Розширити зону доступності
Дуже часто люди на інвалідному візку обмежені простором квартири. Сходи, незручні перила, відсутність доріжок, транспорт із високими східцями — все це робить пересування людей з обмеженими можливостями не просто важким, а неможливим. Хмельниччина посідає друге місце в країні за кількістю інвалідів на десять тисяч населення.
В області проживає 94 тисячі інвалідів, тож влада вже не раз ставила перед собою завдання зробити шляхи пересування для них вільнішими і доступнішими. Але, перефразовуючи відомий вислів, інвалідний візок, у більшості випадків, і нині там. Після кількох президентських указів, прийняття спеціальної обласної програми, інших документів та розпоряджень, покликаних вжити першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності для інвалідів, їх так і не вдалось створити. Якщо в обласному центрі пандуси та спеціальні під’їзди зустрічаються частіше, у більшості районів гострота цієї проблеми не знята.
Тож облдержадміністрація взялася вирішити її раз і назавжди. А для початку заслухали представників органів соціального захисту та районної влади. Картина вималювалася не дуже привабливою. Навіть серед установ соціального захисту, куди найчастіше звертаються інваліди, понад десять відсотків не могли похвалитися тим, що вхід до них облаштований відповідними пандусами. Серед закладів охорони здоров’я лише трохи більше половини мають такі пристрої. І лише четверта частина установ органів місцевого самоврядування і влади подбала про те, щоб інваліди змогли безперешкодно зайти до них.
— Розумію, що для розв’язання проблеми потрібні певні кошти, — зауважив голова ОДА Іван Гавчук. — Але не такі це вже й великі гроші. Дуже часто потрібна просто увага чиновників, їх бажання працювати. Чомусь у Чемеровецькому районі змогли облаштувати тільки вісімнадцять пандусів, а в сусідньому — дві з половиною сотні. Така разюча різниця свідчить насамперед про ставлення чиновників до своїх обов’язків, а не про існуючі матеріальні можливості.
Ще три роки тому сесія обласної ради прийняла спеціальну програму, відповідно до якої більшість цих проблем могли бути знятими. Вона передбачала створення відповідної вуличної, пішохідної та вело-візкової мережі для хворих людей. Йшлося про те, що будівництво і реконструкція приміщень обов’язково повинні передбачати спорудження спеціального облаштування для інвалідів. Говорили і про забезпечення сурдоперекладом або біжучою стрічкою новин місцевого телебачення. Все це потребувало 240 тисяч гривень, проте такої суми коштів так і не знайшлося. Торік на засоби реабілітації для інвалідів вдалося виділити із бюджету лише 50 тисяч гривень та ще 20 тисяч на створення умов доступу до будинків та установ.
На жаль, обласному управлінню праці та соціального захисту так і не вдалося отримати своє торішнє замовлення на мобільні підйомні платформи для транспорту, переміщення вздовж пасажирських платформ на вокзалах, підйомників для міського транспорту. Отож пересування в громадському транспорті, поїздах, автобусах міжміського сполучення для
«візочників» залишається поки що справою малодоступною. Зокрема, на Хмельниччині тільки на вокзалах Нетішина, Красилова та Віньковець створені необхідні умови для пересування інвалідів. Запроектоване таке нововведення і під час реконструкції залізничного вокзалу у Славуті. У решті райцентрів ці місця залишаються також незручними і малодоступними для інвалідів. Наразі обласна влада має намір кардинально змінити ситуацію. Роботу цілого ряду РДА зі створення відповідних умов для пересування і доступу до установ інвалідам вже визнано недостатньою. Скажімо, у Деражнянському районі, де живе одинадцять тисяч пенсіонерів, серед яких майже три тисяч інвалідів, з-понад трьох десятків установ органів місцевого самоврядування лише до одного спромоглися облаштувати пандус. Так саме по одному діє і в 45 закладах охорони здоров’я і 40 — освіти. Тож про яку інтеграцію в суспільстві може вести мову людина з обмеженими можливостями, коли вона навіть не може достукатися до вхідних дверей в установу в буквальному розумінні слова?«
Якщо ситуація не зміниться вже найближчим часом, відповідальність за таку роботу нестимуть голови районних адміністрацій, — запевняє голова ОДА. — Там, де не вистачає бюджетних коштів, до справи потрібно залучити благодійників і підприємців. Переконаний, вони підтримають таке починання. А влада повинна взяти на себе роль координатора».Ірина КОЗАК.
Хмельницький.
Збільшився на 20 відсотків
У перший робочий тиждень нового року сесія Сумської обласної ради затвердила обласний бюджет на 2008 рік, що збільшився проти минулорічного більш як на 20 відсотків і перевищив мільярд гривень.
Основні пріоритети, які враховували під час формування його видаткової частини, — соціальне спрямування. Для прикладу: фінансування системи охорони здоров’я в області завдяки цьому зросте майже наполовину і вперше за роки незалежності досягне 50 відсотків від потреби. Відповідно значно збільшиться фінансування інших соціальних галузей, зокрема, культури, науки, освіти, соцзахисту тощо.
Владислав ЖМУРКОВ.
Суми.
