Заява фракції «Наша Україна — Народна самооборона» Стосовно заяв офіційних установ Російської Федерації

Останнім часом було оприлюднено заяви офіційних російських установ у зв’язку «з так званим антиросійськими виявами в Україні» та рішенням Конституційного Суду України про дублювання іноземних фільмів українською мовою. Різкий, брутальний тон цих заяв, неправдиві та безпідставні звинувачення, які в них висуваються, викликають справедливе обурення в Україні.

У чому ж звинувачують Україну?

На думку офіційної Москви, кожна пам’ятна акція в сучасній Україні, пов’язана з неупередженими оцінками подій нашої історії, вшануванням пам’яті загиблих у часи сталінського режиму, внаслідок штучних голодоморів і політичних репресій, у боротьбі за незалежність нашої держави, є виявом «антиросійських та русофобських настроїв». Фактично Україну звинувачують у прагненні відродити історичну правду, зміцнити почуття національної гідності, яке викорінювалося протягом десятиріч примусової русифікації, забезпечити невід’ємне та природне право використовувати рідну мову в усіх сферах життя суспільства.

Не може не викликати обурення намагання російської сторони давати тенденційну і неправдиву оцінку подіям, які мали місце на території України під час Другої світової війни, зокрема, діяльності Української Повстанської Армії, 65-річчя створення якої було відзначено вперше в Україні на державному рівні в жовтні минулого року згідно з указом Президента України. Особливо ганебним вважаємо той факт, що в офіційній заяві МЗС Росії містяться образливі висловлювання на адресу Героя України Р. Шухевича.

Щодо актів вандалізму стосовно пам’ятників радянським воїнам-визволителям, про які йдеться у заяві, то, як неодноразово наголошувалося, українська сторона займає послідовну позицію, засуджуючи будь-які подібні прояви. Водночас хотілося б нагадати МЗС РФ про непоодинокі факти варварського ставлення місцевих органів влади Росії до збереження пам’яток історії періоду Другої світової війни, зокрема, минулорічний демонтаж у підмосковному місті Апрєлєвка пам’ятника українському льотчикові, лейтенанту Василю Федоровичу Пойденку, який загинув, захищаючи Москву, та перенесення могили і зруйнування пам’ятника воїнам Великої Вітчизняної війни у підмосковних Хімках.

Дивують і спроби МЗС РФ поставити під сумнів правомірність ґрунтованого на Конституції України і світовій практиці рішення Конституційного Суду України щодо дублювання іноземних фільмів українською мовою. У цьому зв’язку привертає увагу не лише юридична безграмотність окремих положень цієї заяви, а й цинічність і лицемірність посилання на Європейську Хартію регіональних або міноритарних мов, яку Росія свідомо відмовляється ратифікувати і застосовувати.

На нашу думку, ця антиукраїнська заява є «ланкою одного ланцюга», частиною спланованої широкомасштабної операції з дискредитації України в Росії і світі, про що свідчить низка антиукраїнських акцій та заяв з боку російської сторони, що мали місце протягом останнього часу. Спадає на думку, що причиною загострення антиукраїнської риторики є наближення президентських виборів у Росії, оскільки зовнішніх ворогів починають шукати тоді, коли хочуть відвернути увагу від внутрішніх соціально-економічних проблем.

Посилення інформаційної війни проти України супроводжується спробами знищення єдиної в РФ Бібліотеки української літератури в Москві, після призначення на посаду її директора особи, яка навіть не знає української мови. Практично за потурання російської влади в Культурному центрі України в Москві російськими фашиствуючими молодиками було вчинено безпрецедентний акт вандалізму щодо експонатів виставки, присвяченої вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Також слід відверто і відкрито сказати про складну мовну ситуацію, в якій перебуває українська громада в РФ, особливо це стосується тих людей, які, зокрема, зробили вагомий внесок в освоєння нових економічних регіонів Сходу і Півночі Росії. У Російській Федерації дотепер немає жодної державної української газети, журналу або професійного українського театру і працює лише декілька шкіл, де українська мова вивчається як предмет.

Водночас в Україні діє розгалужена державна мережа загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання. Так, у 2007 році в Україні функціонувало 1305 навчальних закладів з навчанням російською мовою (482611 учнів), 1860 — з навчанням двома мовами (українська і російська). На сьогоднішній день у нашій країні працюють державні театри російської драми, є розгалужена бібліотечна система. Підготовка фахівців з російської мови та літератури здійснюється у 31 вищому навчальному закладі України.

Нехтуючи ці реалії, МЗС РФ цинічно твердить про протилежне. В Україні складається не враження, а впевненість, що саме офіційну Росію не влаштовує розбудова україно-російських відносин на засадах взаєморозуміння, взаємоповаги, подолання спадщини тоталітаризму та відмови від рецидивів імперського «старшого брата».