Ще 2004 року «Голос України» писав про те, як дещо своєрідно експериментують на полях Чернігівського державного інституту економіки і управління. Так, на Придесенні оптимальні терміни посіву озимого жита становлять 5—25 вересня. Вуз для впровадження інтенсивної технології вирощування озимого жита перерахував 10 жовтня 2003 року кошти за міндобрива і отримав їх 15 жовтня. У наступні дні за документацією вони ніби були внесені у грунт. Що з того «виросло»? Скарги...

Їх і досі пишуть у різні інстанції. Останню — редакції «Голосу України» у грудні. Щиро кажучи, я вже збирався відмовлятися її розслідувати, бо там багато чого було старого, а у реальність наданих нових документів не дуже вірилось. Розпорядження Чернігівської райдержадміністрації №366 від 31 липня 2006 року справді досить неординарне і навіть, можна сказати, сенсаційне:

«Розглянувши клопотання приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» про надання в довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 35,0 га ріллі, з них 30,0 за рахунок земель Чернігівського державного інституту економіки і управління та 5,0 га за рахунок земель запасу на території Новобілоуської сільської ради, керуючись статтями 17, 93, 124, 125, 126 та п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України:

1. Вилучити із землекористування Чернігівського державного інституту економіки та управління земельну ділянку площею 30,0 га ріллі.

2. Надати в довгострокову оренду строком на 49 років приватному багатопрофільному підприємству «Вимал» земельні ділянки загальною площею 35,0 га ріллі, з них 30,0 за рахунок земель Чернігівського державного інституту економіки і управління та 5,0 га за рахунок земель запасу на території Новобілоуської сільської ради.

3. Встановити орендну плату за користування земельними ділянками в сумі 1203,74 гривні на рік».

Ректор навчального закладу 5 липня 2006 року підписав «висновок», в якому, «враховуючи повноту наданих матеріалів, Чернігівський державний інститут економіки і управління погоджує надання земельних ділянок за умови використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотриманням вимог природоохоронного законодавства». Його начебто можна зрозуміти: вирощувати бур’яни — погана слава для вузу, який має свій аграрний факультет.

Отже, 35 гектарів землі одразу за промисловою околицею Чернігова передано в оренду за 1203,74 гривні на рік? Тобто по 34,4 гривні за гектар? Таке може бути сьогодні?

...З депутатом обласної ради Віктором Лазарем, який є одним з керівників «Вималу», мені важко було зустрічатися. Одна справа брати інтерв’ю про добрі діла, а інша — про неафішовані. До того ж у людини, яка за останні роки стала досить активним публічним діячем. Мої підозри, що опоненти ректора вузу підсунули мені якусь фальшивку, як з’ясувалося, не справдилися. Розпорядження таке справді є! Віктор Леонідович під час зустрічі зі мною... підтвердив факт отримання «Вималом» цієї землі під Черніговом. А ще найбільше вразило те, що він згодився показати її.

І ось ми на полі. Віктор Леонідович продемонстрував невиорану ділянку. На ній рясно височіли сухі стебла бур’янів. Деякі — на зріст людини. Ще перед цією зустріччю сільський голова Нового Білоуса Михайло Кондренко з сумом казав мені про занедбані, зарощені бур’янами землі навчально-виробничої дільниці «Деснянка» Чернігівського державного інституту економіки і управління.

— Оце таке поле ми отримали в оренду, — повідомив В. Лазар. — Я не знаю, скільки років його не обробляли!

З другого боку він показав доглянуте, гарно виоране поле.

— Ми стільки грошей вже вклали, щоб ця земля дала перший врожай! — сказав він. Торік тут були посіяні зернові.

Незручно було депутата запитувати про плату за оренду. Адже вона не те, що смішна, а дуже смішна у тих реаліях купівлі та продажу землі, наприклад, під Києвом, у Козелецькому районі, що межує з Київською областю. Але він відіслав мене з цього питання до компетентних служб.

— Ми вносимо орендну плату згідно з чинним законодавством, — запевнив депутат. «Нічого собі «законодавство», — подумалось недовірливо. Отож невдовзі я завітав до управління земельних ресурсів у Чернігівському районі.

Виконуючий обов’язки начальника цієї держустанови Ігор Суботський мене, як кажуть, «приземлив»:

— «Вимал» отримав в оренду землі запасу. А нормативно-грошову оцінку її не проведено.

— Хто у цьому винен?

— Держава на це не виділила коштів. Бо оцінка коштує дорого.

— То, виходить, гектар землі за 35 гривень — це не кримінал?

— Ні.

— Чому?

— Бо є відповідне розпорядження райдержадміністрації «Про встановлення ставок орендної плати».

— ???

Ігор Васильович дав подивитися його, а до вищесказаного додав-«заспокоїв»:

— Та ви думаєте, що це таке тільки у нашому Чернігівському районі? Ні. Це по всій Україні!

І. Суботський повідомив, що ще донедавна багатьох сільгоспвиробників у районі просили, щоб вони за копійки взяли в оренду ріллю, яка заростає бур’янами. Навіть нині з 6458 гектарів земель резерву перебуває в оренді 5142 гектари, із 37720 гектарів земель запасу обробляється тільки 194447. Лише нині почалося полювання за додатковими наділами — з’явилися три потужні інвестори. Можливо, з їхнім приходом ситуація із площами, які заростають бур’янами, відійде у минуле.

...Я нічого не маю до В. Лазаря. Він — бізнесмен. І до того ж непоганий. Бо дає роботу сотням людей. Платить податки. Поряд з 35-гектарною площею будує новітній крохмальний завод. Це добре, що недавно занедбані поля все-таки родять не бур’янами, а житом. Я не маю до нього жодних запитань. Все-таки так краще, ніж ніщо! Однак... є запитання до держави. Чому земля і досі «розподіляється» за такі гроші, які першокласник може нащедрувати за один вечір?

Чернігівська область.

Фото автора.

На знімку: Віктор Лазар демонструє: таке поле він отримав в оренду.