Житомирська дирекція УДППЗ «Укрпошта» — серед лідерів в Україні за кількістю об’єктів поштового зв’язку — їх тут 617, причому лише 68 з них діють у містах.

Велика розгалуженість сільських поштових відділень та пунктів вимушена: за територією область серед лідерів, за кількістю населених пунктів також, а от за населенням значно поступається багатьом регіонам. Це дуже позначається на економічних показниках діяльності дирекції. Все дуже просто. Що більше людей обслуговує те чи інше відділення, то більші має доходи. А якщо невеликі села розсіяні по великій території, особливо між лісами на Поліссі, про високі прибутки годі й мріяти. Це підтверджують і цифри: 238 відділень поштового зв’язку збиткові, на межі збитковості або з нульовою рентабельністю діє ще 113 відділень. Загальна рентабельність житомирської дирекції «Укрпошти» коливається останнім часом від 0,3 до 1 відсотка.

Звичайно, підвищити її дуже легко: закрити ті поштові відділення, які за жодних умов не можуть заробити навіть на зарплату своїм працівникам. Але поштовики розуміють, що цього робити не можна. Бо хто тоді принесе людям листа, газету чи пенсію. Та й узагалі, аграрні «реформи» призвели до того, що в низці населених пунктів, крім пошти, уже нічого не залишилося.

Заробітна плата поштовиків на 35 відсотків менша від середнього рівня по народному господарству області. Але це в еквіваленті повної зайнятості. Насправді ж у більшості сіл поштовики працюють неповний робочий день, тож реально одержують значно менше. Як результат — високий рівень плинності кадрів. Минулого року за власним бажанням звільнилося 580 чоловік — це майже 16 відсотків загальної кількості працівників. Особливо це відчули жителі Станишівки, Тетерівки, Іванівки — сіл, що прилягають до Житомира: тут протягом року об’єкти поштового зв’язку були недоукомплектовані, що позначалося на якості надання послуг. У 2007-му заробітну плату трохи підвищили, та водночас зросла кількість збиткових відділень зв’язку.

Є ще один чинник, який впливає на показники рентабельності. Лише за 2006 рік кількість пенсіонерів, які отримують пенсії у відділеннях зв’язку, скоротилася більш як на 26 тисяч чоловік — вони перейшли на обслуговування в банки. А це означає, що менше надходить коштів від Пенсійного фонду за надання цієї послуги.

На селекторній нараді поштовиків і представників регіональних органів влади обговорювалося те, як дотримуються вимоги законів України «Про поштовий зв’язок», «Про оренду державного та комунального майна», інших нормативних документів. Особливо вдячні поштовики міському голові Коростеня Володимиру Москаленку: у цьому місті встановили мінімально можливі розміри плати й за оренду приміщень під відділення поштового зв’язку, і за торгові патенти. Піклуються про поштовиків Андрушівська, Попільнянська райдержадміністрації та сільські ради цих районів — тут визначили орендну плату за приміщення в розмірі однієї гривні за рік. Низка органів місцевого самоврядування Чуднівського району надає приміщення для розміщення об’єктів поштового зв’язку взагалі безплатно. А от у Новограді-Волинському навпаки — міська рада прийняла рішення підвищити орендну ставку для розміщення міських відділень поштового зв’язку. Раніше вона становила одну гривню за квадратний метр, потім зробили три гривні, а в листопаді підняли до 5 відсотків від експертної оцінки об’єктів. Під час діалогу з керівниками міста виявилося, що то депутати «не слухаються» їх, бо бажають в такий спосіб поповнити міський бюджет. Голова Ялинівської сільської ради Червоноармійського району наполягає на такій орендній платі, що якби її встановили скрізь, усі відділення зв’язку в сільській місцевості стали б збитковими. А це, як зазначив начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури ОДА Василь Сухораба, призвело б тільки до скорочення поштової мережі.

Щоб мати хоч символічну рентабельність, поштовики змушені додатково реалізувати товари народного вжитку. Питома вага надходжень коштів від цього становить лише 10 відсотків. Тому зрозуміло, що до відділень поштового зв’язку не можна підходити з тою самою міркою, що й до об’єктів торгівлі. Однак у Житомирі за патенти на право торгівлі доводиться сплачувати по 320 гривень за місяць за кожне відділення зв’язку. А це, як констатував Василь Сухораба, максимальна плата, яка встановлена в Києві. Є проблеми з цим і в селах. А сільський голова Топорища. що у Володарсько-Волинському районі, тривалий час узагалі не видавав дозволу на надання традиційних послуг і торгівлю супутніми товарами.

З утриманням поштових скриньок у багатоквартирних будинках справи просто кепські. Більшість із них сьогодні в такому стані, що про схоронність кореспонденції, збереження таємниці листування годі й казати. А це порушення прав людей, що, звичайно ж, викликає справедливі претензії, чимало мешканців тому й не передплачує нічого, бо газети до них не доходять. Протягом останніх років на утримання абонгосподарства місцеві бюджети області не виділили жодної копійки. Хоч варто ще раз нагадати: це власність органів місцевого самоврядування, вони й відповідають за її належний стан. Відповідно до статті 23 Закону України «Про поштовий зв’язок», придбання, установка та утримання в належному стані абонентських шаф здійснюється власниками житлових будинків. Але поштовики змушені робити це за власні кошти: за рік відремонтували 800 абоншаф, частину взагалі замінили. Хоч, як зазначив директор житомирської дирекції «Укрпошти» Олександр Нечипорук, лише близько 30 відсотків інформації, яка розповсюджується через абонентські шафи, є поштовою, решта — інших структур, як державних, комунальних, так і бізнесових, особливо рекламних.

І вже зовсім важко зрозуміти те, що останнім часом в обласному центрі здано кілька будинків, де у під’їздах узагалі не встановлено абонентських скриньок. Є й такі, що експлуатуються вже по десять років, а листоношам досі нікуди вкладати газети й листи. Тому люди змушені щоразу ходити до поштових відділень, працівникам яких доводиться зберігати адресовані їм друковані видання та письмову кореспонденцію.

На знімку: в операційному залі відділення зв’язку №14 у Житомирі.

Фото автора.