Після перерахунків 27 тисч пенсіонерів області отримали надбавки до 1 гривні. 46 тисяч — жодної копійки.

Серед пенсіонерів переполох. Майже всі мої знайомі старшого віку із нетерпінням чекали поштових повідомлень про нову перераховану пенсію. І ось нарешті листи почали приходити. Декому і справді вони принесли приємні звістки про кілька сотень підвищення. Для більшості ж ці листівки стали справжнім розчаруванням. Кожен був настроєний категорично: треба йти до Пенсійного фонду, щоб там іще раз порахували, бо десь неодмінно повинна бути помилка.«Помилки немає», — таке пояснення у Пенсійному фонді дають тисячам пенсіонерів. Все пораховано відповідно до чинного законодавства. От тільки закон, хоч би яким багатообіцяльним він не був, виявив свою милість далеко не до всіх людей літнього віку. На Хмельниччині 46 тисяч пенсіонерів не отримали після перерахунків жодної копійки надбавки. Ще 27 тисячам до пенсії додалося менше однієї гривні. І ще майже стільком нарахування збільшились від однієї до десяти гривень.

Не треба робити фінансові розрахунки на державному рівні, щоб зрозуміти, що відчули люди, коли їм додали по кілька копійок в буквальному розумінні слова. Так само не треба бути економістом-теоретиком, щоб зіставити цю надбавку із тим зростанням цін, яке тривало протягом останніх кількох місяців.

«Не треба дивитись на все надто песимістично, — просять у фонді, — адже сьогодні в області є майже тридцять тисяч пенсіонерів, котрим встановлена надбавка у більш як півтисячі гривень. До того ж закон починає відступати від пенсійної зрівнялівки, звертаючи дедалі більшу увагу на стаж роботи і заробітну плату».

Це так. І все-таки надто сумно виглядає диференціація від десяти до сотень гривень. Сьогодні 70 відсотків пенсіонерів області навіть не заробили прожиткового мінімуму у 470 гривень. Мимоволі замислишся: невже оці майже триста тисяч чоловік усі поголовно були лінивими, недбалими в роботі, байдикуватими? Невже весь край десятиліттями був у застої, нічого не виробляв, не мав ніяких трудових досягнень? Невже ціле покоління, на долю якого випали найважчі історичні випробування, так і не змогло заробити для себе копійку на старість?

Втім, копійки таки заробило.

Не можна не погодитись, що від майже стовідсоткової зрівнялівки у пенсійному забезпечені, котра панувала у перебудовні роки, ми все-таки почали відходити. Але робимо це такими крихітними кроками, що шлях до пенсійного благоденства вдасться здолати лише незначній частині нинішніх пенсіонерів. Як не парадоксально, але найбіднішими виявились ті, хто і трудився, і жив найважче. Ну ніколи заробітна плата повоєнного покоління не прирівняється до теперішніх статків. І ніколи теперішні визначені для нарахування пенсій коефіцієнти не поставлять його в один ряд із нинішніми успішними пенсіонерами. Ті, кому за сімдесят, давно це зрозуміли, і дуже часто серед них можна почути такий жарт: «От помремо всі, тоді й державі буде легше».

Та чи буде? Якою б красивою не була теорія пенсійної реформи, вона не запрацює, доки не працюватиме економіка, не буде створений ринок праці і гарантована система оплати. Ми якось не помітили, але встигло «підрости» до пенсії ціле покоління, котре десятиліттями цього було позбавлене. Які пенсії воно отримає вже завтра? Невже знову моя Хмельниччина виявиться «ледащою й не хазяйською»?

Але ж такі прогнози підтверджуються статистикою. Сьогодні 42 відсотки надходжень до обласного Пенсійного фонду становлять перерахування бюджетної сфери. Для цієї категорії майбутня пенсія гарантована. А от промисловість дає лише 10 відсотків надходжень, село — менше чотирьох. З приватним підприємництвом узагалі діється щось незрозуміле. Цей сектор об'єднує 70 відсотків платників до Пенсійного фонду, а відраховує лише 3,9 відсотка загальної суми надходжень. Платежі тих, хто працює на єдиному податку, становлять такі мізерні суми, що за місяць роботи вони можуть заробити лише п'ять днів стажу. Які пенсії отримають вони на старість?

Як не крути, пенсійне забезпечення має більше проблем, ніж гарантій. Впевнено почуває себе той, хто зумів убезпечити свої старечі доходи пільгами. Хто це зумів зробити? Запитайте в пенсіонерів, котрі отримали доплату менше гривні — вони розкажуть про пенсійну еліту все, що думають. Їм же самим, як завжди, треба з розумінням поставитись до проблем держави. Адже бюджет не може сьогодні дати кожному стільки, скільки він заслужив. Тим більше — скільки йому потрібно.