Питання мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення досі у центрі суспільно-політичного життя країни. Кожна політична сила має на це свій погляд. Має його і широка громадськість. Тому поспілкуватися на цю непросту тему ми вирішили з головою Всеукраїнської громадської організації Ліга захисту прав землевласників і землекористувачів «Земля України», почесним землевпорядником України, кандидатом географічних наук Олександром ЧЕРПІЦЬКИМ.

— Олександре Зіновійовичу, на ваш погляд, чому земельна проблема досі залишається каменем спотикання для українського суспільства, більше того, стає дедалі гострішою?

— У всьому світі земля є найдорожчим товаром. З часом вона стане дефіцитнішою навіть у порівнянні з енергетичними ресурсами. Напевне, тому попит на землю у світі стрімко зростає. У цьому плані особливо цікавою для всіх є наша земля, хоча через безпорадне використання вона опинилася у ганебному стані. Відсутність цивілізованих законів, існуюча штучна система адміністративних заборон, обмеження повноважень землевпорядників і багато чого іншого довели до розвалу нашу земельно-кадастрову галузь. Наприклад, фахівці не можуть працювати з точними картами через їх надуману таємність, бракує вітчизняних землемірних приладів, чиниться шалений спротив на місцях єдиній земельній політиці, багатовладдя у вирішенні земельних питань разом із грубими помилками у стратегії і тактиці земельної реформи призвели до занепаду базових галузей народного господарства. Навіть використання цільового кредиту Світового банку віддано іноземним компаніям, які не квапляться допомагати нашій земельній реформі.

Все це бумерангом б’є по інтересах кожного пересічного землевласника, насамперед — селянства, для якого земля не просто гучне слово — «національне багатство». Вирішення земельної проблеми — це, напевно, остання реальна можливість поставити на ноги економіку країни і зайняти належне нам місце серед розвинених держав світу. Але для цього треба докорінно змінити систему використання і охорони земель. Кожен квадратний метр території України може і мусить давати удесятеро, а то й в сотні разів більше прибутку, ніж нині.

Для цього розпочиналася земельна реформа. Проте пошук ефективного землевласника шляхом безплатної приватизації з наступним формуванням дикого тіньового ринку землі призвів лише до небаченої кризи села. Якщо ви буваєте в селі, то не розціните мої слова як гіперболізацію. Старі люди кажуть, що такої руїни не було навіть після спустошливої війни. Що ж до вітчизняної землевпорядної науки, то вона практично знищена. Державна земельно-кадастрова служба існує тільки для обслуговування апетитів можновладців. У штаті обслуги органам місцевого самоврядування —радам — тут відведена не остання роль.

До речі, у цивілізованому світі земельні відносини регулює податок з нерухомості і національна система кадастрового моніторингу. А у нас — чиновник, депутат. Саме вони, переступивши закон, ґвалтують національне надбання. І все це — безкарно!

— Але ж поки що існує мораторій на продаж земель. Яку роль при цьому відіграє земельний мораторій?

— Мораторій заборонив не тільки продавати земельні ділянки сільгосппризначення. Заборонено включати їх і до статутних фондів агропідприємств тощо. 26 спеціалізованих науково-дослідних та проектних інститутів землеустрою України вже 16 років чекають приходу на українські чорноземи не тимчасових орендарів, а справжніх землевласників. Вони спроможні будуть впровадити оптимальні проекти землеустрою своєї власної землі та розробити реальний бізнес-план свого господарства на 10—15 років. Зауважу, що саме цього вимагає Закон України «Про землеустрій», який вже має діяти п’ять років, але так і не виконується.

Вважаю, що законодавчо можна поставити перешкоду для земельних спекулянтів. Земля мусить продаватися лише у складі агропідприємства, для якого був би розроблений сучасний проект землеустрою і конкретний бізнес-план. При цьому не нотаріуси повинні вирішувати долю угоди купівлі-продажу (документи на нерухомість мають бути електронними і замість людини це краще робитиме комп’ютер), а саме фахівці з кадастрового землеустрою повинні засвідчити готовність нового підприємства до державної реєстрації і до роботи. Вони ж мають дати дозвіл на участь у конкурсі з придбання об’єкта нерухомості, в тому числі земельних, водних та лісових ділянок. Нагадаю, що згідно з новим Цивільним кодексом України підприємство, як єдиний майновий комплекс, є об’єктом нерухомості. Тому достатньо затвердити постановою Кабінету Міністрів України «Порядок купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення», де однозначно виписати процедури формування об’єктів нерухомості, проведення відповідних конкурсів і чітко визначити відповідальність як покупців і продавців, так і місцевих органів влади.

— Що стримує впровадження таких ідей у життя?

— Основна причина — безправний статус колишнього Держкомзему і сьогоднішнього Держземагентства, подвійне підпорядкування його обласних і районних органів, відсутність єдиної системи стандартів, норм і правил як для ведення кадастру, так і для землевпорядних робіт. Тому вважаю, що найбільш вагомим кроком у наведенні порядку в нашій країні має бути створення Президентом України, новою Верховною Радою та новим урядом України принципово нового органу — Національного агентства нерухомості зі статусом, аналогічним Національному банку, з правом контролювати рішення і дії щодо нерухомості всіх гілок влади, особливо районних і сільських рад, так і бездіяльних приватних власників. У свою чергу, таке Національне агентство нерухомості України повинне контролюватися компетентною Наглядовою радою з представників від всіх гілок нашої влади. Підрозділи цього агентства в районах вестимуть лише кадастр земельних, водних, лісових ділянок та іншого нерухомого майна та розробляти проекти землеустрою. Питання купівлі-продажу та оподаткування мають контролюватися іншими органами влади.

Потрібно терміново ухвалити закони України «Про Національний кадастр нерухомості» та «Про Національне агентство нерухомості України». Також треба внести відповідні зміни у Земельний кодекс та Закон України «Про землеустрій» щодо чіткого визначення їх застосування, особливо у випадках дикого використання і охорони землі, води та лісу. Поява законодавчого забезпечення і дієвого органу для контролю використання і збереження наших головних національних багатств — землі, води, лісу та іншої нерухомості, здатного прямо використовувати можливості наших правоохоронних органів, зупиняти дію помилкових рішень окремих посадовців і рад, а також стимулювати приватних власників нерухомості до ефективного її використання (кадастровий податок, агроекологічна компенсація, примусове вилучення нерухомості в особливих випадках тощо).

Державі варто залучати вітчизняний капітал до вкладання коштів у створення сучасних агролісопідприємств, якщо він бажає купити земельну, водну чи лісову ділянку. Але це за умов жорсткого контролю. За допомогою фахівців Головного інституту та 25 обласних інститутів землеустрою наші підприємці, включаючи тисячі наших банкірів та академіків, мають включитися в оперативне створення сучасних умов для ефективного використання української нерухомості, перш за все земельних, водних та лісових ділянок.

Ще раз наголошую, що родючі грунти просто продаватися в Україні не повинні — це основний потужний засіб виробництва світового значення. Якщо бажаєте купити землю сільгосппризначення, створюйте підприємство і нові робочі місця. Легкий і швидкий механізм виконання потрібних для цього операцій з нерухомістю може бути максимально комп’ютеризованим і за лічені години буде можливо отримати на вибір ефективні сценарії для визначення оптимального проекту землеустрою, консолідації інтересів окремих власників потрібної нерухомості (стати співвласником нового підприємства або продати свою частку), розробити початковий бізнес-план для створення нового підприємства. Це основні складові так званого кадастрового землеустрою, що має забезпечити в Україні продаж землі лише у складі агропідприємства. Ось так проблема земельного мораторію відійде в українську історію, а наша країна отримає потужний виробничий поштовх, від якого і почнеться український прорив!

Зрозуміло, що такі ідеї не подобаються тим, хто планував розпродати ще і землю як звичайний товар. Вони готові на будь-які аморальні, протизаконні вчинки, аби й надалі ловити свою рибку у мутній воді неврегульованості земельного законодавства.

— І, насамкінець, що побажаєте читачам в новому році?

— Бажаю в Новому році всім щастя і здоров’я, а ще — спільними зусиллями витягнути українську земельно-кадастрову галузь з болота глибокого застою, корупції і брехні, багаторазово підняти дохідність кожного шматка дорогоцінної землі України. Повірте, ми це здатні зробити. І, зрештою, народ наш вартий кращого життя!

Розмову вів Микола ЩИТОВИЧ.