Бюджет переобтяжений популістськими зобов’язаннями

На запитання кореспондента «Голосу України» відповідає народний депутат Анатолій КІНАХ

— Анатолію Кириловичу, напередодні Нового року українцям зробили подарунок у вигляді державного бюджету, затвердженого парламентом. Щоправда, там є одна умова: він буде переглянутий до 31 березня. Як ви оцінюєте його якісні показники?

— Минулий рік завершувався у складних, неоднозначних умовах. З одного боку, попри штучну політичну кризу, ми зберегли високу динаміку макроекономічного розвитку. Валовий внутрішній продукт зріс на 7,3, а промислове виробництво — на 10,2 відсотка.

Водночас країна багато втратила. Ми, на жаль, не спромоглися розв’язати низку системних проблем. Не вдалося прийняти Податковий кодекс, не сформували нормативну базу сучасних земельних відносин тощо. Крім цього, у 2007 році додалися дуже загрозливі тенденції. Насамперед зростання цін на енергоносії. Ціна на нафту перейшла історичний і психологічний максимум — 100 доларів за барель. Зростає ціна на природний газ і продовольство. Криза іпотеки в Сполучених Штатах може призвести до зростання вартості фінансових ресурсів. Тому наше високе макроекономічне зростання має нестійкий характер. Воно не підкріплене якісними структурними змінами нашої економіки, зниженням енергоємності виробництва, підвищенням продуктивності праці, якості соціальної системи тощо.

Зростання інфляції в багатьох державах перевищило плановані показники у 1,5 — 2 рази: і в Європейському Союзі, і в Казахстані, і в Росії. У нас інфляція сягнула більш як 16 відсотків за рік (для довідки: найвищий її рівень в Україні був у 2000 році — 25,8 відсотка). Це треба було врахувати під час формування державної фінансової, соціально-економічної політики на 2008 рік.

На жаль, бюджет прийняли з порушенням Конституції, законодавства, Регламенту Верховної Ради. Він переобтяжений популістськими соціальними зобов’язаннями. По суті, це політико-комерційний проект, частина виборчої кампанії, яку фінансують усі громадяни України як платники податків. Такі речі неприпустимі. Держбюджет перетворився з бюджету розвитку на бюджет споживання.

Мене особисто це дуже турбує, бо в головному фінансовому документі країни відсутні такі напрями, як політика енергоефективності та енергозбереження. Не врахували потреби середнього та малого бізнесу, доступу до кредитних ресурсів.

Окрім того, в бюджеті заплановано повернути громадянам 20 мільярдів гривень заощаджень, з яких 12 — так звані надпланові надходження від приватизації стратегічних підприємств. А вони мають працювати на зміцнення усіх складових національної безпеки, економіки. Бо фінансові ресурси від приватизації повинні спрямовуватися на розвиток.

Я не сприймаю аргумент, що це тимчасовий бюджет. Як на мене, краще було б попрацювати над бюджетом у січні, а січень фінансувати як 1/12 державного кошторису 2007 року. Зверну увагу і на те, що, попри заборону Конституційного Суду, внесено зміни і доповнення до 102 законів України, які стосуються обмежень соціального захисту громадян.

— Я багато років стежу за тим, як приймається бюджет. І дуже часто можна почути, що держава повинна фінансувати всілякі програми. Але сьогодні понад 95 відсотків промисловості має приватних власників. То чому держава, тобто ми, платники податків, повинні їх фінансувати?

— Кожна держава для того, щоб розв’язувати системні проблеми, концентрує на відповідних напрямах інтелект, фінансові і матеріальні ресурси. Україна має величезну кількість системних проблем, які загрожують і національній безпеці. Наприклад, проблема енергоємності. Ціни на енергоносії наближаються до світових, а енергоємність економіки в 2 — 3 рази вища, ніж у наших сусідів. Це — пріоритет? На цьому напрямі треба сконцентрувати все. Прийняти відповідні законодавчі акти, створити умови для концентрації інвестиційних та інших ресурсів, запровадити енергозберігаючі технології, модернізувати виробництво. Потрібно відпрацьовувати систему доступу до кредитних ресурсів, щоб реалізувати такі інноваційні проекти. Бо в Україні, на жаль, досі одна з найвищих ставок кредитних ресурсів в Європі — 14 відсотків річних у національній валюті. За такої вартості кредитів ніхто не буде займатися середніми і довгостроковими проектами. Тобто мова йде не про те, що держава повинна все фінансувати. Вона повинна створювати стимули, точки росту і сприятливі умови для інвесторів.

— Найбільш енергоємна галузь промисловості — це гірничо-металургійний комплекс. Він належить п’яти, від сили шести власникам.

— Я хочу сказати як фахівець. Щодо енергоємності продукції базових галузей в найкращому стані перебуває гірничо-металургійний комплекс. Енергозатрати у собівартості продукції — лічені відсотки. Водночас темпи модернізації, яка відбувається в галузі, досить високі. А найскладніша ситуація в житлово-комунальному господарстві та хімічній галузі, де той-таки природний газ — сировина для виробництва продукції.

Тобто бюджет приймався без урахування тих пріоритетних болючих системних проблем, які треба розв’язувати. І повторю: у ньому закладено безпрецедентно високий рівень соціальних видатків, більш як на 57 відсотків порівняно з минулим роком.

Якщо брати світовий досвід, коли були перші хвилі зростання цін на нафту, жодна країна з більш потужною економікою, з більш високим соціальним запасом міцності не дозволяла собі у той період посилювати політику споживання. Навпаки, все було спрямовано на інновації, на енергозбереження, на передові технології. Саме так вони вийшли з дуже серйозної кризи. А ми в той час, коли створюються такі ризики для конкурентоспроможності економіки, дозволяємо спрямовувати величезні ресурси на споживання, а не на розвиток.

— Ви згадали про зростання цін на енергоносії та іпотечну кризу в США, яка спричинила ослаблення долара на фінансових ринках. Директор Світового банку прогнозує, що цього року у світі відбудеться падіння виробництва на 40 відсотків. Бюджет ураховує те, що може статися на світових ринках?

— На жаль, не враховує. Навпаки, ситуація погіршується, тому що немає серйозних системних антиінфляційних заходів. Окрім того, є великі розбіжності між Національним банком і урядом в оцінках інфляції: уряд прогнозує зростання цін до 10 відсотків, Нацбанк — до 15.

Немає чіткого уявлення і щодо подальших погоджених дій у курсовій політиці щодо гривні. Одні хочуть її ревальвації, інші — ні. Тобто ризики є, але, на жаль, бюджет їх не враховує.

Дискусії також не було. Хочу сказати, що, наприклад, за Бюджетним кодексом, для підготовки до другого читання дається місяць, а ми розглядали декілька годин. По суті, просто голосували.

До того ж необхідно було дуже серйозно подумати над удосконаленням Бюджетного кодексу стосовно прав місцевого самоврядування.

Поспіхом такі речі ніколи не робились, бо це «мала фінансова конституція» держави. І я вельми стурбований такими підходами, бо триває той дуже жахливий правовий нігілізм, який ми спостерігали протягом усього 2007 року. І ніхто не звертає увагу, навіть засоби масової інформації, що бюджет порушує Конституцію, Бюджетний кодекс з точки зору процедури його прийняття, Регламент Верховної Ради — вже всі звикли. Страшно, коли можна порушувати Конституцію і закони. А тому необхідно всім повертатися в правове поле.

— Відомо: уряд частину коштів для виплат Ощадбанку дає валютою. Це не може бути сигналом до того, що повториться 2005 рік, коли за одну ніч громадяни внаслідок ревальвації втратили близько 2 мільярдів?

— Безумовно такі ризики є, і вважаю: необхідно зробити все, щоб подібного не було. Бо той удар по економіці у 2005 році був дуже серйозний. З цього приводу в нас в уряді точилися дискусії. Я був категорично проти такого кроку, бо це знизило конкурентоспроможність українського експорту, який, на жаль, має традиційно сировинний характер. Це знизило рівень довіри громадян до держави, до фінансової системи.

До цього додалося безпрецедентне відкриття внутрішнього ринку через зміну митних ставок у бік їх зниження. Власне, тоді і започаткувалися такі тенденції, як зростання негативного зовнішньоторговельного сальдо тощо. Вступ до СОТ означає ще вищий рівень відкритості і лібералізації внутрішнього ринку, загострення на ньому конкуренції, і якщо до цього додати непродумані кроки щодо курсових питань, то можна в черговий раз втратити сотні тисяч робочих місць.

Такий волюнтаристський підхід неприпустимий. І я маю надію, що, враховуючи той негативний досвід, ми не допустимо такого в майбутньому, зокрема, за допомогою парламенту.

— Як ви ставитесь до того, що Президент підписав указ про створення Національної конституційної ради, яка розроблятиме проект нового Основного Закону? Оскільки, на думку багатьох фахівців, ті зміни, які було внесено в 2004 році, породили безліч нинішніх проблем.

— Це так. Бо Конституція не може змінюватись, тим паче прийматися під поточну політичну кон’юнктуру, у боротьбі за повноваження. Конституція має відображати насамперед інтереси суспільства, українського народу та держави. Вона повинна мати консолідуючий системний характер, а кожна її норма — підкріплюватися відповідними законодавчими актами, чітким розподілом функцій і повноважень, відповідальністю усіх гілок влади.

Реформа 2004 року дуже дестабілізувала, по суті, зруйнувала той хиткий баланс між гілками влади, який існував у Конституції 1996 року. Особливо в контексті відповідальності, верховенства права. Це поглибило негативні тенденції в чинній кадровій політиці, коли запрацював принцип «свій-чужий» і система влади дуже різко знизила рівень державного менеджменту, професіоналізму, відповідальності. До цього ще додалося й те, що відбувалося вже в 2007 році, коли домовленості, в тому числі підкилимні, стали вищі за Конституцію і право. Сьогодні можна ставити питання про легітимність цього парламенту, легітимність уряду, бо чіткого юридичного обґрунтування цих дострокових виборів немає, а Конституційний Суд свого слова так і не сказав. До речі, рівень правового нігілізму негативно позначається на всіх складових життя держави. У зв’язку з цим можна згадати і Конституційний Суд, і Генеральну прокуратуру, і Службу безпеки. А це інститути влади, які формують каркас держави.

Власне, тому Конституцію необхідно вдосконалювати, і я це підтримую. Але її не можна вдосконалювати задля протистояння, перетягування каната повноважень. На мою думку, головна мета вдосконалення Основного Закону — сформувати демократичний баланс функцій, повноважень, відповідальності гілок влади, сформувати умови для контролю суспільства за діяльністю влади.

Окрім того, треба дуже серйозно розширити права і можливості місцевого самоврядування. Бо воно — основа демократичності держави. Від того, як держава делегує свої функції громадам, територіям, як забезпечує їх виконання ресурсами, судять про рівень розвитку країни. Окрім того, варто подбати і про адміністративно-територіальну реформу, про реформу судової гілки, яка на жаль, у занепаді. Адже, на думку міжнародних експертів, вона сьогодні повністю підконтрольна виконавчій владі.

— «Голос України» надрукував лист за підписами Президента, Голови Верховної Ради і Прем’єр-міністра про готовність країни приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Як ви, як член Комітету з питань оборони і безпеки, оцінюєте його?

— По-перше, нам усім слід зрозуміти, що Україна необоротно інтегрується в європейське і світове товариство і в економічному, і політичному напрямі. Дуже важливо, щоб це відбувалося на основі консенсусу, за підтримки громадянами конкретних напрямів, динаміки, етапів нашої інтеграції. У цій ситуації потрібно зрозуміти, що не можна ходити світом з простягнутою рукою: прийміть в ЄЕС, НАТО, ще кудись. Насамперед треба формувати сучасні європейські і світові стандарти у своїй країні. Відтак бути готовими до всіх рівнів інтеграції.

Я переконаний: вектор європейської та євроатлантичної інтеграції — незворотний. Це — завдання і стратегічні цілі багатьох держав, у тому числі Росії. Умови — це інша справа. Умови повинні відповідати національним інтересам, специфіці кожної держави. Треба пам’ятати, що НАТО вимагає від країн, які мають наміри вступу, певних умов: реформування системи державної безпеки, підтримка з боку суспільства, наявність політичного консенсусу при прийнятті рішень. Ось тут нам є над чим працювати. А щодо листа, то він обговорювався ще у 2005 році, у 2006-му. Приєднання до Плану дій — це не вступ до

НАТО. Це підтвердження нашої готовності йти у цьому напрямі, проводити процедури, виконувати зобов’язання тощо. Скажімо, процедура прийняття тих держав, які вступали останньою хвилею в НАТО, від моменту підписання Плану дій тривала 5 — 7 років щонайменше.

Треба роз’яснювати громадянам, щоб не було ніяких спекуляцій, щоб люди були інформовані, що ми досягли необхідних стандартів, що наші Збройні Сили відповідають цим стандартам тощо. Це величезна праця. Якби такі роз’яснення проводили в суспільстві, то й реакція була б інша. Але, на жаль, коли ми дізнаємося про лист з уст американського сенатора пана Лугара, то це неправильно, це неповага з боку влади до своїх громадян. Перед тим, як підписати, треба було обговорити все в Раді, на засіданні уряду. Зробити це відкрито, аргументовано, взявши на себе всю відповідальність. Я засмучений. Бо це принижує мою гідність як громадянина, коли про такі серйозні, доленосні речі ми дізнаємось від сенатора іншої держави, який перебуває в нашій країні. Я б дуже хотів, щоб за рахунок спільних зусиль ці процеси не поглиблювали протистояння в нашому суспільстві, політикумі. А навпаки — консолідували на ґрунті національних інтересів, на основі проведення всенародного референдуму. Водночас треба дбати про співпрацю з іншими державами, які для нас також важливі, у тому числі з Російською Федерацію.

Розмову вів Володимир КОРОЛЮК.