За відбиту селезінку — арешт на три місяці...

Військовий суд Житомирського гарнізону наприкінці минулого року, на третьому виїзному засіданні у Вінниці, завершив розгляд кримінальної справи про побиття солдата військової частини А0707, підпорядкованої Генштабу Збройних сил України. Частина дислокується в Гайсині, що на Вінниччині. «Голос України» вже повідомляв читачам про цей інцидент. Увечері в казармі після удару в живіт солдату пошкодили селезінку. Щоб урятувати життя потерпілому, лікарі військово-медичного центру Повітряних сил у Вінниці змушені були видалити її. Скаліченого солдата відправили додому. Про «дідівщину» цього разу не йдеться. Все було навпаки — «старослужащого» побив молодий солдат.

Стосовно кривдника суд виніс специфічну міру покарання — арешт на три місяці на гауптвахті. Однак відповідач уже відбув цей термін у слідчому ізоляторі, де його утримували під час слідства. Після оголошення вироку відповідача відпустили з-під варти. Нині він перебуває у службі військового правопорядку. Тимчасово, до визначення нового місця служби. Правопорушників у свою частину не повертають, пояснили у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону.

Чому прокурор Вінницького гарнізону на останньому судовому засіданні перекваліфікував дії обвинуваченого з суворішої статті Кримінального кодексу на м’якшу?

Головну роль тут відіграло зізнання обвинуваченого, пояснив заступник військового прокурора Вінницького гарнізону підполковник юстиції Іван Клим’юк. Під час слідства, як і на двох судових засіданнях, він стверджував, що ні на кого не піднімав руку. Так само відмовлявся від будь-яких показань. Хоча слідство довело, що саме він, відповідач, завдав удар потерпілому, після чого той опинився на лікарняному ліжку. Військовий прокурор на суді кваліфікував такі дії обвинуваченого, як порушення статутних вимог, що вилилося в нанесення побоїв та спричинення тяжких наслідків. Дана стаття КК України (406, ч. 3) передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, уточнили у військовій прокуратурі. Однак на останньому засіданні, уже перед тим, як суд мав перейти до дебатів, відповідач заговорив. Він зізнався в тому, що вдарив у живіт потерпілого. Пояснив, що робив це з метою захисту. Бо нібито до нього самого мали застосувати силу. Одне слово, вдарив, захищаючись, уточнив відповідач свою позицію.

Потерпілий солдат, який прослужив на півроку довше від того, хто підняв на нього руку, не наполягав на суворішому покаранні. Він і на зріст нижчий, і фізично слабший від свого кривдника. Тим часом не приховував, що зауваження молодому воїну робив не лише на словах. Під час вечірньої прогулянки, пояснював на суді потерпілий, солдат-новобранець відмовлявся співати стройову пісню. «У казармі я підійшов до нього, щоб з’ясувати причину, чому він не виконав команду», — пояснював на суді потерпілий. Саме йому в той вечір доручили провести вечірню прогулянку. Перед службою в армії хлопець півроку навчався у військовому училищі. Покинув навчання тому, що провалив першу сесію. Після чого пішов служити строкову. «Я поклав йому руку на плече, взяв за лацкан форми, а він у цей час ударив мене», — так казав на суді потерпілий. Тим самим визнав, що спровокував зворотну реакцію дужчого фізично новобранця, зазначається в рішенні суду.

Коли прокурор звернувся до судді з проханням змінити міру покарання, потерпілий не заперечував проти цього. Відповідача звинуватили за статтею 124 КК України (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що виникли у випадку перевищення меж необхідної оборони). Ця стаття передбачає покарання у вигляді арешту до шести місяців. На такий термін прокурор вимагав покарати порушника. Але суд змінив строк арешту до трьох місяців і 22 днів — стільки часу звинувачений перебував у слідчому ізоляторі під час слідства. Тому після оголошення рішення суду його звільнили з-під варти.

Потерпілий, який родом із Кіровоградської області (його кривдник — з Вінниччини), приїжджав на судові засідання разом із батьком. Той пояснив, що жодної гривні страховки за каліцтво сина в армії сім’я поки що не отримала. На лікування витратили чималі гроші. Син дотепер змушений відвідувати лікарів. На роботу йому також улаштуватися буде непросто. Батько не знає, чи взагалі встановлять синові групу інвалідності, щоб той отримував пенсію. У військовій прокуратурі пояснили, що потерпілому видали на руки всі документи, які підтверджують факт отримання ним травми під час проходження служби. Усі військовослужбовці строкової служби застраховані Міністерством оборони, уточнили у прокуратурі, тому колишній солдат обов’язково отримає страхові виплати. А стосовно групи інвалідності питання вирішує лікарська комісія в цивільній установі при лікарні за місцем проживання. Документи, видані в армії, для такої комісії мають силу закону.

Точка зору фахівця

Володимир Мельник, підполковник юстиції, старший помічник військового прокурора Вінницького гарнізону:

— На мою думку, суд виніс надто м’яке покарання. Хай би що там казали, а дії відповідача кваліфікуються як умисні, вони призвели до каліцтва. Вийти з цієї ситуації він міг без бійки, наприклад, повідомити командиру про нестатутні відносини у ставленні до нього. Утім, не зробив цього. З його вини молода людина залишилася калікою на все життя.

Вінницька область.

Інформація до роздумів

10—12 випадків нестатутних відносин між солдатами строкової служби розглядала ще донедавна військова прокуратура Вінницького гарнізону протягом року. Найчастіше їх фіксували у віддалених військових гарнізонах. Так було до 2004 року. Відтоді кількість аналогічних справ скоротилася втричі. Військові пояснюють це діяльністю нової служби військового правопорядку, а також активізацією роботи військової прокуратури. Незважаючи на це, трагічні випадки продовжують траплятися в армії. Наприкінці 2007 року в одній із частин на Харківщині на смерть забили молодого солдата.