Вже в понеділок світ наразився на чергову біржову кризу, спричинену побоюванням падіння економічного розвитку на американському континенті. Криза сягнула глобального масштабу, оскільки зачепила Європу, Азію, Близький Схід і Росію, де різко впали в ціні так звані блакитні фішки, включно з акціями ВАТ «Газпром». Чого чекати від такої нищівної корекції Україні — запитання нериторичне. Кризи не станеться, але обійдеться вона недешево.

Чимало експертів порівнюють глибину падіння індексів цінних паперів найбільш потужних виробників з рекордним падінням котирувань восени 2001 року. І дарма. Тоді кризу спричинили терористичні акти, а зараз — цілком очевидне побоювання рецесії на американському континенті. Паперове цунамі покотилося, щойно стало зрозуміло, що план президента США стимулювати національну економіку за допомогою 150 мільярдів доларів і гіпотетичне зниження облікових банківських ставок не врятують тисячі потужних компаній від дефолтів. Наслідки іпотечної кризи в США виявилися значно плачевніші для багатьох інвесторів, яких тепер цікавлять не акції, а живі гроші. Падіння продовжилося і у вівторок. За чотири дні (з 16 по 21 січня) на тлі негативної світової кон’юнктури російський фондовий індекс РТС впав на 14,3 відсотка, папери ВАТ «Газпром», приміром, миттю загубили 65 рублів номінальної вартості однієї акції. При цьому український фондовий ринок на поганих новинах з міжнародних фондових ринків у понеділок знизився на 2,45 відсотка, або на 29,05 пункта. Постраждали, як і скрізь, блакитні фішки — акції металургійних комбінатів, машинобудівних, енергетичних компаній, банків.

Більшість експертів вважає, що Україна навряд чи ухилиться від наслідків світової кризи, а глибина нашої власної корекції на фондовому ринку залежатиме від того, як успішно уряд США протистоятиме загрозі економічної рецесії. Важко не погодитися. Як і з тим, що січнева криза переконує в тому, що це лише початок затяжної стагнації економічного розвитку на американському континенті. І не варто забувати, що ми живемо в період глобалізації, сповільнення промислового розвитку в Сполучених Штатах відгукується з певним часовим лагом скрізь. Так, світові ціни на нафту за підсумками торгів 21 січня на провідних біржах одразу впали на 2 долари. Та саме цінова кон’юнктура приваблює інвесторів вкладати гроші у видобуток і переробку вуглеводнів, які є неабиякою складовою світової економіки. Можна навести і більш предметний приклад: світова криза ліквідності вже й без того спонукала українські банки взяти курс на згортання активних операцій — у тім числі довготривалого кредитування суб’єктів господарювання і населення. А це, природно, суперечить планам уряду з утримання стабільних темпів економічного зростання.