Ой, які в нас є великі українські державники, хоч і сидять у скромному кріслі державного підприємства
«Придніпровська залізниця».Вони так стараються, так намагаються вписати себе в історію державного сьогодення, що аж очерети в придніпровських плавнях буревієм шумлять. Не інакше як пробують обновити деякі застарілі вже висоти та чесноти в Книзі рекордів Гіннесса. Ну й стараються, що аж чуби мокріють. І не тільки. Після натхненних конкурсів ідей, прискіпливих кабінетних перешіптувань, відкритих науково-технічних торжищ у пасажирських депо, нарешті, вдалося побачити щось таке, що замерехтіло в кінці обнадійливого залізничного тунелю. На радісну пропозицію начальника Придніпровської залізниці пана Ігоря Гладких пристали всі: створити сучасний суперунікальний вагон, який катав би по Україні... одного пасажира. Щоб і кондиційний комфорт був у спецкупе, і простір для фізрозваг у спецсалоні, і спецунітаз із душовою, і євромеблі в похідній розважальні з телевізором та телефонами, і ще дещо конкретне... Словом, такий собі варіант цар-вагона, на зразок цар-гармати з цар-дзвоном.
Напевно, гучні оплески ентузіастів творчого шоу з державницьким підняттям рук перервав сам Ігор Веніамінович:
— Справа дуже відповідальна, й прошу доручити випробування персонального цар-вагона на всеукраїнському турне мені, генерал-начальнику, персонально...
І рекордний заїзд набрав швидкості до карпатських красот за маршрутом Дніпропетровськ—Львів—Дніпропетровськ, коли 30 червня 2007 року в спеціальному вагоні №70008 у складі поїзда №41 з начальницькими почестями і щедротами пан Ігор Веніамінович в гордовитій самотності помандрували на
«державному майні в особистих інтересах». Так зафіксовано в адміністративному протоколі, складеному слідчим Кіровського райвідділу міліції м. Дніпропетровська. Слідчий чомусь не йняв віри, що такий скромний і поважний державний службовець в генеральському залізничному мундирі з лампасами мав на меті розсмішити чи засмутити самого дивакуватого Гіннесса.Щоправда, вийшло не до сміху, коли в Кіровському райсуді Дніпропетровська слухалася адміністративна справа №3-5654/2007 про притягнення до адміністративної відповідальності цього пана правопорушника. Звучить дзвінкоголосою справедливістю, чи не правда!?
Але ж яким реготом відгукнулося судове слухання, коли його таки було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 184-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення!? І начальник ДП
«Придніпровська залізниця» Ігор Гладких за скоєне зобов’язаний був сплатити до державної казни штраф у розмірі 51(!?) гривня. Так записано в постанові суддею Л. Васиною та ще й із грізним застереженням: постанова оскарженню не підлягає. Яке оскарження, коли хоч верть-круть, хоч круть-верть, а таки ж покарано порушника! Такі ось дивовижні регіональні старти на місцях у системі державної адміністрації залізничного транспорту Мінтрансу та зв’язку України.Ми попросили фахівців залізничного транспорту підрахувати, в яку копійчину обійшовся б цей пасажирський вагон у звичайному варіанті, якби він використовувався як купейний, рухався за зазначеним маршрутом і перевозив максимальну кількість пасажирів —36. Вартість квитка в купе від Дніпропетровська до Львова влітку становила 95 грн. 78 коп. Перемноживши, матимемо на калькуляторі чималеньку суму за проїзд туди й назад — всього лишень 6896 грн. 16 коп. Нам не вдалося дізнатися, скільки разів, куди, з якою метою ще курсував цей номерний державний цар-вагон із українськими державниками з ДП
«Придніпровська залізниця». Хоча державні служби мали б знати й контролювати таке нефігуральне чванство чиновництва.Та поки начальство розкішно роз’їжджає на державному майні в особистих інтересах, у деяких підрозділах відомства
«чорти замовляють музику». Місяць тому, як повідомили нам дніпропетровські правоохоронці, спіймано на гарячому й затримано злочинну групу службовців та матеріально-відповідальних осіб вагоноремонтного депо державного підприємства «Придніпровська залізниця» у м. Кривому Розі. Тут «світяться» начальник і заступник начальника депо з ремонту, старший майстер, комірниця, два приватні підприємці. Цей бізнесовий «симбіоз» залізничної братви з лютого 2006 року діяв за своєю цар-схемою, коли нібито під планові ремонти вагонів списувалося цінне обладнання у великих кількостях, приховувалося, а потім реалізовувалося в сусідній області братам-залізничникам. За цілком конкретне «бабло»...З’ясувалося, що вартість викраденого вагонного обладнання сягає близько 2 млн. грн. Під час проведення особистого огляду статків учасників групи вилучено 5 200 грн., 5 250 доларів США, а також належний їм автотранспорт:
«Опель-Вектра» і «Хонда-Джаз» 2005 року випуску, «Хюндай-Соната» 2007 року випуску та приватний «КамАЗ». А могли б мати й свій службовий цар-вагончик для всіляких індивідуальних потреб. Живемо ж ми гей-гей! І вправно орудуємо в досконалій, на жаль, системі розкрадання під байдужими колесами безвідповідальних цар-вагонів. Сюди б зусилля керівної раті Придніпровської залізниці, особисто Ігоря Гладких, хоч тут ще й не «пахне» віртуальними рекордами Гіннесса.А, можливо, в цьому адміністративно-кримінальному
«компоненті» допоможе дніпропетровським панам-залізничникам новий міністр Мінтрансу?Дніпропетровськ.
