Ну от, передноворічні й передріздвяні клопоти, пов’язані з походами по магазинах, канули в Лету. Розсіявся січневий хмільний туман. Але народ, вийшовши з-за святкових столів, пішов стояти в інші черги — у відділеннях Ощадбанку. Те, що хоч якісь крихти повертають, для багатомільйонної армії обкрадених вкладників начебто і добре. Але невже не можна було цей процес зробити цивілізованішим? Не повертати й без того скривджених урядами всіх мастей людей у радянські часи в гіршому прояві цього слова: зі списками, перекличками о 5-й ранку, бійками між розлюченими вкладниками й банківськими працівниками, смертю в Запорізькій області пенсіонера, який стояв у черзі, але так і не отримав заповітної тисячі гривень тощо. Адже можна було б, приміром, у січні запрошувати для отримання тих, хто переступив 80-річний рубіж, у лютому — тих, кому за 70, і так далі, а не розповідати одразу всім обкраденим громадянам, які довгі роки чекали цього часу і прийшли по свої кревні, що краще б їм не юрмитися, тому що грошей у бюджеті вистачить і турбуватися не варто. Але, напевно, що більший ажіотаж, то більше популізму. Юлія Володимирівна, котру часто називають єдиним у вітчизняному політикумі чоловіком, — молодець. Вона, схоже, на всіх парах мчить до президентського крісла, діє відповідно, і багато обманутих вкладників уже нині її в цьому підтримують. Тому що, по-перше, хоч на нинішню тисячу гривень і не купити стільки товарів, як на тисячу радянських карбованців, але щось повертають — уже спасибі. По-друге, у більш як половини вкладників на книжці лежить менше тисячі гривень, отже, вони всю належну їм суму за першим заходом і одержать. А це — мільйони голосів виборців. Але навіть якщо уряд Тимошенко з якихось причин не зможе розрахуватися сповна: припустимо, грошей у бюджеті не вистачить або (фантастичне) Кабінет Міністрів відправлять у відставку, Юлія Володимирівна все одно з німбом. Головне — вона хотіла, а вороги не дали здійснити їй ці світлі задуми.

Тепер що стосується впливу виплат на економіку. Хочеться вірити в красиві фрази Ю. Тимошенко, що на інфляційних процесах погашення ніяк не позначиться, мовляв, її фахівці все прорахували. Але давайте міркувати логічно. На виплати держбюджетом передбачено 6 мільярдів гривень, ще 12 мільярдів розраховують одержати від приватизації. Отже, все це приведе до істотного збільшення грошової маси в населення. Ці кошти не забезпечені сповна вітчизняними товарами, і в їхніх виробників із зростанням попиту з’явиться додаткова можливість підвищувати ціни на свою продукцію. Звідси висновок: приборкання інфляції на практиці чекати не доводиться, хоча й задекларовано, що вона буде знижена до 9,6 відсотка. Але це більше схоже на гарний макроекономічний показник. Насправді уряд тепер навіть зацікавлений у високій інфляції. Адже коли ціни ростуть, то й бюджет краще поповнюється, а отже, легше здійснювати всі соціальні виплати. А їх, треба сказати, громаддя. Та й саме очікування подальшого знецінювання грошей ту ж інфляцію і стимулює — такі особливості ринку. Народ через страх подорожчання, не зупиняючись, продовжує все скуповувати.

Після свят я, як і, треба думати, більшість громадян, вчиталася-таки в оприлюднений на початку нинішнього місяця держбюджет. Отож помітила там багато цікавого, а часом і корисного для бюджету сімейного. Читаю: зросли акцизи на спирт. Роблю висновок: варто піти до супермаркету, поповнити запаси алкоголю — горілка і коньяк незабаром подорожчають. Хоча, якщо так міркувати, доведеться ходити й скуповувати мало не все підряд. У багатьох регіонах хліб після свят піднявся в ціні на 10 — 20 копійок. Подешевшає він навряд — тепер його печуть із дорожчого зерна врожаю-2007. До речі, виробництво зернових культур, стверджує Держкомстат, впало на 14,5 відсотка порівняно з минулим роком.

Продукція, вироблена підприємствами АПК, може зрости в ціні і з іншої причини. З одного боку, аграріям у бюджеті пільги із сплати ПДВ начебто продовжили. У високих кабінетах красиво так розповідали, що пролонгували їх принаймні на рік. Й одразу вималювався проект закону, який пропонує замінити пільгу з ПДВ компенсацією. Якщо в бюджеті ця пільга тільки для виробників молока за перші 9 місяців минулого року в грошовому вираженні перевищила 1,1 мільярда гривень, то законопроектом передбачається на компенсацію за всіма аграрними напрямами пустити лише 1,4 мільярда гривень. Коли документ набуде чинності, гроші ділитимуть не так, як раніше, — кожній свашці по ковбасці. За їхній розподіл, мабуть, візьметься Мінагрополітики. Знаючи, що у високих державних мужів до м’ясо-молочного бізнесу свій інтерес, можна собі лише уявили, як ці кошти поділять. А тепер загадка, над якою нам усім варто замислитися: якщо в 2007-му за рахунок пільги з ПДВ одні тільки молочарі не перерахували до бюджету понад мільярда гривень, то нинішнього року хто заплатить ці гроші. Правильно: споживач, адже жоден молокозавод собі на збиток працювати не буде. А якщо на полицях магазинів дорожчає молоко, відповідно знижуються обсяги його споживання. Насамперед це б’є по малозабезпечених громадянах. Та й по підприємствах — вони замість випуску продукції з незбираного молока працюють на склад: переходять на виробництво сирів, масла, сухого молока, які зберігаються довше. Отже, заводи не відвантажують продукцію, не платять податки. Тож багато підприємств поступово «загинаються», готується плацдарм для імпортної продукції та експансії зарубіжних виробників після вступу до СОТ.

Устигло «привітати» з новорічними святами українців і Мінтрансзв’язку. Подорожчання залізничних тарифів на перевезення пасажирів і вантажів на внутрішніх рейсах 1 січня не було останнім. Упродовж року їх планують підвищувати щокварталу на 5 відсотків. Такий крок аргументується збитковістю пасажирських перевезень. Коротше, куди йдуть гроші від квитків, що дедалі дорожчають, — невідомо. За моїми спостереженнями, сервіс залишається на тому ж рівні: взимку сплю у вагоні у верхньому одязі, щоб не змерзнути, влітку під вікно підставляю пластикову пляшку, щоб не задихнутися.

Зате Україна торік вийшла на 7-ме місце в Європі за обсягами продажу нових автомобілів. Їх реалізували на теренах незалежної неньки понад 500 тисяч. Це, звичайно, не свідчить про добробут народу, швидше, про його розшарування. Одні так само не можуть собі дозволити маршрутку за гривню, чекають автобус за 50 копійок. А міністри спостерігають за метушнею дрібних людців з тонованих вікон дорогих службових і особистих іномарок.

Так і живемо...