Херсонський порт — полігон для рейдерів?

Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт» (ХМТП) лишилося наодинці у боротьбі з корпоративними рейдерами, які намагаються взяти його в облогу, використовуючи слабкі сторони українського законодавства.

Так звані інвестори — приватне підприємство «Херсонський морський термінал» та австрійська компанія «Allgemeіne Beteіlіgungsverwaltungs-und Handels GmbH», уклавши 28 липня 2006 року договір про спільну діяльність з колишнім керівництвом порту, прагнуть довести в судових інстанціях своє право заробляти гроші на виробничих потужностях державного підприємства, тобто — грабувати державу. Адже за висновками КРУ Міністерства транспорту та зв’язку України, збитки від такої «спільної діяльності» мали б становити в 2007 році понад 11 мільйонів гривень. Ревізори засвідчили, що положення договору юридично закріплюють передачу майна порту іноземній компанії на умовах, що суперечать інтересам державного підприємства. Було порушено співвідношення майнових інтересів сторін договору, оскільки порт отримуватиме меншу частину прибутку (лише 40 відсотків), вклавши у спільну діяльність все наявне майно та грошові кошти.

За моєю інформацією, справжні автори договору стоять «за кадром». Підписував договір колишній начальник порту В. Іванюк, погоджувався документ з колишнім заступником міністра транспорту та зв’язку України П. Рябікіним.

Я поцікавилася, що за фірма поклала око на Херсонський морський торговельний порт? З’ясувалося, австрійську компанію заснували три особи: громадянин Австрії та двоє колишніх мешканців Херсона — Борис та Тамара Подольські. Маючи у статутному фонді лише 70 тисяч євро, вони вирішили прибрати до рук державне підприємство з 230-річною історією. Чи не їхнє завдання виконував колишній начальник порту, набравши доларових і гривневих кредитів і методично підштовхуючи підприємство до банкрутства? Багатьом сьогодні зрозуміло, що на прикладі ХМТП хочуть відпрацювати схему «законного» захоплення державного порту: коли інвестор приходить на підприємство лише зі своїм стільцем та столом і, користуючись матеріальною базою, починає заробляти мільйони, відраховуючи при цьому державі копійки...

Спираючись на висновки КРУ, Мінтранс одразу зупинив дію цього договору і 23 серпня 2006 року змінив керівництво Херсонського порту. Матеріали ревізії зацікавили Генеральну прокуратуру України, яка звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави визнати цей договір недійсним. Позовні вимоги базуються на тому, що спірний договір укладений з численними порушеннями законодавства. Генеральна прокуратура вважає, що було порушено співвідношення майнових інтересів сторін договору, оскільки протягом двох років ХМТП отримуватиме меншу частину прибутку, вклавши у спільну діяльність все наявне майно та кошти.

Однак судді Господарського суду м. Києва мали на все це іншу точку зору, яка цілком збіглася з інтересами австрійської фірми. Відхиливши позов Генеральної прокуратури України, служителі Феміди проігнорували чимало фактів, які свідчили про спроби конкретних осіб довести державне підприємство до банкрутства. Потужні портальні крани та інша техніка, що передавалася за актами прийому-передачі у «спільну діяльність», була оцінена за «залишковою вартістю»: автонавантажувач — 1 копійка, бульдозер — 23 гривні... За таким же принципом оцінена решта засобів механізації. Реальна ж ціна цієї техніки перевищувала десятки тисяч доларів. Тому в порту рішення суддів розцінюють як ляпас трудовому колективу.

Якщо рішення Господарського суду не буде скасовано Апеляційним судом, до якого вже звернулися і Генеральна прокуратура, і Мінтранс, і трудовий колектив порту, то наступного дня робота підприємства буде паралізована. Адже відразу доведеться сплатити п’ять мільйонів гривень податкових зобов’язань, які не були враховані під час складання договору про спільну діяльність. Спеціалісти змоделювали цю ситуацію: через рік збитки порту становитимуть 11 мільйонів гривень! Чим закінчиться для портовиків та їхніх сімей подібна «спільна діяльність»? Попереднє керівництво порту вчинило злочин, уклавши цей договір. Із 1500 працюючих в порту залишаться 700. За бортом «спільної діяльності» опиняться і дитячий садок, і гуртожиток, і база відпочинку, дитячий оздоровчий табір, медсанчастина, їдальня. Про них у договорі — жодного слова.

Те, що роблять «інвестори» останні два роки, інакше, як цинізмом, не назвеш. За чинним законодавством договір про спільну діяльність має бути погоджений з трудовим колективом. Принаймні це зафіксовано в галузевій угоді та колективному договорі між адміністрацією та профспілковою організацією порту. Попередня адміністрація розв’язала цю проблему дуже просто: створила свою кишенькову профспілку. Людей до неї заганяли силоміць. Але, до честі портовиків, вступили в неї лише 28 осіб і то — під величезним пресингом. Згодом у цій профспілці залишилося тільки ... чотири особи! Але Мавр, як то кажуть, свою справу зробив: саме з цією четвіркою і був погоджений договір про спільну діяльність, у той час, як двотисячний загін первинної організації Профспілки робітників морського транспорту України навіть не знав про «закулісну» гру адміністрації порту. До того ж і сам договір зареєстрований був у Києві, адже місцева облдержадміністрація відмовилася ставити свій підпис під цим сумнівним документом. Як тільки договір був укладений, щезла й «жовта» профспілка з чотирьох осіб.

А далі почалися рейдерські атаки: спочатку — на судна портового флоту, які були передані в бербоут-чартер згаданій австрійській компанії; а потім — на вантажну техніку. На території порту з’явилися представники державної виконавчої служби й почали описувати майно... Злочинне угруповання здатне сьогодні надати правильну юридичну форму будь-якому договору. Те, що за цим документом стоять долі півтори тисячі чоловік, нікого не хвилює. Якби не оперативне втручання в цю ситуацію Служби безпеки України, діяльність порту була б блокована: на рейді простоювали десятки суден, на залізничних коліях — тисячі вагонів. Портовики й досі не розуміють: як могли дати «зелене світло» на цей «беспредел» пані А. Литвинова, яка очолює Господарський суд Херсонської області, та пан С. Ковтун, котрий очолює колегію суддів Господарського суду м. Києва?

Незважаючи на судову тяганину, яка триває вже другий рік, а також неодноразові спроби виконавчої служби накласти арешт на майно, порт успішно виконує плани переробки вантажів. Протягом 2007 року вдалося розрахуватися з усіма кредитами, взятими попередньою адміністрацією. В порту тричі підвищували заробітну плату. Сьогоднішні заробітки докерів — одні з найвищих у Херсоні. Вперше за останнє десятиліття порт переробив за рік 3,835 мільйона тонн вантажів. Із збиткового став прибутковим. Якщо позаторік одержаний прибуток становив 1,65 мільйона гривень, то в минулому році — 4,8 мільйона. Зароблені гроші колектив вкладає в оновлення основних фондів. У власний розвиток інвестовано 11,7 мільйона гривень. Своєчасно розраховується порт і з державою: за 2007 рік до бюджетів усіх рівнів перераховано майже 30 мільйонів гривень.

Херсонський порт має сьогодні чи не найкращу в галузі динаміку розвитку. Посідає третє місце за інтенсивністю валового приросту і восьме — за обсягами вантажопереробки. За зростанням доходів та прибутків він також у першій трійці.

Нещодавно затверджена генеральна схема розвитку порту, яка передбачає впровадження декількох інвестиційних проектів, пов’язаних з реконструкцією причалів на обох берегах Дніпра. Обговорюються перспективні для порту і всього міста плани будівництва терміналів на лівому березі, зокрема підведення сюди залізничної колії з Цюрупинська. До фінансування проектів готовий підключитися Європейський банк реконструкції та розвитку, а також вітчизняні інвестори. Готовий до взаємовигідного співробітництва й трудовий колектив порту.

Працівники порту не проти спільної діяльності, вони проти хитромудрих схем прихованої приватизації, проти нав’язування думки, що державне підприємство, начебто, нездатне працювати ефективно і прибутково. Вони ніколи не погодяться з тим, щоб за плечима трудового колективу вирішували його долю. Привести прибуткове державне підприємство до навмисного банкрутства — не дозволять! Наскільки мені відомо, сьогодні портовики блокують всі входи і виходи з підприємства. Обстановка загострюється: дійшло до того, що в порту почали створюватися загони народної самооборони. Досить найменшої «іскри» — і може пролитися кров...

Катерина САМОЙЛИК, народний депутат України.

Друкується в рахунок квоти Комітету з питань науки і освіти.