських — дід письменника Андрій Григорович, бабуся Анастасія, близькі родичі — Лев Андрійович і Григорій Григорович Достоєвські.

Документи, що підтверджують факт проживання і поховання у Війтівцях родичів великого письменника, знайшов в архівах Олександр Роговий, він також записав спогади старожилів, що проливають світло на маловідомі сторінки генеалогічного дерева Достоєвських. Ці документи високо оцінили російські вчені.

Микола Богданов не раз приїздив у Липовець. У травні

2006-го разом з Олександром Роговим вони запалили свічі на могилах у Війтівцях. Гнітюче враження справила на них занедбана садиба колишньої церкви, від якої залишився фундамент. «Саме тоді з’явилась ідея встановити тут пам’ятний знак і навести лад на подвір’ї, посадити квіти, дерева», — каже Олександр Роговий.

Макет пам’ятного знака дослідники передали у середині січня цього року в Липовецьку райдержадміністрацію. Тут з розумінням поставилися до пропозиції дослідників, запевнили, що сприятимуть її втіленню. Ознайомили з макетом і працівників обласного краєзнавчого музею. Там теж дали згоду на допомогу.

Пам’ятний знак планують виготовити з каменю. Зверху встановлять хрест. На табличці зазначать прізвища і роки життя предків письменника (на тлі трикупольної козацької церкви). «Саме така споруда стояла на цьому місці», — уточнив пан Роговий.

У Липовці пам’ятний знак планують виготовити за місцеві кошти. Якщо їх не вистачить, не відмовляться від допомоги москвичів.

Віктор СКРИПНИК.