Секрет щасливого художника

Осягнути щастя — мета кожного. Та не кожен знає, що ключ до щастя тобі подаровано природою. Це талант. Важливо, коли ще в дитинстві цей талант у тобі помітили. Так і сталося з сільським хлопчиком Миколою Мазуром з Андрушівки, що на Житомирщині.

Він народився в 1953 році в родині залізничників. Обдарованість Миколки виявилася рано. Його мама не мала художньої освіти, але захоплювалася малюванням. Вона й відкрила хлопчикові казковий світ творчості, безпомилково підказала життєву стежку.

Семикласник Миколка в конкурсі малюнків на приз газети «Юний ленінець» одержав головну нагороду — путівку до піонертабору «Молода гвардія». Там призер мав можливість півтора місяця навчатися основам живопису. Але довелося відмовитися від жаданої поїздки. Бідність змусила Миколку залишитися вдома. Батьки не могли справити йому нову одежу для поїздки.

Це був саме той випадок, коли труднощі гартують юну душу. В Миколки Мазура з’являється мета: вирватися з бідності, щоб учитися і творити. Школярик навчається в студії образотворчого мистецтва, малює те, що перед очима. Його хрестоматією живопису були краєвиди рідного села.

Успішно вступив до столичного інженерно-будівельного інституту — на архітектурний факультет. Тут Микола Мазур знайомиться з різноманітними художніми техніками: карбуванням, різьбленням по дереву, акваcепією, які згодом стали основою для створення власної оригінальної техніки, що поєднала в собі живопис і рельєфне панорамне зображення. Картини Миколи Мазура оживають завдяки майстерному вкрапленню гербарію, сухих гілочок, звичайної тканини й навіть тирси. Поєднання живопису та скульптури в його роботах створює ефект присутності — в лісі чи біля гармат чернігівського Валу, чи в сільському пейзажі.

Але все це — згодом. А поки що молодий архітектор, один із кращих випускників інституту, в 1978 році їде працювати у Головному управлінні архітектури та містобудування Чернігова. Невдовзі його призначають головним архітектором Чернігівського району. Роботи багато. А душа митця вимагає творчої свободи. Микола Іванович відчував: якщо Бог обдарував тебе, не маєш права ховати талант у благополучній буденності.

Відмовитися від благ, які щедро дарувала фортуна, залишити кар’єру і посаду заради ілюзорної свободи — це під силу лише вольовій, цільній особистості.

У 1994 році Микола Іванович робить саме цей крок. Швидко опановує нові професії — ландшафтного та інтер’єрного дизайнера. Твори Миколи Мазура стають відомі не лише в Україні, а й у колекціях Німеччини, Австрії, Великобританії, Росії. Дві роботи є у Варшавській Національній галереї, інші прикрашають оселі та офіси на батьківщині. Автор займається ландшафтним дизайном на Чернігівщині, Київщині, Полтавщині. Роботи Миколи Івановича отримали високу оцінку і на Прикарпатті, де добре розуміються на декоративно-вжитковому мистецтві. Але своєрідна техніка виконання робіт Миколи Мазура зацікавила замовників з Прикарпаття. Там майстер створює неповторні інтер’єри санаторіїв «Золоте руно», «Ді Анна», «Стожари», «Східницькі Карпати». Нещодавно успішно пройшла його персональна виставка в Трускавці. Незабаром роботи автора побачить Львів.

В мистецтві успіху досягає не той, хто прагне лише вирізнитися, а той, хто розуміє, що талант — це аванс, дарований природою, і не створиш нічого справжнього, не вкладаючи у твір свою душу.

Секрет успіху Миколи Мазура — в його працездатності, яка дивує і захоплює. Здається, творчій фантазії художника немає меж і єдине, чого йому бракує, — часу, щоб зафіксувати нескінченний потік творчих ідей. Майже завжди автор працює над кількома роботами одночасно. Його праця — і необхідність, і відпочинок, і насолода. «Жити завтра — запізно!» За таким принципом і творить щасливий чернігівський художник Микола Мазур.

Ірина ЮРЧЕНКО.

Чернігів.

Прикарпатцям подарували «Донбас»

Так називається заслужений академічний ансамбль пісні і танцю України (художній керівник і балетмейстер —заслужений артист України Олександр Прокопенко), який став головним учасником святкової імпрези в Івано-Франківську з нагоди Дня Соборності. Гості виступили з концертом на найкращій сцені міста — в обласному музично-драматичному театрі ім. І. Франка — і вразили господарів високою майстерністю, цікавими постановками танців, красивим співом, сценічною культурою, яскравістю костюмів, темпераментом.

Репертуар був підібраний так, щоб господарі відчули: донеччани дуже пишаються своїм краєм («Песня о Донбассе», танець «Шахтарська сюїта», хореографічна постановка «Моряки Азовської флотилії»), знають своє славне коріння (хореографічна композиція «Запорожці», пісня «Козацькому роду нема переводу»), поважають інші національності (циганський танець «Бричка», єврейський «Одеське весілля», російський «Калинка»), але відчувають себе найперше українцями, завершивши свій виступ піснею про Україну та іскрометним «Гопаком».

Різдвяною колядкою «Дзвони дзвонять» гречно привітав гостей івано-франківський муніципальний хор «Галицькі передзвони». А пісня «Щасливого Різдва» у виконанні прикарпатця заслуженого журналіста України Богдана Кучера (він же — один із ведучих і автор сценарію), яку підхопили всі учасники дійства, сповнила серця людей любов’ю, теплом, рідністю. Власне, про ці емоції, що переповнювали душі, говорили зі сцени гості, дякуючи прикарпатцям за сердечний прийом та оплески, що не стихали впродовж концерту. Колектив не забув подякувати і голові Донецької обласної ради Анатолію Близнюку, який сприяв поїздці ансамблю «Донбас» на Прикарпаття, де колектив останній раз виступав 25 років тому. До їх подячних слів приєднуються і прикарпатці, яким Донеччина в результаті таких поїздок-побачень стає значно ближчою і зрозумілішою. Власне, саме на це, мабуть, і розраховували перші керівники двох областей, підписуючи рік тому в Івано-Франківську угоду про співпрацю, про що свого часу писав «Голос України». А ще прикарпатці кажуть: вони вдячні донеччанам за те, що ті посилають сюди найкращі колективи. Адже це теж вияв поваги до регіону.

Дарина НАЗАРЧУК.

Івано-Франківська область.

«Ваша книга» — наша!

Цього року на Волині з’явиться мережа магазинів під спільною назвою «Ваша книга».

Ініціатор її створення — обласна друкарня, точніше, директор цього підприємства Дмитро Головенко. Пристрасний книголюб, Дмитро Адамович декілька років тому створив при друкарні видавництво й одразу визначив напрям його роботи. Насамперед це мали бути книжки місцевих літераторів, краєзнавчі, а також твори Лесі Українки і дослідників її творчості. Але виникли труднощі з реалізацією літератури. За попередні роки в області була фактично знищена мережа книгарень. Їх місце посіли більш прибуткові перукарні, бари, відділення банків, аптеки. За винятком Луцька, Ковеля, Володимира-Волинського, Нововолинська, в інших містах і селищах спеціалізованих книгарень не було. Тож Головенко вирішив потурбуватися про створення власної мережі. Першу книгарню 2005 року відкрили у приміщенні обласної друкарні на проспекті Волі, 27. Розташований у центрі Луцька магазин «Ваша книга» швидко здобув популярність у мешканців і гостей міста. У правильності вибраного шляху Дмитра Адамовича переконало й перебування на початку 2007 року в Мінську на міжнародному книжковому ярмарку.

— На центральному проспекті Мінська я налічив більше десяти великих книгарень, — ділився враженнями Дмитро Головенко. — Всюди багато літератури білоруською мовою, дитячих книжок. Покупців навіть у робочий час — як у популярних гастрономах, а ввечері — навіть черги. По-доброму позаздрив. Подумав, чому б і нам не взятися за створення книжкових магазинів у райцентрах? Щоб поруч із книжками нашого видавництва продавалася б і література з інших регіонів України. Своїми міркуваннями в листопаді 2007 року поділився з головою облради Анатолій Грицюк, а потім на координаційній раді при голові облради — з керівниками всіх районних рад. Підтримав ініціативу й голова ОДА Микола Романюк.

Автор цих рядків був на засіданні тієї координаційної ради. Хоч питання про відновлення роботи книгарень в усіх райцентрах Волині стояло в порядку денному одним з останніх, а викликало жваве обговорення. Промовці переважно схвально відгукнулися на пропозицію Дмитра Головенка.

Відстань між добрим словом і доброю справою виявилася невеликою. Уже 18 січня в райцентрі Маневичі урочисто відкрили першу книгарню з майбутньої великої мережі магазинів «Ваша книга». Про неординарність події свідчила й присутність багатьох журналістів, які вже давно про таке не писали.

Магазин у Маневичах розташований у двоповерховому будинку, в якому ще розміщуються центральна районна і дитяча бібліотеки. Цілий «Дім книги»! Читачів в обох бібліотеках не бракує, а їх книжкові фонди постійно поповнюються. Тож книгу в Маневичах люблять, і можна сподіватися, що в новому торговельному закладі покупців буде багато.

— Колись у Маневичах був чудовий книжковий магазин, — сказав на відкритті «Вашої книги» голова Маневицької райради Андрій Сопронюк, — але його закрили. На засіданні постійної комісії райради з питань культури я вніс пропозицію створити такий магазин в одній із кімнат нашої районної бібліотеки. Депутати підтримали. Він поки що невеликий, але працюватимемо над тим, щоб його розширити. Така можливість у нас є.

— Магазин у Маневичах — перший із тих, які незабаром відкриються в інших райцентрах, — зазначив заступник голови ОДА Святослав Кравчук. — З’являються нові книгарні, отже, духовно росте держава. Хочу побажати, щоб кожен місцевий книголюб міг знайти тут необхідну літературу, щоб постійно зростало число покупців.

— Мрію, що колись поруч із продуктовими та будівельними супермаркетами на Волині з’являться і книжкові, — сказав у своєму виступі директор обласної друкарні Дмитро Головенко. — Адже шлях до духовності нації лежить через книгу. Хочу, щоб, як колись, ми йшли в гості не лише з квітами, а й із книжками. Щиро вдячний керівництву Маневицького району за підтримку у відкритті цієї книгарні.

Найближчим часом магазини «Ваша книга» з’являться в Горохові, Старій Вижівці, Ратному, Локачах, трохи згодом — у Турійську, Камені-Каширському, Любешові, а до кінця року — в усіх райцентрах Волині. Що ж, прикмета обнадійлива і радісна.

Микола ЯКИМЕНКО.

Волинська область.