Перед реконструкцією на Центральному ринку Чернігова приватний підприємець Надія Тищенко отримала на руки 1 квітня 2007 р. договір, за яким ТОВ «Коопринок» надає їй «торгове місце № 214 згідно з нумерацією та план-схемою розміщення торговельних місць».

Жінка уже не перший рік продає хутряні вироби, які шиє її чоловік. На момент підписання документа їх повністю задовольняли умови договору. Але у вересні змінилося керівництво ринку. У результаті подальшої реконструкції додалася кількість торгових місць. Саме нові місця й стали причиною конфлікту.

— За план-схемою місце 214 мало бути розташоване там, де нині є № 231, — каже Н. Тищенко. — Але останній торговий павільйончик запропонували іншому підприємцю.

— Але ж вас не позбавили договірного місця!

— Те, що нам запропонували, розташоване на задвірках ринку. Якби ми торгували одягом, то це нас би влаштовувало. Але хутряними шапками торгують концентровано, близько одне від одного. Тобто покупець, який прийшов вибирати собі головний убір, оглядає подібні вироби у торговельному ряду, що поряд. До нашої торгової точки, яка розташована у глибині ринку, він і не підійде!

Надія Олексіївна «забарикадувала» місце № 231. Тут вона щодня веде торгівлю. Свої протести підприємець надіслала у різні інстанції, у тому числі й до «Голосу України».

Виконуючий обов’язки директора ТОВ «Коопринок» Юрій Богаченко вважає її протести необґрунтованими:

— Будь-який юрист вам одразу скаже, що жодних підстав вимагати іншого місця взагалі не може бути, бо ми його надаємо згідно з договором.

Однак керівник показав мені лише нинішню план-схему розміщення місць. Про стару, склалося враження, він ніби нічого й не знає. Можливо, її справді не було?

Підходжу до орендарів торгових місць. Господарка 106-го Надія Іванівна Пуш на моє запитання, чи бачила вона «квітневу» план-схему зі своїм номером та прізвищем, відповіла:

— Звичайно. І їхнє (Тищенків. — Авт.) теж значилося на місці, де вони нині стоять.

Про наявність у квітні 2007 р. плану-схеми розміщення торгових місць із зазначеними номерами та прізвищами розповіли й інші підприємці-продавці (№№ 137, 31,4).

Де вона поділась? Кому вигідно, щоб її не було? На ці запитання важко відповісти. Таке враження, що Н. Тищенко з кимось «по-доброму» не зговорилась. А у сфері ринку крутяться великі гроші. Власник торгового місця М. розповів:

— Я заплатив за цей металевий «бутік» у касу ринку 15 150 гривень. Отримав квитанцію. Хоча цей «дах» над головою й на 1000 доларів не потягне. Щомісяця плачу за оренду його 200 гривень, щодня — 5 гривень містового. А нам навіть до робочого місця електрику не підвели. А тепер ось з 1 січня оренда вже буде 250 гривень...

Цікаво, що фактично підприємці профінансували втридорога за власні гроші реконструкцію ринку. Власники його на цьому вочевидь заробили чималі кошти. Та, схоже, бізнес є бізнес. Подейкують, що в «комерційному» ряду ставка за місце зросла до 25 000 гривень. Можливо, тому й не вирішується питання Н. Тищенко, яка не може «потягнути» таку суму.

Але яким українським законом передбачені такі плати? Як вони взаємодіють з податковими нормативними актами?

Чернігів.

На знімку: «барикада» Надії Тищенко біля торгового місця 231.

Фото автора.